У докторській дисертації громадянина Азербайджану, що була захищена у Вінницькому національному медичному університеті, огляд літератури має чужі тексти
Україна рішуче виходить на міжнародний рівень із захисту дисертацій із плагіатом. Місцеві спецради, не перевіряючи рукописи на доброчесність, надають усі можливості іноземним здобувачам захистити нашвидкуруч усе, що вони забажають.
18 грудня 2019 року у НДЦ Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова (спеціалізована вчена рада Д 05.600.04) відбувся черговий захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук. Дисертант – доцент кафедри інфекційних хвороб Азербайджанського медичного університету Гусейнов Ельчин Мамед огли, тема дисертації: «Клініко–епідеміологічна характеристика, діагностика, лікування та прогноз гострого бруцельозу», спеціальність 14.01.13 – інфекційні хвороби (дисертацію завантажити можна тут, а автореферат тут). До речі, у 2004 році він захистив кандидатську дисертацію на тему «Деякі особливості діагностики, лікування та профілактики сучасної малярії в умовах Азербайджанської республіки»; захист відбувся в Києві, в Інституті епідеміології та інфекційних хвороб ім. Л. В. Громашевського.
Науковий консультант – Мороз Лариса Василівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб з курсом з курсом епідеміології (Вінницький національний медичний університет імені М. І. Пирогова МОЗ України).
Офіційні опоненти:
- Чабан Тетяна Володимирівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб (Одеський національний медичний університет МОЗ України);
- Пришляк Олександра Ярославівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології (Івано – Франківський національний медичний університет МОЗ України);
- Рябоконь Юрій Юрійович, доктор медичних наук, доцент, доцент кафедри дитячих інфекційних хвороб (Запорізький державний медичний університет МОЗ України).
В огляді літератури Ельчин Гусейнов використав без посилання тексти з наступних джерел:
1. Бабкін А. Ф., Обуховська О. В. Бруцельоз: сучасні аспекти епізоотології. – Ветеринарна медицина, 2012, вип. 96, с. 204–205 (завантажити можна тут).
2. Малов В. А. Терапевтические маски бруцеллеза. – Фарматека, 2011, №4 (217), с. 22–28 (завантажити можна тут).
3. Оракбай Л. Ж., Черепанова Л. Ю., Денисова Т. Г. Современные аспекты эпидемического процесса бруцеллеза. – Совр. проблемы науки и образования, 2015, №6 (электр. издание; завантажити можна тут).
4. Ковалевич Н. И., Саркисян Н. С., Ракитина Е. Л., Галяс В. А., Санникова И. В., Махиня О. В. (2016). Влияние патогенетической терапии на содержание цитокинов у больных острым бруцеллезом. – Инфекция и иммунитет, 6 (4), с. 384–388 (завантажити можна тут).
5. Ляпина Е. П. Хронический бруцеллёз: системное воспаление и эндотоксикоз, совершенствование терапии и эпидемиологического надзора. – Дисс… докт. мед. наук, Москва, 2008 (автореферат можна завантажити тут).
6. Дубровина В. И., Коновалова Ж. А., Ястремская К. Ю., Баранникова Н. Л., Токарева Л. Е., Балахонов С. В. Механизмы клеточного иммунного ответа при бруцеллезе. – Эпидемиология и вакцинопрофилактика, 2016, 15, №6, с. 80–87 (завантажити можна тут).
7. Бруцеллёз (клиника, диагностика, лечение, организация медицинской помощи). Методическое пособие для врачей инфекционистов и врачей общей практики. – Ставрополь, 2014 (завантажити можна тут).
8. Бруцеллез у взрослых. Клинические рекомендации. – 2014. – 71 с. (завантажити можна тут).
Сайт http://dissercomp.ru/ дає наступну картинку щодо запозичень в розділі «Огляд літератури» (с. 40–69 дисертації) (слід також зазначити, що кольором виділені не всі запозичення, бо порівняння українського та російських текстів на цьому сайті є не дуже ефективним):
У наведених нижче порівняльних таблицях ідентичні фрагменти виділені жовтим кольором, трохи змінені Гусейновим місця бірюзовим, а помилки перекладу рожевим. Пропущені несхожі місця позначені як <…>.
Стаття Бабкіна та Обуховської згадується в дисертації Гусейнова під №10, але посилання на неї вказані неправильно, і навпаки, те, що переписується – переписується без належного посилання:
А ось подивіться, як старанно майбутній азербайджанський доктор наук переписує українською мовою чужу російську статтю В. Малова (вона є в списку літератури під №30, але посилання на неї на с. 43 є неправильним, а в інших випадках, коли текст запозичувався, справжнє джерело такого запозичення не вказане):
А ось великими шматками переписується стаття Л. Оракбай (у таблиці номери сторінок вказані відповідно до файлу зі статтею), яка є у списку літератури під №32, але на неї під час копіювання відповідних фрагментів пан Гусейнов теж не посилається, у чому легко переконатися:
«На думку вчених, наявність в класифікації…», – пише пан Гусейнов на с. 54 ні з того ні з сього після фрази про ураження органу зору. Яких вчених? До чого тут класифікація, якщо перед цим мова йшла про проблеми діагностики хронічної форми бруцельозу, яка може імітувати інші хвороби, і тому потрібна диференційна діагностика? Виявляється, в оригіналі текст починався правильно – з класифікації бруцельозу, на відповідну роботу вчених було дано посилання, а ось пан Гусейнов вирвав фразу з контексту, загубивши по дорозі вступ про класифікацію бруцельозу та намішавши з чужих кусків великий вінегрет.
