 Словацький турист Петер Якубек: захист докторської в Чернігівській політехніці
Україна давно вийшла на міжнародний рівень, забезпечуючи без жодних проблем усіх бажаючих жаданими фальшивими дисертаціями. Один гість із Польщі – Мирослав Бак – став доктором філософських наук (2016 р.), а другий – Ян Богдан Войдила – кандидатом (див. статтю Тетяни Пархоменко), і все це завдяки відомій плагіатній фабриці – Національному педагогічному університету (перейменованому в Український державний університет) імені М. П. Драгоманова. Ректор цього закладу, Віктор Петрович Андрущенко, відзначився науковим керівництвом п’яти викритих плагіаторів (див. «Сірий список»), а ще 40 підозрілих дисертацій його керівництва, виокремлених антиплагіатною програмою, чекають на своїх розслідувачів. Гість із Азербайджану – Ельчин Мамед огли Гусейнов – став у 2019 р. доктором медичних наук, захистившись у Вінницькому національному медичному університеті ім. М. І. Пирогова (його очолює відома співоча плагіаторка Вікторія Петрушенко). Китайські туристи – то окрема пісня, особливо якщо додати до них керівницю двох музичних китайців-плагіаторів Оксану Жерновникову із Харківського педагогічного університету, теж плагіаторку.
А сьогодні ми вас порадуємо туристом із Словаччини, з невеликого міста Дубниця-над-Вагом.
Петер Якубек (Peter Jakúbek), 1972 р. н., який з 2018 р. працює доцентом на кафедрі менеджменту та економіки приватного університету DTI (див. тут), є членом Ради директорів і Наукової ради цього університету. Заклад готує викладачів з педагогіки та економіки і докторів філософії в галузі «Викладання та педагогічні науки».
За докторською дисертацією пан Петер приїхав в Україну:
Якубек Петер. Формування стратегії інноваційного розвитку сфери вищої освіти в умовах інформаційної економіки. – Дис. … доктора економічних наук (спец. 08.00.03 – економіка та управління національним господарством). – Чернігів, 2019 (див. на сайті НРАТ або на сайті ПіФвНП).
Дисертація була захищена 22.02.2019 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 79.051.04 у Чернігівському національному технологічному університеті (ЧНТУ).
Відразу, не відходячі від каси, нагадаємо, що ЧНТУ (зараз його назва – Національний університет «Чернігівська політехніка») отримав всесвітню славу завдяки своєму ректору, колишньому міністру освіти і науки, плагіатору-багатоверстатнику Сергію Шкарлету, а також тим, що в його стінах захистилися плагіатори Аліна Пінчук, Олег Міщенко (уже позбавлений ступеня), а також працівниками закладу були чи є зараз плагіатори Вікторія Маргасова та Олександра Сакун. Гарненьке таке гніздечко, в якому, як бачимо, вилупився ще один плагіатор, щоправда, не наш, а залітний (чи то краще сказати підкинутий, як яйце зозулі).
За даними автореферату (с. 8 та 30–34), основні результати дисертаційної роботи були опубліковані в 38 наукових працях, з них: 1 одноосібна монографія (видана в ЧНТУ в 2018 р.), 4 розділи у колективних монографіях (дві видані в ЧНТУ в 2018 р., ще дві – в 2017 р. в Словаччині), 23 статті у наукових фахових виданнях (п’ять у 2018, шість у 2017, дві в 2016, п’ять у 2015 та п’ять у 2014 р.) та 10 тез на конференціях (2014–2018 рр.).
Плагіат у дисертації словацького десантника виявлений із двох джерел:
1) Натрошвілі С. Г. Стратегія економічного розвитку вищого навчального закладу в умовах ринкових трансформацій. – Дис. … доктора економічних наук (спец. 08.00.04 – економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). – Київ, 2016 (див. тут).
2) Карзун І. Г. Організаційно-економічні засади інноваційного розвитку системи закладів вищої освіти в Україні. – Дис. … канд. екон. наук (спец. 08.00.03 – економіка та управління національним господарством). – Кропивницький, 2016 (див. тут).
Дисертації Світлани Натрошвілі немає серед використаної Якубеком літератури, яка, до речі, перелічується після кожного розділу дисертації і кожного разу з новою нумерацією. Хоча Якубек і покликається на одну статтю Натрошвілі 2012-го року (вона має №43 в розділі 3 і згадана на сс. 233, 242, 243 і 249, а також ця ж стаття має №60 у розділі 5 і згадується на с. 366), однак це джерело скопійовано ним разом із чужим текстом, у якому воно було присутнє, тобто маємо плагіат і тексту, і джерела.
