Співачка, доктор медичних наук, професорка і просто красуня... Ну ще й плагіаторка!

Ну, всі ми знаємо, хто такий «співочий ректор». І Гугл знає — відразу пропонує десятки тисяч сторінок. А ось хто така «співоча ректорка»? Не знаєте?

Нічого страшного — це навіть Гугл не знає, хоча ось «прочитає» цю статтю — і дізнається. І ви дізнаєтеся, шановні читачі.

Заслужена артистка України (2002), кандидат медичних наук з хірургії (2002), Народна артистка України (2004), доктор медичних наук (2008), професорка, відома українська співачка (сопрано), авторка сольного компакт-диску «Українські народні пісні та романси», автор понад 270 наукових публікацій, науковий керівник 10 докторських і кандидатських дисертацій, член редакційних колегій трьох фахових наукових періодичних видань МОН України… — все це про неї, Вікторію Вікторівну Петрушенко.

А ще з 20 січня 2023 р. вона виконує обов’язки ректора Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

Цікаво, як би до цієї новини поставився хірург Микола Іванович Пірогов, якби дізнався, що докторська дисертація цієї ректорки, лауреатки премії його імені — фальшива? Зліплена з 10 інших дисертацій шляхом копіювання текстів, даних по хворим і таблиць, та навіть має передрану фотографію!

Ось вам, шановні читачі, аналіз її дисертації.

* * *

2 червня 2008 р. Вікторія Вікторівна Петрушенко захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук (спеціальність 14.01.03 – хірургія) на тему «Інтенсивна терапія та хірургічна корекція асептичного та інфікованого панкреонекрозу» у спеціалізованій вченій раді Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова МОЗ України.

Тексти автореферату та дисертації В. В. Петрушенко розміщені на сайті Національного репозитарію академічних текстів, але в дивному вигляді: докторська дисертація представлена набором із 13 файлів з назвами від dis1.doc.pdf до dis14.doc.pdf, при цьому файл dis13.doc.pdf відсутній. Тому, щоб полегшити роботу з текстом дисертації, був створений об’єднаний файл, який можна завантажити з нашого сайту.

Науковий консультант В. В. Петрушенко – Ничитайло Михайло Юхимович, Лауреат Державної премії України, доктор медичних наук, професор, заступник директора Інституту хірургії і трансплантології ім. О. О. Шалімова АМН України, керівник відділу лапароскопічної хірургії і холелітіазу.

Офіційні опоненти:

● Желіба Микола Дмитрович, доктор мед. наук, проф., зав. кафедри загальної хірургії Вінницького НМУ ім. М. І. Пирогова МОЗ України;

● Павловський Михайло Петрович, академік АМН України, доктор мед. наук, проф., зав. кафедри факультетської хірургії ький національний медичний університет ім. Данила Галицького МОЗ України Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького МОЗ України;

● Запорожченко Борис Сергійович, Заслужений лікар України, доктор мед. наук, проф., зав. кафедри хірургії №2 Одеського державного медичного університету МОЗ України.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 05.600.01 — доктор мед. наук, проф. Сергій Дмитрович Хіміч.

За темою дисертації за 5 років було «опубліковано 34 наукових праці, в тому числі 22 у вигляді статей у фахових журналах, що входять до затвердженого ВАК України переліку наукових видань. 14 з них - одноосібні, 11 – у вигляді тез доповідей у матеріалах вітчизняних та міжнародних з'їздів, конгресів, конференцій», – пише В. Петрушенко в авторефераті на с. 7. Хоча в мене після аналізу її переліку вийшло щось лише 3 тези, але це не важливо:

Проведений аналіз дисертації В. Петрушенко показав, що вона має текстові збіги без належних покликань (тобто плагіат) з російською книжкою 2005 р. і 10 дисертаціями: російською докторською 2007 р., українськими докторськими 2001, 2002 і 2005 рр. і українськими кандидатськими 2002, 2003, 2003, 2004, 2005 і 2006 рр.

Основний матеріал дисертації В. В. Петрушенко (без змісту, вступу, практичних рекомендацій та списку джерел) викладений на сс. 14–262 (усього – 249 сторінок).

Академічний плагіат виявлений на сс. 16–19, 30–32, 34–38, 41–42, 83–85, 93–100, 105, 107–114, 117–118, 120–128, 137–139, 141–143, 148, 152–154, 172–180, 193–194, 208–210, 217, 221–224, 234–235, 238, 247, 260 (усього – 79 сторінок), що складає 32%.

