Доктор юридичних наук Володимир Нікітін і його хитромудра дисертація

Закинув старий невід у синє море і витягнув золоту рибку. І сказала йому золота рибка: «Відпусти ти, старче, мене в море, дорогий за себе дам відкуп: доктора юридичних наук. Підсмаж краще його».

Візьмемо відразу бика за роги – покажемо, як виглядає результат аналізу дисертації чергового юриста, що потрапив на мушку антиплагіатної рушниці.

«Три джерела і три складові частини», тільки вже не марксизму, як писав Ленін 1913-го року, а дисертації доктора юридичних наук Володимира Вікторовича Нікітіна 2021-го року, це:

1) Демянчук Ю. Г. Організаційно-правові засади уникнення міжнародного подвійного оподаткування в Україні. – Дис. … кандидата юридичних наук (спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). – Острог, 2011 (див. тут).

2) Максак О. І. Правове регулювання уникнення подвійного оподаткування. – Дис. … кандидата юридичних наук (спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). – Харків, 2009 (див. тут).

3) Михалчич Володимир Миколайович. Уникнення подвійного оподаткування та ухилення від сплати податків в міжнародному податковому праві. – Дис. … кандидата юридичних наук (спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). – Київ, 2014 (див. тут).

Ну тобто просто уявімо собі: три дослідника вивчають стоси літератури, пишуть тексти з аналізом праць різних учених, і тут раптом приходить якийсь шустрий пройда, який попросту краде їхні матеріали, замінюючи окремі слова на синоніми, і стає цілим доктором юридичних наук. Це взагалі дивовижна ситуація: доктор юридичних наук – і крадій чужої інтелектуальної власності!

261 сторінка плагіату з 344 сторінок основного тексту, тобто 76%.

Що ж це за юристи такі, прости, господи, пішли табунами? Тетяна Кагановська, Павло Євдокимов, Михайло Буртовий, Валерій Бортняк, Данило Гетманцев, Володимир Кравчук, Сергій Книш, тепер ось це чудо. Що ж то за життєвий шлях такий проходять ці юристи, що їх так і пре за науковими ступенями та вченими званнями?

Про нашого нового героя розповідає його біографічна сторінка на сайті кафедри права та публічного управління факультету урбаністики та просторового планування Київського національного університету будівництва і архітектури (КНУБА).

Володимир Вікторович Нікітін народився 1983 року в м. Костянтинівка Донецької області, у 2000-му році закінчив школу і майже відразу (2002–2003) став помічником-консультантом народного депутата України комуніста Юрія Петровича Соломатіна (його нам підказав ШІ Copilot). У віці 20 років, із середньою освітою, почав займати керівні посади в органах юстиції м. Костянтинівка (до 2012 р.).

У 2007 закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого за спеціальністю «Правознавство», у 2012–2015 на керівних посадах в органах юстиції Донецької області. У 2015–2020 – керівні посади у Міністерстві юстиції України, при цьому в 2017 став кандидатом юридичних наук.

Через 4 роки, 2021-го, у віці 38 років, захистив докторську дисертацію (див. картинку вище).

У 2021–2022 – керівник підрозділу в Фонді державного майна України. З 2022 по березень 2024 – декан юридичного факультету Національного авіаційного університету.

Далі – кар’єра в КНУБА: 04.2024–08.2024 – професор Інституту інноваційної освіти КНУБА, 09.2024–12.2025 – професор кафедри політичних наук і права, а з 01.2025 – завідувач кафедри права та публічного управління.

Ну а тепер, коли ми перейнялися повагою до цієї Людини і Професора, перейдемо до детального аналізу Його докторського субпродукту:

Нікітін Володимир Вікторович. Подвійне оподаткування в умовах взаємодії національного і міжнародного податкових режимів. – Дис. … доктора юридичних наук (спец. 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право). – Київ, 2021 (див. на сайті НРАТ або на нашому сайті).

Дисертація та автореферат В. В. Нікітіна розміщені на сайті Національного репозитарію академічних текстів за адресою https://nrat.ukrintei.ua/searchdoc/0521U101301/.

Науковий консультант – Журавльов Дмитро Володимирович, доктор юридичних наук, професор, заступник керівника Департаменту з питань громадянства, помилування, державних нагород – керівник управління з питань помилування Офісу Президента України.

