Дисертація у спадок, або Кассіч & Кассіч
Так-так, ви не помилилися зі здогадками. Це все та сама спеціалізована вчена рада Д 55.859.04, створена Сумським національним аграрним університетом (СНАУ) та Державним науково-контрольним інститутом біотехнології і штамів мікроорганізмів. І ми з вами дивимося п’яту серію серіалу, створеного українськими науковцями-аграріями.
Кассіч Олексій Володимирович, що працює провідним лікарем та в. о. зав. лабораторії в Люботинській міській державній лікарні ветеринарної медицини, у вересні 2018 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук (спеціальність 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія, епізоотологія, інфекційні хвороби та імунологія), тема – «Розробка препарату «ППД-туберкулін для ссавців очищений» з використанням методів мікрофільтрації та ультрацентрифугування» (завантажити її можна тут, а автореферат тут).
Науковий керівник роботи – Головко Валерій Олексійович, доктор ветеринарних наук, професор, академік НААН України, Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри епізоотології та ветеринарного менеджменту Харківської зооветеринарної академії.
Офіційні опоненти:
- Корнієнко Леонід Євгенович, доктор ветеринарних наук, професор, лауреат премії Української академії аграрних наук «За видатні досягнення в аграрній науці», завідувач кафедри епізоотології та інфекційних хвороб Білоцерківського національного аграрного університету;
- Ткаченко Олексій Андрійович, доктор ветеринарних наук, професор, завідувач кафедри епізоотології та інфекційних хвороб Дніпровського державного аграрно-економічного університету.
Простий аналіз цієї роботи показав, що текст з огляду літератури та результати досліджень запозичені Олексієм Володимировичем з докторської дисертації його батька – Володимира Юрійовича Кассіча, яка була захищена в Харкові в далекому 2004 році на тему «Мінливість мікобактерій, епізоотологічний моніторинг, заходи і засоби боротьби з туберкульозом тварин в умовах радіаційного впливу» (спеціальність 16.00.03 – ветеринарна мікробіологія та вірусологія).
Докторська дисертація батька допомогла створити власну «зменшену копію» – кандидатську – сину Олексію, а оскільки Володимир Кассіч є членом спецради Д 55.859.04, то не дивно, що фокус пройшов «на ура».
Порівняємо за допомогою сайту http://dissercomp.ru/ дисертацію О. В. Кассіча з дисертацією В. Ю. Кассіча:
(Слід враховувати, що результат цього аналізу є заниженим, бо у сайту є проблема з порівнянням таблиць).
Згідно Закону України, відтворення в тексті наукової роботи наведених в іншому джерелі цитат з третіх джерел без вказування, за яким саме безпосереднім джерелом наведена цитата, також є варіантом плагіату. Для констатації такого виду академічного плагіату «достатньо встановити 5 або більше цитат з третіх джерел саме чи майже в такому обсязі, як вони наведені в іншому джерелі, без вказування на це інше джерело як джерело, з якого запозичені відповідні цитати». Якщо порахувати неправдиві цитати у роботі Кассіча О.В., то їх кількість сягає 50. Проте, роботу досі не скасовано, чому?
У порівняльних таблицях однакові тексти виділені жовтим кольором, змінені, але близькі за смислом слова – бірюзовим, а всякого роду цікаві слова – рожевим.
Зверніть увагу на появу дивного терміна в дисертації Олексія Володимировича, яким він доповнив скопійований текст свого батька: «В СРСР туберкуліни типу ППД були виготовлені для використання в гуманній медицині». «Гуманна» медицина – це, мабуть, малася на увазі «human medicine», на відміну від ветеринарії?
Цікаво також, звідки взявся термін «лімфокінін» у батька та якийсь дивний «лімфокинин» у сина? Чи не переплутали вони його з лімфокіном? Лімфокінін – це створений росіянами препарат із суміші цитокінів (і назва «Лімфокінін» – це торгова марка, дивіться статтю тут: https://link.springer.com/article/10.1007/BF02444367); Гугл дає лише 510 посилань на цей термін російською мовою та 861 – на термін lymphokinin (слід урахувати, що серед цих 861 є посилання на російські тексти). До терміна «лімфокінін» батько дає дивні посилання №3, 51, 52 і 700 (це книжка Авербаха 1976 р. про імунологію туберкульозу, Беклемішева 1968 і 1983 рр. про алергію та Шишкова 1991 р. про туберкульоз), тобто зовсім не на першоджерела – не на статті розробників препарату «Лімфокінін», а ось син до цього терміна наводить нові посилання №103, 106 і 114 – це чомусь посилання на праці свого батька – статті і дисертацію В. Кассіча.
Крім того, виявляється, автор не тільки переписав методики із джерел, на які не зробив посилання, але й скопіював рекомендовані таблиці, видавши їх за власні результати:
Таким чином, результати досліджень кандидатської дисертації, що наведені в таблиці 3.8 (стор. 96), повністю запозичені з докторської дисертації Кассіча В. Ю. (табл. 3.30 на стор. 230–231). Син у своїй роботі навіть не спромігся замінити числові значення у табличних даних, запозичених у батька, замінивши тільки досліджуваний штам збудника.
А "результати" в табл. 3.9 та 3.10, нібито експериментально отримані О. Кассічем, насправді скопійовані з таблиць ГОСТ 16739-88, причому рядки 9 та 10 в його таблиці 3.10 в перших трьох стовпчиках у сумі дорівнюють рядку 9 із стандартної таблиці (10,5+10,0=20,5; 7,0+3,0=10,0; 10,5+9,0=19,5) крім останнього стовпчика: 1,0+3,0=4,0 у Кассіча, а треба, щоб було 13,0. Тобто Олексій Володимирович переплутав і написав у 9-му рядку 1,0 замість 10,0. За його даними, сума всіх рядків в останньому стовпчику дорівнює 86,9, а він написав 95,0. До речі, і в тій таблиці, звідки він переписував, теж помилка – в останньому стовпчику має бути сума 95,9, а написано 95,0 (ГОСТ теж помиляється!).
Таким чином, маємо 100%-ний збіг результатів власних досліджень дисертанта.
Навіть якщо припустити, що це – дивний збіг даних (який неможливо відтворити у реальному житті!), то зникає весь сенс роботи Олексія Кассіча, бо в роботі має бути наукова новизна, має бути представлене наукове обґрунтування та підтвердження можливості застосування штаму Mycobacterium bovis Vallee, але отримані дані, навпаки, повністю ідентичні результатам і висновкам раніше захищеної докторської дисертації з використанням БЦЖ та таблицям-рекомендаціям із радянського ГОСТу.
І виникає риторичне запитання: звідки у «науковців» береться абсолютна впевненість у безкарності власних вчинків?
Ольга Дух, Олег Смірнов
У попередніх серіях:
|