Огляд літератури має збіги з книгою: Маев И. В., Казюлин А. Н., Кучерявый Ю. А. Хронический панкреатит. – М.: Медицина, 2005. Знайти її можна тут.

Власне, навіщо писати огляд літератури? А для того, щоб почитати першоджерела — наукові статті, подивитися, що робиться в світі з досліджуваної теми, чи буде новизна в твоїй роботі, навести лад у своїй голові — розкласти, як то кажуть, усе по полицях, подумати над новими можливими напрямками своїх досліджень, чи будуть вони корисними для світової науки, технології, промисловості. Працюючи над оглядом наукових публікацій, дослідник і сам вчиться писати наукові тексти. А далі цей розділ буде корисним і для інших дослідників — як джерело корисної інформації та покликань на джерела, які читач міг би проґавити, а так — не пропустить і використає вже для своєї роботи.

І ось ми бачимо, як з літературою попрацювала Вікторія Петрушенко: узяла готову російську монографію, переклала (часто коряво), зберігши номери покликань. А оскільки в її роботі були додані й інші джерела в список літератури, а багато джерел із книги Маєва просто викинуто, то зрозуміло, що ці покликання автоматично стали неправильними, тобто фальшивими. А це є порушенням академічної доброчесності у вигляді фальсифікації джерел:

«Фальсифікація джерел інформації: приписування певному джерелу тієї інформації, якої воно не містить; вигадування неіснуючих джерел інформації; наведення посилань на джерела, які насправді не опрацьовувались під час дослідження».

(Інформаційний бюлетень «Академічна доброчесність», випуск № 16, серпень 2021 р.).

Також це означає, що авторка насправді не опрацьовувала літературні джерела, що містяться в переліку її дисертації, а її літературний огляд не має наукової цінності.

Наведемо кілька прикладів її «праці».

У порівняльній таблиці збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, вислови дисертантки про те, що це нібито вона особисто щось спостерігає чи робить висновки – фіолетовим.

Червоним шрифтом поданий коментар щодо фрагментів дисертації В. В. Петрушенко.

Розділ «ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ», як ми вказували вище, має збіги з 10 дисертаціями. Зрозуміло, що з великої порівняльної таблиці ми вибрали лише окремі приклади.

1) Шабанов Владимир Васильевич. Острый послеоперационный панкреатит: аспекты патогенеза ранней фазы и профилактика (клинико-экспериментальное исследование). Автореферат дисс. … доктора мед. наук (спец. 14.00.27 – Хирургия, 03.00.04 – Биохимия). – Самара, 2007. (завантажити).

Звідси були передрані числові дані, скопійована таблиця 1 (у неї це таблиця 3.1 на с. 84), а також мікрофотографія. Ну і, зрозуміло, ВИСНОВКИ дисертації.

Результати експериментів В. Шабанова пані Петрушенко під виглядом своїх опублікувала в своїй одноосібній статті: Петрушенко В.В. Активність панкреатичних ферментів в умовах раннього експериментального панкреатиту (Вісник наукових досліджень, 2008, №2, с. 50–52) (див. тут). У цій статті, а потім у дисертації Петрушенко стверджує, що нібито вона проводила експеримент на собаках, яких «утримували в умовах віварію Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова», але насправді усі дані в статті, нібито отримані нею, весь розділ «Результати досліджень та їх обговорення», а також «Висновки» скопійовані з автореферату російської докторської дисертації В. В. Шабанова.

2) Савченко Олена Олександрівна. Променева діагностика захворювань підшлункової залози. Автореферат дис. … доктора мед. наук (спец. 14.01.23 – променева діагностика, променева терапія). – Київ, 2002. (завантажити).

3) Кльосова Марія Олександрівна. Хірургічне лікування хворих з гострими рідинними утвореннями при панкреатиті за допомогою мініінвазивних технологій. Автореферат дис. … кандидата мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Запоріжжя, 2006. (завантажити).

4) Міщенко Дмитро Леонідович. Оптимізація діагностики гнійно-септичних ускладнень та використання антибіотиків в інтенсивній терапії гострого панкреатиту. Автореферат дис. … канд. мед. наук (спец. 14.01.30 - Анестезіологія та інтенсивна терапія). – Київ, 2005. (завантажити).