Дисертація Ірини Карзун теж відсутня в списку літератури.
Загальна картинка виглядає наступним чином:
Основний текст викладений на 321 сторінці (сс. 38–110, 122–182, 191–252, 259–313, 320–383, 390–395), плагіат виявлений на 159 сторінках основного тексту, що становить 50%, а також на 4 сторінках Анотації та 5 сторінках Додатків. Зазвичай анотації з додатками не аналізуються, і зря, бо тут як раз додатки дуже цікаві, про що ми напишемо нижче.
У Порівняльній таблиці, фрагменти якої наводимо нижче, збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим; твердження особи про те, що це нібито вона щось пропонує, оцінює, розробила чи робить висновки – фіолетовим.
Як і інші плагіатори, Якубек додає до чужого тексту «Встановлено» та «Обґрунтовано», нібито це він щось там досліджував, аналізував і тепер пише про результат цього «свого» аналізу. А ось особливістю плагіатної дисертації Якубека є доволі значний рерайтинг, де саме просте – це заміна «вищого навчального закладу» на «заклад вищої освіти» або на «сферу вищої освіти» та заміна «управління» на «регулювання» в тексті, украденому з дисертації Натрошвілі, а також «ВНЗ» на «ЗВО» – під час «творчої обробки» дисертації Карзун. Більш цікавим є новий «методичний прийом» від Якубека – додавати всюди непотрібні слова, як-от «певний» та «відповідний», через що виникли дуже смішні фрази, наприклад: «відчуває свою відповідну відповідальність перед усім суспільством за певну професійну підготовку майбутніх фахівців» (с. 39), «певна звітність обласних управлінь, яка складається на основі певної поточної звітності шкіл» (с. 239), «шляхом певного запровадження Національної рамки кваліфікацій», «вартості навчання певного одного учня/студента» (с. 243), «закінчуючи певними методичним забезпеченням» (з неузгодженим відмінком, с. 249), «проведення відкритих певних конкурсів» (с.279). Усього в дисертацій слово «певний» у різних відмінках вживається 252 рази, а «відповідний» – 393 рази.
І це ж іще не все: до чужого переписаного тексту Якубек з радістю і без обмежень додає слово «тому», нібито це саме він робить якийсь висновок. У результаті на с. 176 читаємо: «На такому ринку конкуренція дедалі загострюється, тому причому це явище має декілька пояснень», а на с. 228–229 вилізло ось таке чудернацьке: «тому вищі заклади освіти в конкурентній боротьбі тому вдаються до цінових певних методів просування своїх послуг».
Абикуди додаються слова«саме», «тобто», «інноваційний», до різних пунктів у переліку – слово «це». Зрозуміло, що «оновлений» текст ніхто не вичитував. Було (у джерелі списування): «права вищого навчального закладу, які окреслюють зміст його автономії»; стало (у Якубека): «права вищої освіти, які й окреслюють зміст його автономії» (с. 248).
Було (Натрошвілі, с. 181): «Її підписали профільні міністри Франції, Німеччини, Італії, Великої Британії»; стало (Якубек, с. 264): «Так її підписали профільні міністри країн Франції, Італії, Великої Британії, Німеччини».
Було (Натрошвілі, с. 310): «переведення студентів з одного вищого навчального закладу до іншого»; стало (Якубек, с. 247): «переведення студентів з одного вищої освіти до інших».
Як і інші плагіатори, Якубек пише, що це він склав рисунок, схему або таблицю, пише «нами виокремлено», «Отже», «Як представлено нами вище», «на погляд автора», «на основі проведеного аналізу», «на нашу думку» та іншу лабуду, а насправді переписує чужу дисертацію.
А на с. 366 наш імпортний дисертант (ледь не написав «диверсант») узагалі написав ось таке: «Запропонований методичний підхід апробовано автором у науковій періодиці та на науково-практичних конференціях [57; 60]», тобто переписав слово в слово, але якщо Натрошвілі тут давала покликання на свої тези, то у Якубека [57] – це «Економічні дослідження (методологія, інструментарій, організація, апробація) [навчальний посібник]» (за ред. академіка НАПН України А.А.Мазаракі. – К.: КНТЕУ, 2014), а [60] – це: Натрошвілі С. Г. Стратегічні орієнтири розвитку системи вищої освіти в умовах сучасних соціально-економічних трансформацій (Економічний вісник університету, 2012, № 18/2, с. 125-129), де ніяким Якубеком навіть не пахне.
Таблиці, формули, розрахунки – усе копіюється без проблем.
