Новий кандидат на посаду міністра освіти від Зе-команди відзначився «текстовими запозиченнями»

Схоже на те, що естафету так званих «текстових запозичень без належних посилань» (те, що часто грубо називають плагіатом), від колишньої міністерки освіти Лілії Гриневич приймає новий кандидат на цю посаду.

Цей кандидат – Сергій Миколайович Шкарлет, ректор Чернігівського національного технологічного університету (ЧНТУ) у 2010–2020 рр.

В інтерв’ю радіо «Свобода» (17.10.2010 р.) він так описує свої політичні вподобання: «Політичні орієнтири я обрав ще у 2004 році. На президентських виборах підтримував Віктора Януковича. Не змінив своїх переконань навіть тоді, коли довелося відчути на собі певний тиск тодішньої правлячої партії, яка наполегливо пропонувала отримати її партквиток. Я повністю поділяю погляди і принципи Партії регіонів. Впевнений, разом з Президентом ми вибудуємо міцну вертикаль влади, яка займатиметься ділом і досягне значних результатів. Ми збудуємо нову Чернігівщину!».

У цьому ж інтерв’ю Сергій Шкарлет так описує свої наукові інтереси:

– Ви займаєтеся дослідженням перспектив економічного розвитку України…

– Дійсно, це напрям моїх наукових досліджень. Кандидатська дисертація була присвячена економіці розробки програмних продуктів. Це досить специфічна галузь, яка в 1996-1997 роках тільки почала розвиватися. У 2005 році з цієї теми «вилився» фонд вільного програмного забезпечення. Його філософська суть – поєднання інженерної та економічної думки розвитку. Тепер це цілий науковий напрям. Докторська дисертація пов’язана з формуванням економічної безпеки підприємств за рахунок науково-технічного розвитку саме через інноваційні проекти. Бо куди ми сьогодні без створення реального сектору виробництва, без чіткої інноваційної політики? Має бути внутрішній ринок, внутрішня пропозиція – за рахунок нашої науки, інноваційних поглядів і розробок. Ми самі себе мусимо забезпечувати! Скільки можна «тонути» в дешевому непотребі у всіх галузях? Всі розробки мають не лише теоретичне, а й практичне спрямування. Мій науковий доробок – а це десятки праць і статей – використовувався при розробці низки українських законів. Ним активно користуються керівники підприємств, установ та вищих навчальних закладів області.

То давайте проаналізуємо науковий доробок пана Сергія.

Ось перше, що потрапило нам до рук після пошуку в Інтернеті, так би мовити, перша ластівка:

Шкарлет С. М. Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку в Україні : монографія / С. М. Шкарлет, В. Г. Маргасова, О. М. Коркоц, Ю. В. Ружицький. – Чернігів: ЧНТУ, 2018. – 202 с.

Порівняємо цю "сурйозну" монографію з такою ось роботою:

Бугай Т. В. Методичні підходи до оцінки ефективності бюджетного процесу в Україні. – Ефективна економіка, 2015, № 9. Стаття розміщена на сайті тут.

Відразу зазначимо, що цієї статті кандидата економічних наук, доцента кафедри податкової і митної справи Національного університету державної податкової служби України Тетяни Володимирівни Бугай у списку літератури монографії С. Шкарлета немає.

Тут, до речі, цікаво зазначити, що Т. Бугай наводить правильне джерело згаданих «наукових напрацювань Н. Апатової та Р. Меджитова» під №5 –  Apatova N.V. and Medzhitova R.Sh. (2010), “Grade Municipal budgets”, Ekonomyka Kryma, vol. 4 (33), pp. 104-107.

А ось пан С. Шкарлет сплохував: під №4 можна побачити зовсім іншу працю – Андрущенко В. Л. Податкові системи зарубіжних країн / В. Л. Андрущенко, О. Д. Данілов. – К . : Комп'ютерпрес, 2004. – 240 с.

Таблиця 3.1, яку наводить далі в монографії пан Шкарлет, повністю ідентична таблиці в статті Т. Бугай.

У Сергія Шкарлета:

У Тетяни Бугай:

Дивимося тепер, як висновки із статті Т. Бугай перебираються в монографію С. Шкарлета (він тут гарно попрацював – бюджетний процес поміняв на бюджетну політику!):

Потім наш герой пише, що він «вважає за доцільне…», але при цьому знову переписує текст із статті Т. Бугай. Доказом такого переписування є «ляп», який залишився у тексті Шкарлета: він замінив «бюджетний процес» із статті Бугай на «бюджетну політику», але при цьому пише про оцінку «його ефективності», тоді як треба було, звісно, написати «її ефективності».

Ну й так далі. Показники, показники… перетікають на сторінку 156, течуть і там. І все те саме, що й в статті Т. Бугай.

Ось і таблиця №2 з чужої статті

передирається в монографію, і не просто передирається, а автор зазначає під зірочкою, що це саме він її «доповнив та склав» (мабуть, доповнення – це те, що "автор" поміняв бюджетний процес на бюджетну політику):

У тричі більший за обсягом текст запозичений Сергієм Шкарлетом із статті Оксани Апарової «Фінансові інструменти державної політики економічного розвитку: Європейський досвід» (Ефективна економіка, 2013, № 4, див. тут) – це майже вся стаття переписана. І, зрозуміло, посилання на неї в монографії відсутнє. Бажаючі можуть самостійно попрацювати з текстами, скласти порівняльні таблиці і пофарбувати схожі речення в жовтий колір.

Ось такий у нас ректор університету, ось такий у нас планується новий міністр освіти.

Перефразуючи останнє речення з передраного ним тексту («приймати необхідні рішення щодо покращення умов реалізації бюджетного процесу та попереджувати можливі відхилення таких показників у майбутньому»), запитаю:

«Як би нам зробити, щоб попереджувати у майбутньому призначення таких відхилень на посади?»

Василь Садовий

На фото: С. Шкарлет (ліворуч) та Д. Табачник

PS. Друга серія розслідування – тут. А третю читаємо тут.

PPS. Уже й четверта серія готова. Читаємо тут. П'яту серію читаємо тут. Іще одна – шоста серія – тут.