«Заслужений регенератор України»

Ну ось дібралися ми нарешті ще до однієї наукової статті ректора ЧНТУ (у 2010-2020 рр.) Сергія Шкарлета, великого спеціаліста з «економіки інформаційного типу» (див. наш попередній аналіз тут і тут), а тепер аж в. о. міністра освіти і науки України, що був призначений на цю посаду в обхід парламенту прямим рішенням уряду Дениса Шмигаля. У цій роботі мова йде про «регенерацію України». Ви, мабуть, прочитали у Вікіпедії, що регенерація – то властивість живих організмів відновлювати пошкоджені тканини та втрачені органи, що технологи розробляють методи регенерації води та повітря, ядерного палива, каталізаторів, срібла та ще чогось корисного? Видатний економіст України Сергій Шкарлет пропонує регенерувати Україну, і робити це «на засадах використання положень геопросторової парадигми сталого розвитку». Он воно як!

Тільки не зрозуміло, навіщо для цього переписувати чужі тексти й видавати їх за свої напрацювання? Тобто займатися махровим академічним плагіатом?

Але перейдемо ближче до справи та доказів.

Для аналізу ми візьмемо ось цю статтю: Шкарлет С. М. Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України // Економіка України. – 2014. – № 11. – С. 51–60 (на сайті Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського її можна знайти тут).

І порівняємо її з авторефератом кандидатської дисертації, яка була захищена за 8 років перед цією публікацією пана Шкарлета: Скалацький В. М. Інформаційне суспільство: сучасні теорії та моделі (соціально-філософський аналіз). – Автореф. дис... канд. філософ. наук: 09.00.03. – Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2006. – 17 с. Завантажити цей автореферат можна звідси.

Дивимося порівняльну таблицю. У лівому стовпчику – фрагменти статті Сергія Шкарлета, жовтим кольором показані повні збіги з іншими джерелами, бірюзовим – синоніми та перефразування, фіолетовим – особистий «термінологічний внесок» пана ректора в чужий текст та світову науку.

Ось для чого друкуються ключові слова? Щоб швидко знайти потрібну літературу з теми, по якій збираєшся писати статтю! Або щоб знайти можливе джерело, звідки автор міг узяти щось собі. В авторефераті В. Скалацького є такі ключові слова – «інформаційно-комунікаційні технології», і саме з ним, як ми побачимо далі, пан Шкарлет активно «працював» «ножицями» (тобто клавишами Ctrl-C÷Ctrl-V). Але в список літератури взяв не автореферат, а статтю, яку той написав, будучи аспірантом: Скалацький В. М. Інформаційне суспільство: нові тенденції розвитку // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – Серія : Філософія. Політологія. – 2004. – № 69. – С. 81–84. А в цій статті взагалі не згадується нічого такого «інформаційно-комунікаційного».

Посилання [4] на цю статтю він дає два рази – на с. 52:

Дослідженню цих проблем як в Україні, так і у провідних державах світу приділяється дедалі більше уваги, причому у різних ракурсах системного пізнання: соціально-філософському [3; 4]; логіко-гносеологічному [5; 6]; філософсько-політичному [7; 8]; когнітивно-інформаційному [9; 10].

І на с. 54:

Інформатизація реального сектору економіки України за пріоритетними об’єктами локалізації зусиль забезпечить інформаційні потреби і підтримку соціально-економічної, науково-технічної, організаційно-економічної, суспільно-політичної, духовно-культурної та інших видів діяльності у сферах загальнодержавного значення [1; 3; 4].