Ну а щоб таблиці виглядали «посвіжіше», наш герой не соромиться підміняти роки дослідження, залишаючи числові дані. Зверніть увагу, на фальшиве джерело №61 до таблиці 5.9: Тельнова А.В. Совершенствование процесса стратегического планирования на предприятии (Актуальні проблеми економіки, 2014, № 8, с. 235-242). Як вважає наш словацький «учений», у цій статті за 2014-й рік, що описує планування на підприємстві, з якогось бодуна наводяться дані по закладах вищої освіти України в 2015–2017 роках. Фантастика!
А особливо викликає обурення оцей текст плагіатора: «з урахуванням зроблених узагальнень… можемо надати рекомендації щодо проектування стратегій» (с. 378). Розділивши українські університети на різні групи в залежності від їх «ринкової позиції», Якубек дає поради (звісно, передрані з чужої дисертації) Київському, Харківському та іншим закладам: «Цим закладам, які є лідерськими в певних сегментах, доцільно обрати стратегії, спрямовані на підтримку високої якості освітньої, наукової та інноваційної діяльності» (с, 378). Київському політеху та Харківському університету радіоелектроніки крадій-турист із Словаччини радить таке: «доцільно провести стратегічний аудит освітньої, наукової та інноваційної діяльності, за результатами якого можливо відмовитися від неперспективних напрямів діяльності» (с. 378–379). Про Львівську політехніку та інші заклади: «Менеджменту цих закладів необхідно провести глибокий аудит стратегічного потенціалу, виявити фундаментальні причини кризових проявів і обрати стратегії, спрямовані на виживання в наявних конкурентних умовах та формування нових особливих (оригінальних) конкурентних переваг, що в перспективі можуть стати стратегічним джерелом розвитку». Невже нашим університетам потрібні поради цього плагіатора? Хто їх прочитав чи прочитає? Яка маячня взагалі друкується й захищається?
Висновки №4 і 5 до розділу 2, висновок №2 до розділу 3, висновки №1, 2 і 3 до розділу 4, висновки №1, 2 і 3 до розділу 5, загальний висновок №7 у дисертації, – усе добросовісно передирається.
Друге джерело плагіату – дисертація Ірини Карзун – було використано так само нахабно, з рерайтингом і плагіатом. Фразу Карзун «З метою прискорення науково-технічного та економічного розвитку» (с. 52) Якубек змінює на «З метою стійкого прискорення науково-технічного й соціально-економічного розвитку» (с. 98), тобто не просто прискорення, а стійке прискорення! Вислови Карзун «До базових функцій державного регулювання освітньої діяльності» та «відповідних територіальних громад» (с. 53) перетворюються в Якубека на «До основних функцій державного регулювання сфери вищої освіти» та «відповідних громадських організацій» (с. 101), замість «Чільне місце в системі державного регулювання» (с. 54 у Карзун) Якубек пише «Важливе місце в механізмі державного регулювання» (с. 102). Було «шляхом надання пільг із сплати податків» (с. 60 у Корзун), а стало «шляхом надання відповідних пільг щодо сплати податків» (с. 107 у Якубека), і подібних прикладів «модернізації» чужого тексту можна навести безліч.
Доволі часто в словах, які Якубек додавав від себе до чужого переписаного тексту, трапляються орфографічні помилки, наприклад, можна прочитати про якісь «сіери вищої освіти» (по одній фразі на сс. 103, 159 і 233 та аж двічі на с. 158).
Без сумнівів, увесь оцей рерайтинг – примітивна спроба обійти комп’ютерні програми пошуку плагіату.
Схеми й таблиці передрані разом із примітками «розроблено автором», «удосконалено автором» чи «складено автором», роки замінені на «свіжіші» (тобто маємо фальсифікацію даних), до того ж це все відбувається не тільки на сторінках основного тексту, але й в додатках, з яких виходить, що в 2017-му році (у Якубека) – такий самий викладацький склад університетів, що й у 2014-му (у Карзун), що за три роки не змінилися ані науково-дослідна робота, ані кількість друкованих праць на одного наукового працівника, ані кількість аспірантів та докторантів. Красота!
Чим нас уразив цей плагіатор із Словаччини?
Двома речами. Першу опишемо тут, другу – наприкінці публікації.