Стаття Л. Оракбай згадується в огляді літератури лише один раз, та й то неправильним чином, бо це не в ній описані «основні передумови активізації механізму передачі», тому треба було або дати правильне посилання на роботу Калиновського, як це зроблено у Оракбай, або ж написати у дужках таким чином: (цит. по [32]). Більше того, наступні два речення «У сучасних умовах бруцельоз … ендемічним для багатьох регіонів земної кулі» мають неправильне посилання [32], бо в статті Оракбай таких чи подібних висловів немає.
Стаття Н. Ковалевич є в списку літератури під №21, але переписаний звідти перший кусок тексту належного посилання не має. Другий великий переписаний кусок має правильне посилання [21], але до нього чомусь додане посилання №257, звідки ніякої додаткової інформації не взято.
Що має зробити дисертант наприкінці літературного огляду? Ясна річ, зробити висновок. Власний висновок тієї роботи, яку він зробив самостійно. Та виявляється, Ельчин Гусейнов навіть і його переписує з іншої докторської дисертації – Олени Ляпіної на тему «Хронічний бруцельоз: системне запалення і ендотоксикоз, удосконалення терапії та епідеміологічного нагляду» (Москва, 2008; автореферат можна завантажити тут). Цей автореферат є в списку літератури під №29, хоча чомусь називається «автореф. дис.... канд. мед»:
Тобто проблема, розв’язанню якої була присвячена дисертація О. Ляпіної 11 років тому, знову не дає спокою пану Гусейнову.
А ось іще один кусок, переписаний з дисертації Ляпіної без належного посилання:
Ось цілий шматок переписується із статті В. Дубровіної, яка на цей раз не згадується в списку літератури взагалі. І тут знову пан Гусейнов обпікся: комп’ютерна програма не змогла правильно перекласти російський дієприкметник «лежащий», знову та сама проблема з відмінками, замість крапки поставлена кома:
Ельчин Гусейнов переписав також у свій літературний огляд шматки тексту з російського посібника «Бруцеллёз (клиника, диагностика, лечение, организация медицинской помощи). Методическое пособие для врачей инфекционистов и врачей общей практики» (Ставрополь, 2014) без відповідних посилань:
А ось іще одна російська методичка, звідки пан Гусейнов також переписав гарний шматок тексту – «Бруцеллез у взрослых. Клинические рекомендации» (2014), і знову ж з помилкою комп’ютерного перекладу:
В інформаційному бюлетені «Академічна доброчесність», вип. №1 (2019) його автор, Євген Ніколаєв, зазначає: «Якщо Ви наводите дослівну цитату з іншого джерела, Ви маєте взяти цей текст у «лапки» і проставити посилання на джерело». Дуже просте правило, якого чомусь не хочуть дотримуватися. У більшості наведених вище прикладів ми бачимо, що Е. Гусейнов не дотримувався цього правила, до того ж не тільки переписував чужий текст, але й з чужими посиланнями, або ж додавав свої. Тобто у читача мало б скластися враження, що це саме він працював з указаною літературою, обробляв її, висловлював власні думки, проте це зовсім не так.
І друга цитата з цього бюлетеня: «Якщо Ви навели певний текст дослівно, вказали посилання на джерело, але не взяли текст у лапки, то така дія також вважається плагіатом, різновид — «неналежне цитування». Адже, читаючи текст з посиланням на джерело, але без лапок, читач думає, що Ви перефразували цей текст, коли це не відповідає дійсності». І знову ми бачимо, що пан Гусейнов порушує принципи академічної доброчесності.
З огляду на це дуже смішно читати фрази з рецензії офіційного опонента про те, що «дисертантом ретельно проаналізовані літературні дані», «особливу увагу дисертантом приділено аналізу сучасних даних» (Ю. Рябоконь).
Коротка довідка
Спеціалізована вчена рада Д 05.600.04 має право проводити захист дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата медичних наук за спеціальностями:
- 14.01.10 – «Педіатрія»
- 14.01.13 – «Інфекційні хвороби»
Голова спеціалізованої вченої ради – Мороз Лариса Василівна, доктор медичних наук, професор, заслужений лікар України, завідувач кафедри інфекційних хвороб Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова МОЗ України, спеціальність 14.01.13 (інфекційні хвороби).
Заступник голови спеціалізованої вченої ради – Дудник Вероніка Михайлівна, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри педіатрії № 2 ВНМУ, спеціальність 14.01.10 (педіатрія).
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради – Токарчук Надія Іванівна, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії № 1 ВНМУ, спеціальність 14.01.10 (педіатрія).
Термін повноважень спецради: до 31 грудня 2019 року
Олег Смірнов
|