Офіційні опоненти:

● Коломоєць Тетяна Олександрівна, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАПрНУ, декан юридичного факультету Запорізького національного університету;

● Дрозд Олексій Юрійович, доктор юридичних наук, професор, начальник відділу докторантури та ад’юнктури Національної академії внутрішніх справ;

● Віхляєв Михайло Юрійович, доктор юридичних наук, доцент, заступник директора Видавничого дому «Гельветика».

Захист дисертації відбувся 23 квітня 2021 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 08.727.02 у Дніпропетровському (нині Дніпровському) державному університеті внутрішніх справ.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Березняк Василь Сергійович.

Скільки років працював пан Нікітін над своєю докторською дисертацією, запитаєте ви?

Десь близько чотирьох, мабуть, якщо дати рік на розкачку та три роки на публікації. Статті з тезами конференцій за темою дисертації з’явилися на світ божий в 2018–2020 роках, і їхня кількість вражає: 22 статті та 10 тез на конференціях, тобто в середньому продукція видавалося «на-гора» майже щомісяця з хвостиком, і це паралельно з роботою «на керівній посаді в Міністерстві юстиції».

Чому дисертація Нікітіна названа в заголовку «хитромудрою»?

Тому що ми маємо по суті унікальний продукт, якого раніше не було. До цього герої наших розслідувань переписували чужі статті, книги чи дисертації, міняючи кой-де слова на синоніми, або й зовсім не заморочувалися, як отой старший оперуповноважений Управління стратегічних розслідувань Національної поліції України в Дніпропетровській області Павло Валерійович Євдокимов, що попросту переписав собі готову дисертацію ректорки Харківського університету Кагановської, замінивши тільки вислови «державне управління» на «публічне управління», «державна влада» чи «держава» – на «публічна адміністрація», а «державні органи» чи «органи державного управління» – на «органи публічної адміністрації». 98% його дисертації – це текст Кагановської. А ось Нікітін – він не бевзь якийсь, він (хоча, може, і не він, а якийсь виконавець замовлення?) ретельно підійшов до справи, бо треба ж було обійти програми пошуку плагіату. І для цього в хід пішли заміна слів на синоніми, перестановки слів місцями, перестановки чужих покликань до інших частин абзаців з додаванням сторінок до номерів джерел, видалення слів і додавання своїх, – тобто усе те, що називається рерайтингом. Але отой рерайтинг пану не допоміг аж ніяк. Ну й певні шматки з оригінальних текстів довелося залишити, куди ж подінешся – не писати ж усю дисертацію самому.

Щоб оцінити масштаби рерайтингу, подивимося на оці яскраві приклади «шаленої праці» особи, що займала «керівні посади у Міністерстві юстиції України» (збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим; твердження особи про те, що це нібито вона щось робить особисто – фіолетовим). Крім «простого» тексту передирався й текст у «Висновки»:

Наш плагіатор до переписаного чужого тексту часто додавав покликання на законодавство, яке цитувалося у чужій дисертації. Але це ще не все: Нікітін додав покликання на власні статті (тобто треба розуміти, що й там текст передраний, правильно?), а також і взагалі фальшиві покликання, як же ж без цього?

Ось маємо приклад першого:

Наприкінці передраних абзаців та навіть усередину чужого речення Нікітін упер непотрібне там фальшиве покликання [139] на свою власну працю: Нікітін В. В. До характеристики правових засад запобігання подвійного оподаткування в Україні. – Науковий вісник публічного та приватного права, 2020, вип. 3, т. 2, с. 166–170. (Джерело [177] у Нікітіна – те саме, що й [102] у Демянчука). До речі, щодо слова «хоплює» – це так у дисертації нашого великого вченого.

А тепер – приклад фальшування другого роду. Знову ж таки, Нікітін переписує чужий текст і додає до нього ліве покликання, але тепер це не його «праця», а «Конвенція між Урядом України і Урядом Французької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно», що була підписана 30 січня 1997 р. (див. тут):

Але фокус у тому, що в тексті цієї Конвенції немає фрази «запасів товарів або виробів» та інших.

