Історія про те, як старший оперуповноважений Національної поліції України вкрав чужу дисертацію
02 липня 2020 року Павло Валерійович Євдокимов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (спеціальність 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право) на тему «Адміністративно-правове регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні» у спеціалізованій вченій раді Д 17.051.07 Запорізького національного університету. Тексти автореферату та дисертації П. В. Євдокимова розміщені на сайті Національного репозитарію академічних текстів тут.
Науковий керівник – Макушев Петро Васильович, доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Дніпровського гуманітарного університету.
Офіційні опоненти:
● Віхляєв Михайло Юрійович, доктор юридичних наук, доцент, заступник директора Видавничого дому «Гельветика»;
● Тильчик В’ячеслав В’ячеславович, кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративного права і процесу та митної безпеки Університету державної фіскальної служби України.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради — кандидат юридичних наук, доцент Шабінем Намєтівна Гаджиєва.
За даними автореферату (с. 16), П. В. Євдокимов мав публікації з теми кандидатської дисертації з 2017 по 2020 рр.
Аналіз дисертації П. Євдокимова показав, що вона повністю передрана з докторської дисертації Тетяни Євгеніївни Кагановської, що має назву «Адміністративно-правові засади кадрового забезпечення державного управління в Україні». Цій дисертації Кагановської була присвячена публікація під назвою «Аналіз на плагіат докторської дисертації ректора ХНУ ім. Каразіна Тетяни Кагановської». А тепер ось бачимо, що плагіатна справа живе й процвітає — із шаленою швидкістю плагіат помчався далі.
Якщо коротко, то головні відомості такі: основний матеріал дисертації П. В. Євдокимова (без змісту, вступу та списку джерел) викладений на сс. 21–195 (усього 175 сторінок), а академічний плагіат виявлений на сс. 21–53, 55–122, 125–195 (усього 172 сторінки), що складає 98%.
98% плагіатних сторінок — це рекорд серед усіх дисертацій, аналіз яких був опублікований на сайті «Помилки та фальсифікації в наукових дослідженнях». Такого ще не було.
А ще особливо цікавим є те, що на момент захисту П. В. Євдокимов був старшим оперуповноваженим Управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту захисту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Тобто щоб стати кандидатом юридичних наук, далеко не рядовий поліцейський украв шматки з чужої докторської дисертації. До речі, вона присутня в «Списку використаних джерел» під №103, тобто пан дисертант не намагався її приховати, як скажімо, «доктор економічних наук» Сергій Шкарлет, який переписував текст з дисертації Г. Сілкіної.
«Як так можна?» — запитаєте ви. А ось так:
«Необхідне проголошення сучасних етичних принципів державної служби, за порушення яких до службовців слід застосовувати санкції… Такі принципи дають моральні орієнтири, сприяють виробленню службової моралі, адекватної сучасному розумінню ролі демократичної, правової держави в житті суспільства», — переписує з чужої дисертації пан Євдокимов ці чудові пишномовні гасла про «етичні принципи», «моральні орієнтири» та «службову мораль» (с. 180).
Зрозуміло, що один в один текст переписувався не завжди. Дещо було змінено, а саме: словосполучення «державне управління» — на «публічне управління», «державна влада» чи «держава» — на «публічна адміністрація», а «державні органи» чи «органи державного управління» — на «органи публічної адміністрації». Цікаво, правда?
Так само «кадрова служба» була замінена ним на «службу управління персоналом», а «державні службовці» на «кадри органів публічної адміністрації».
Ну й, звісно, як і багато героїв плагіатних розслідувань, пан Євдокимов активно додавав до чужого тексту або використовував чужі готові вислови «на наш погляд», «вважаємо», «пояснюємо», «ми говоримо», «ми бачимо» і тому подібне.
Наводити в цій публікації усі 172 сторінки дисертації, де був виявлений плагіат, зрозуміло, ми не будемо, а подамо лише кілька яскравих прикладів.
У порівняльній таблиці збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, вислови дисертанта про те, що це нібито він особисто робить висновки чи щось пропонує – фіолетовим.
А ось на наступній картинці бачимо цікаву ситуацію: фраза «об’єкт управління» перетворилася у Євдокимова в «об’єкту правління»:
Ну й кілька фрагментів з його «висновками»:
А хочете посміятися? Не знаю, що там трапилося з комп’ютером Євдокимова, але після копіювання шматка дисертації Кагановської з фразою «врахування особистісних характеристик кожного індивідуума» у нього вийшло ось таке чудо: «врахування особистісних характеристик кожного індивіду ума»:
Ну й нарешті цитата з висновків Євдокимова:
«У дисертаційному дослідженні здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми щодо розкриття природи адміністративно-правового регулювання реалізації кадрового забезпечення в органах публічної адміністрації в Україні».
Це при тому, що своє «нове вирішення наукової проблеми» було вже запропоноване Кагановською у 2012 р.! Тепер він знову пропонує його ж уже в 2020-му, через 8 років!
Та скільки ж можна знущатися над наукою та здоровим глуздом?
Що собі дозволяють оці всі доктори юридичних наук Петро Васильович Макушев і Михайло Юрійович Віхляєв та кандидати юридичних наук В’ячеслав В’ячеславович Тильчик і Шабінем Намєтівна Гаджиєва? Ну якщо ви не спроможні оцінити дисертацію за вашою спеціальністю, скористатися Інтернетом, щоб виявити плагіат, не розумієтеся на новизні, то чого беретеся не за свою справу — наукове керівництво дисертаційним дослідженням, написання рецензії, участь у роботі спеціалізованої вченої ради?
Чого вартує оця спеціалізована вчена рада Д 17.051.07 Запорізького національного університету? Чому громадяни України мають утримувати їх за свої податки?
Василь Садовий, кадр органів публічної адміністрації
Підтримати розслідування випадків плагіату можна за допомогою донатів через сайт банку ПУМБ.
| 