5) Переяслов Андрій Анатолійович. Медіатори запальної відповіді у діагностиці та лікуванні гострого панкреатиту. Автореферат дис. … доктора мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Львів, 2001. (завантажити).

6) Бородаєв Ігор Євгенович. Мініінвазивні методи лікування гострого деструктивного панкреатиту в умовах корекції імуномодулюючої системи інтерфероном. Автореферат дис. … канд. мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Харків, 2004. (завантажити).

7) Паламарчук Володимир Іванович. Патогенетичне обгрунтування методів клітинної та еферентної терапії в комплексному лікуванні хворих з хірургічною патологією органів гепатопанкреатодуоденальної зони (клініко–експеримен­тальне дослідження). Автореферат дис. … доктора мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Київ, 2005. (завантажити).

8) Котов Олександр Володимирович. Хірургічне лікування гострого деструктивного панкреатиту, ускладненого парапанкреатитом. Автореферат дис. … канд. мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Дніпропетровськ, 2002. (завантажити).

9) Пісоцький Олег Миколайович. Профілактика та лікування вторинної панкреатичної інфекції при хірургічному лікуванні хворих на тяжкий гострий панкреатит (клініко-експериментальне дослідження). Автореферат дис. … канд. мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Харків, 2003. (завантажити).

10) Мартинюк Віталій Богданович. Оптимізація лікування первинного гнійного осередку та корекція синдрому ендогенної інтоксикації у хворих сепсисом. Автореферат дис. … канд. мед. наук (спец. 14.01.03 – Хірургія). – Запоріжжя, 2003. (завантажити).

Таким чином, маємо яскравий приклад обману, яким у Законі про освіту (ст. 42, п. 4) вважається «надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування».

Ось що пише Вікторія Петрушенко в своєму авторефераті (с. 6):

«Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеним самостійним науковим дослідженням. Внесок автора в її виконання полягає у проведенні інформаційно-патентного пошуку, аналізу джерел літератури, визначенні актуальних проблем за темою дисертації, направлення вибору та методів дослідження, формуванні мети і завдань. Сформована база показників, проведена статистична обробка результатів дослідження, узагальнені одержані дані наукової роботи. Оперативні втручання виконувались особисто здобувачем або за його безпосередньою участю.

Автором сформульовано самостійно основні теоретичні та практичні положення дисертаційної роботи. Викладені наукові положення та висновки.

В наукових статтях, опублікованих у співавторстві, здобувачеві належить фактичний матеріал. Його участь є визначальною і полягала у бібліографічному пошуку, проведенні клінічних, інструментальних досліджень, хірургічних втручань, статистичній обробці матеріалу, аналізі отриманих результатів, формулюванні висновків.»

Брехня брехнею, прости, господи. Аналіз джерел літератури, фактичний матеріал по хворим, таблиці, аналіз отриманих результатів, – усе передрано з чужих дисертацій без жодних докорів сумління.

Слід зазначити, що спеціалізована вчена рада Д 05.600.01 Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова вже потрапляла в публічні плагіатні скандали.

Один такий випадок був описаний у публікації «У Вінницькому національному медичному університеті Наталія Ляховченко успішно захистила дисертацію на чужих російських текстах», а другий — у публікації «Іще одна особа – Олена Зацерковна – також захистила дисертацію у Вінницькому національному медичному університеті на чужих російських текстах». Обидва захисти відбулися 9 жовтня 2019 року з інтервалом у 2 години, науковим керівником обох красунь був Костянтин Євгенович Іщейкін, доктор мед. наук, професор кафедри внутрішніх хвороб та невідкладних станів з шкірними та венеричними хворобами Української медичної стоматологічної академії МОЗ України, народний депутат України (8-ме скликання Верховної Ради).

А в спецраді при цьому засідала проф. В. В. Петрушенко, знайома нам скандалами на кафедрі, а тепер ще й своєю плагіатною дисертацією. Ось таке цікаве чарівне коло.

Чи зможе Україна колись із нього вирватися? При міністрах на кшталт Сергія Шкарлета чи Оксена Лісового — очевидно, що ні.

Василь Садовий, співочий детектив

Фото з сайту університету та Ютюба

Підтримати розслідування випадків плагіату можна за допомогою донатів на сайті Donatello.