Оце й усе. І взагалі – лише перші 4 абзаци статті Шкарлета це сторінки 51–52, де половина першої сторінки – назва статті з усіма регаліями автора: професор, доктор економічних наук, ректор Чернігівського національного технологічного університету, заслужений діяч науки і техніки України, – ну, як він звичайно любить підписуватися) та один абзац на с. 54 мають посилання. А все інше на 5,5 сторінках основного тексту статті – без жодного посилання, тобто власні думки автора. Уточнимо: мають бути власні думки автора. Але, як ми продемонструємо далі, насправді це думки аспіранта Скалацького в авторефераті його кандидатської дисертації, які переписав собі в статтю професор, доктор економічних наук, тири-пири, тралі-валі.

А тепер слідкуємо за ручечками пана ректора, як він швидко підміняє – не м’ясо на шоколад, ні – а чужий вислів «інформаційне суспільство» на свою улюблену «інформаційну економіку» або ж «економіку інформаційного типу».

Як бачимо, В. Скалацький робить посилання на українських дослідників (Є. Макаренко, А. Колодюк). Сергію Шкарлету це не потрібно – він і сам усе чудово "може виокремити".

Але продовжимо далі вивчати цю цікаву таблицю:

Цікаво, чи зможе Сергій Шкарлет розповісти про різницю між оцими модельними рішеннями – “Тама ККІС” і “XI-ОВІС”, які він визнав «визначальними інструментальними технологіями»?

Читаємо далі та насолоджуємося:

Після такої цікавої таблички, наприкінці котрої слід було б написати не «Узагальнено та систематизовано автором», а «Переписано з чужого автореферату дисертації кандидата наук з незначними змінами Сергієм Шкарлетом, професором, доктором економічних наук», продовжується основний текст статті:

Цими пафосними словами – про український соціум в глобалізованому світі – стаття пана Шкарлета й закінчується. Чужими словами. З чужої кандидатської дисертації.

Ну що тут сказати? Читаєш, плюєшся, але що поробиш? Треба! Читати, аналізувати…

Оцей ось пункт мені вельми сподобався:

«визначення об’єктів локалізації зусиль регіональних корелянтів, які опікуються питаннями забезпечення національної безпеки, для досягнення надійності та збалансованості функціонування реального сектору економіки».

Ох як смачно написано!

Ну що тепер – перейдемо до висновків?

Перед нами – дуже плодючий науковець з «масштабними потенціально-факторними можливостями». Узяв на озброєння примітивний метод написання статей: на початку трохи якогось тексту з посиланнями, щоб був необхідний для проформи «Список використаної літератури», а потім – суцільне переписування чужого тексту зі вставками якихось улюблених словосполучень.

І, зазначимо, знову засвітився поважний журнал – «Економіка України». Головний редактор – віце-президент НАН України Геєць Валерій Михайлович, заступник головного редактора – Корнієнко Ірина Всеволодівна. На сайті журналу можна прочитати про «Редакційні принципи»… Ой, щось я, мабуть, заразився від пана Шкарлета модною хворобою під назвою plagiarism та займаюся самоцитуванням. Тьфу! Свят-свят! Ні, краще дам посилання на свої вже висловлені претензії до цього журналу: дивіться, шановні, їх тут. Мабуть, журнал «Економіка України» має буде номінований на якийсь приз за «нерозбірливість у зв’язках, які його порочать».

У 2006 р. (коли захищався В. Скалацький) – Сергій Шкарлет був ректором Чернігівського інституту інформації, бізнесу та права, а в 2014 році, коли вийшла його видатна стаття, яку ми тільки-но розібрали, уже чотири роки як ректором Чернігівського національного технологічного університету та рік як «Заслуженим діячем науки і техніки України».

Але цих регалій явно замало. За значний внесок в українську науку та витаскування на світ божий ідей 8-річної давнини з видаванням їх за свої власні у статті «Інформаційна економіка як основа соціально-економічної регенерації України» пропоную нагородити його званням «Заслужений регенератор України».

Василь Садовий, регіональний корелянт

PS. Ви дивилися шосту серію академічно-плагіатного серіалу «Шкарлет». Першу серію можна подивитися тут, другу тут, третю тут, четверту тут, а п’яту тут.