Так от, виявляється, цей пройдисвіт узяв чужі таблиці, замінив у них абревіатуру СЗВО («система закладів вищої освіти») на «сфери вищої освіти» або ж підмінив роки (2013-й на 2015-й), потім зробив фотографії, які й вставив у текст своєї висертації (таблиці 1.2, 1.3, 3.1 і 3.2). Таким чином, текст таблиці став недоступним для антиплагіатних програм. Цікаво, що таблицю 1.3 він вставив косоруко-кривобоко: вона виявилася витягнутою по вертикальній вісі, що дуже помітно:
І цей плагіатор-іноземець ще має нахабство радити в своїй дисертації з передраним текстом прийняти новий Закон України (с. 250):
«Тому, виникає необхідність розробки нового Закону України «Про інноваційний розвиток вищої освіти» або ж удосконалення вже існуючих шляхом внесення відповідних змін щодо: відповідальності в сфері управління за результати проаналізованого інноваційного розвитку сфери вищої освіти; інноваційної інфраструктури інституційного забезпечення соціально-економічних взаємовідносин між можливими учасниками системи інноваційного розвитку сфери вищої освіти (вища освіта, реальна економіка, державата громадськість).»
Мало того, що уся фраза недорікувата, так ще в ній якась звірюка незрозуміла завелася – «державата громадськість».
Співучасники дійства
 Хто ж це так постарався, що оце описане вище лайно було захищено в Україні?
Науковий консультант Якубека – Руденко Ольга Мстиславівна, доктор наук з державного управління, професор кафедри публічного управління та менеджменту організацій ЧНТУ (зараз – кафедри менеджменту та адміністрування; фото з сайту ЧНТУ). У 1994 р. закінчила філологічний факультет Волинського державного університету ім. Лесі Українки за спеціальністю «вчитель російської мови і літератури та людинознавства середньої школи», у 30 років (у 2002) стала кандидаткою наук з державного управління, а в 39 (у 2011) – докторкою; академік якоїсь «Академії економічних наук України». Вона вже нам знайома – була опонентом у Ірини Жукової (яка не тільки сама захистила плагіатну дисертацію, але й, у свою чергу, була опоненткою на захисті відомого депутата Іллі Киви).
Офіційні опоненти:
● Бурлуцька Світлана Владиславівна, доктор економічних наук, доцент, професор кафедри менеджменту Донбаської державної машинобудівної академії. До Якубека ніде не світилася.
 ● Гальцова Ольга Леонідівна, доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри національної економіки, маркетингу та міжнародних економічних відносин Класичного приватного університету (фото звідси). Ця дама з КПУ, який знаходиться в Запоріжжі, ніби прописалася в Чернігові: їй, очевидно, так сподобалося бути опоненткою на захисті Якубека в 2019 р., що вона повторила цей досвід і в 2020-му, на захисті плагіатних дисертацій Аліни Пінчук і Олександри Сакун.
 ● Натрошвілі Світлана Геннадіївна, доктор економічних наук, професор, декан факультету ринкових, інформаційних та інноваційних технологій Київського національного університету технологій та дизайну. Народилася в 1965 р. у м. Хуст Закарпатської області, доктором наук стала в 2016, з 1995 – на посадах зав. кафедри в різних закладах, з 2008 працювала деканом факультету ринкових, інформаційних та інноваційних технологій Київського університету технологій та дизайну (інформація і фото з сайту ЕСУ); цей факультет був реорганізований в інститут, який був потім ліквідований.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради Д 79.051.04 у ЧНТУ – доктор економічних наук, професор Виговська Валентина Вікторівна. Благословила захист згаданої вище Пінчук, а ще Олега Міщенка, якого через плагіат уже позбавили ступеня кандидата економічних наук. Бог любить трійцю, і третім виявився Якубек.
Так ось, найбільшу роль у захисті відіграла пані Натрошвілі. Чому? Та тому що маємо унікальний випадок: докторська дисертація Якубека значною мірою була списана з докторської дисертації Світлани Геннадіївни, тобто офіційного опонента. Уявити собі, що вона цього не помітила, неможливо, якщо тільки, звісно, вона сама писала свою дисертацію. А це означає, що якщо пані була при свідомості, дієздатною, тобто розуміла значення своїх вчинків, то інакше як змовою з дисертантом цей факт пояснити не можна. «Опонент виступає як критик і рецензент, і якщо його текст використовується автором дисертації, то це підриває саму процедуру захисту, ставить під сумнів якість експертизи, роботу спеціалізованих рад і довіру до наукових ступенів, це грубе й максимально серйозне порушення академічної доброчесності», – пояснює ШІ Copilot. «Опонент не мав права оцінювати роботу, яка містить його власні тексти без належного цитування, наслідком для нього має бути дискваліфікація; ситуація вказує на ймовірну змову між здобувачем та опонентом, а такі випадки дискредитують українську наукову спільноту на міжнародному рівні», – додає ШІ Google.
І це друга річ, якою нас уразив пан Якубек зі Словаччини. А заодно з ним і Чернігівська контора.
Василь Садовий
Фото героя з сайту університету DTI
15.08.2026
|
