Свій до свого: міністра-плагіатора почесним професором призначив полтавський ректор-плагіатор (закінчення; початок читайте тут)

У наступному тексті звернемо увагу, як наш дисертант між переписаними абзацами мав нахабство написати фразу «Как было рассмотрено в первом разделе диссертации», хоча розглядав насправді все це Долан із соавторами:

Переплутати «городских учителей» та «городских учредителей» – це треба вміти.

А це ще що за хрєнь – «для банков – членов членам Федеральной Резервной Системы»? Ну це те саме як написати, що зараз пан Онищенко є членом членів Спілки ректорів ВНЗ України, які запропонували Зеленському призначити С. Шкарлета на посаду міністра освіти.

І потім наш мислитель пише висновки:

Выводы по разделу 2

В результате проведенного исследования во втором разделе диссертации правомерно сделать следующие выводы:

1. Формирование инвестиционного рынка на региональном уровне в Украине носит закономерный характер.

2. Эффективность влияния кредитно-банковской системы на развитие инвестиционного климата в регионах Украины на современном этапе трансформационных процессов определяется уровнем развития двухзвенной банковской системы, механизмом её функционирования и факторами, оказывающими влияние на инвестиционную составляющую в структуре валового внутреннего продукта страны и её регионов.

3. В структуре кредитной системы, сложившейся на данное время в Украине, ведущая роль в создании инвестиционного климата в регионах принадлежит инвестиционным банкам.

4. Основой становления и развития в Украине и её регионах инвестиционных банков является отлаженный механизм функционирования денежного рынка, который обеспечивает обращение ценных бумаг местного значения.

Це просто геніально! Переписати чужий текст про США, обізвати це «проведеним дослідженням», а зробити 4 висновки про Україну!

Раздел 3. Механизм обеспечения равновесия инвестиционного рынка на региональном уровне (с. 196–274)

Підозрілі місця є, але точні джерела запозичення знайти проблематично, тому залишимо цей розділ для інших дослідників.

Раздел 4. Научно-методические основы размещения инвестиций в регионах Украины (с. 275–375)

У 4-му розділі дисертант знову переписує текст із книжки, якою вже користувався: А. И. Дедиков. Инвестиции и структура экономики Украины (1997). Звідки стягнув – не написав. Нагадаємо, що в списку літератури до  дисертації цього джерела немає.

Доказом плагіату, як завжди, є ляп дисертанта: намагаючись змінити текст «не требующего монтажа, предусмотренного в сметах», він пише дурницю – «не требуется монтаж, предусмотренного в сметах».

Читаємо далі:

Далі йде тупе переписування праці зі збірника: Петраков Н. Я. Избранное. Том 1 (М.: Нестор-История, 2012). У цей 1-й том включені роботи Петракова, які були написані в 1966—1989 рр. Фрагмент цієї книги опублікований на сайті «ВикиЧтение» за адресою https://document.wikireading.ru/85288. Ніяких робіт Петракова в списку літератури до дисертації, звісно, немає.

Ну й знову наш герой має нахабство замінити російський рубль на українську гривню:

Тут лише зазначимо, що, переписуючи текст Миколи Петракова, докторант акуратно повикидав всілякі згадування Карла Маркса (ми залишили лише одне, щоб не завантажувати таблицю зайвим текстом, який ховається за символами <…>).

Мда. Цікаво вийшло – марксизм у тексті дисертації є, а Маркса нема!

Раздел 5. Совершенствование механизма управления инвестиционными процессами региона (с. 376–425)

Ну що ж. І в цій главі наш дисертант успішно продовжує начату справу – бере собі чужі тексти без належних посилань, видаючи їх за свої відкриття в науці. Знову його «жертвою» стає книжка Макконнелл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: Принципы, проблемы и политика (В 2 т. Пер. с англ. Том 1.; М.: Республика, 1992), якою він уже користався в другій главі своєї ганебної дисертації. Сторінки ми вкажемо по виданню 1999 р. (Москва: Инфра-М), яке є в нашому розпорядженні.

Тут він добре попрацював над текстом, але ми все одно його впізнали:

«Вышеприведенный подход, – продовжує далі дисертант на с. 380, – является одним из сущностных в определении принципов и научно-методических основ государственного регулирования инвестиционным процессом в стране и на региональном уровне».

Чи правильно ми розуміємо, що цей «сутнісний підхід» – це розробка саме громадянина Онищенка, а не Макконнелла та Брю?

Підведемо підсумки.

Некоректні запозичення (тобто без належних посилань) були виявлені на 58 сторінках (54, 59–60, 68–75, 105–107, 143–144, 147–148, 152–155, 172–194, 301–302, 306–314, 378–379). Переписаний текст, передрані рисунки. Найбільший шматок – це 23 сторінки підряд!

І це означає, що наукові консультанти – професори В. Фінагін і В. Амітан, та опоненти – професори М. Долішній та М. Тимчук виявили свою повну неспроможність аналізувати науковий текст і мало чим відрізняються від третього опонента – проффесора Януковича.

Ви запитаєте: ну ось який сенс копіпастити підручник 6-річної давнини? Кому потрібне переписування отієї інформації про банки в США?

Та відповідь проста: на наш погляд, дисертант разом з керівниками явно не в змозі сформулювати актуальну задачу, провести самостійне дослідження і сам написати текст. Тобто просто не здатний самостійно мислити. І тут «мислити» - це головне слово. А тому залишається лише взяти чуже, скопіювати і вставити, і видати це за своє – щоб люди подумали: ах, який розумник, він достойний бути доктором економічних наук! А насправді такого рівня доктором економічних наук може стати навіть слюсар, – це як раз плюнути.

Що це взагалі таке – взяти трохи таблиць із даними статистики, передрати сторінками російські підручники (чи в російському перекладі), зробити з цього «висновки» і отримати на виході докторську дисертацію? Це справді рівень докторської з економічних наук? Вони всі такі, чи ні?

Чому на країну хлинула хвиля плагіату? Очевидно, метою написання таких дисертацій із плагіатною цвіллю є отримання наукового ступеня з подальшою доплатою за нього та забезпечення кар'єрного зростання – до ректора, а то й до міністра.

Тому копіювання чужого можна розцінити вже не просто як плагіат, а скоріше як шахрайство, що здійснене з метою отримання неправомірної вигоди. Яка там стаття за це передбачена?

А якщо оцифрувати російські книги та дисертації з економіки – скільки виявиться фальшивих українських докторів економічних наук? І це зовсім не риторичне питання.

А ректори? Може, взагалі вже формується «міцне братство» із людей – «плагіатних помазанців»? Спочатку виявили плагіат в докторській дисертації ректора Сергія Шкарлета, який стягнув собі шматок російської дисертації, тепер – в докторській ректора Володимира Онищенка, голови Ради ректорів Полтавської області.

І що дивує – на чолі і Чернігівського, і Полтавського політехнічних інститутів замість технарів маємо «докторів економічних наук» з фальшивими дисертаціями.

Тільки ось не треба вважати, що ми якось засуджуємо людей із плагіатом, ображаємо. Навпаки – ми захоплюємося ними! Переписати чужий текст так, щоб ніхто в спецраді не помітив, – це не те що там спритність рук, а «справа честі, доблесті та геройства», яка заслуговує ордена «За заслуги».

Андрій Головатюк

PS. Цікаві факти з бурхливого життя полтавського ректора можна знайти тут (вебархівна копія тут): про вислови проти учасників Революції Гідності, про звільнення викладачів… Але це вже виходить за рамки нашого дослідження.