Іще одна цікавинка, що трапилася з Нікітіним, – це його покликання [322] на статтю Олендера, яке він приписав до передраного тексту на с. 176. У статті цього Олендера за 2019 рік дійсно є відповідний текст, однак Олендер переписав його без належного покликання з дисертації Демянчука; вона є в списку джерел до цієї статті, але біля переписаного з Демянчука тексту покликання відсутнє, тобто маємо приклад подвійного плагіату: Демянчук®Олен­дер®Нікітін. Після цитування статті Олендера Нікітін далі пише: «Таким чином, при застосуванні аналізованого методу, подвійне оподаткування може бути усунено у тому разі, якщо...», тобто вводить в оману читачів і членів спеціалізованої вченої ради, що це нібито він робить якийсь висновок, а насправді Нікітін переписав це речення з чужої праці (або Демянчука, або Олендера). На с. 179 Нікітін знову посилається на статтю Олендера, в якій дійсно є такий текст, однак Олендер його також переписав з дисертації Демянчука без належного покликання; більше того, Оленден написав англійську фразу з пробілами (tax credit / imputation method), а Нікітін – без пробілів (tax credit/imputation method), тобто так само, як і Демянчук, а це означає, що текст був переписаний саме з дисертації Демянчука, а не зі статті Олендера.

Із стандартних прийомів, якими користуються всі плагіатори, Нікітін на повну котушку використав переписування готових фраз (або й їх додавання), що мали б підвищити пана у власних очах та в очах членів спеціалізованої вченої ради, нібито це він щось досліджував, оцінює, робить висновок, пропонує: «Таким чином», «Отже», «Слід відзначити, що…», «Слід зазначити, що…», «З нашого погляду», «З нашої точки зору», «На нашу думку», «На наше переконання», «Вважаємо, що», «наша теза базується», «як бачимо», «Дослідивши деякі випадки … можемо зробити висновок», «розглядаються у нашому дослідженні», «ми визначили», «можемо визначитися», «Такий контроль вважаємо», «На підставі проведеного аналізу, можемо зробити висновок», «На підставі викладеного варто зауважити», «зупинімося детальніше», «Проаналізуємо їх детальніше», «пропонуємо», «Пропонуємо іх деталізувати», «Таким чином, ми підтримуємо позицію», «Щоб побудувати власну позицію щодо цього питання, вважаємо за необхідне, насамперед з’ясувати», «Підсумовуючи наведене, можемо сказати», «Як підкреслювалося нами раніше», «рекомендуємо зосередити увагу», «Ось чому», «вважаємо за доцільне розробити». Нікітін переписав і чужі речення з чужими суб’єк­тивними оціночними судженнями: «Нарешті, окремої уваги заслуговує…» (с. 206), «Ця позиція вченої не є для нас переконливою» та «Ми приєднуємося до позиції науковців» (с. 328), «Крім того, за влучним зауваженням Н. Р. Тупанческі» (с. 345).

У деяких плагіаторів є якась своя особиста родзинка, що вирізняє їх серед купи інших. Ось і наш герой туди ж…

Мабуть, щоб справити враження науковця з широкими поглядами, Нікітін вирішив переписати собі чужі розмірковування щодо походження та використання термінів:

І продовжив передирати чуже на с. 218: «У податкових угодах України термін «представництво» доцільно зовсім не використовувати. Це дозволить уникнути багатьох непорозумінь і колізій в інших розділах податкового права. Замість нього варто оперувати поняттям (категорією) «постійна ділова установа» ( з можливих еквівалентів – «завод», «заклад» (діловий) – як окремі підрозділи юридичної особи, яка займається господарською діяльністю)... Оскільки в наведеному випадку «представницьку» сторону терміна вони одностайно відкидають, то й сам термін «представництво» має бути вилучений з обігу або, принаймні, не вживатися без застережень, що з метою оподаткування кожного разу цей термін використовується як повний еквівалент поняття «постійна ділова установа» й не повинен сприйматися як щось таке, що має «представницький» відтінок або пов'язане з виконанням якихось представницьких функцій».

Але, побачивши соломинку в очах інших, наш філолог спромігся продемонструвати цілу колоду в своєму оці: крім правильно переписаного чужого слова «резидентство» (від слова «резидент») він також буква в букву переписав і неправильні – «резиденства» (24 рази!), «резиденство» (2 рази), резидентсва (с. 160) і навіть «резидентва» (с. 50).

Більше того, як ми вже зазначали, під час рерайтингу Нікітін переставляв місцями, додавав та видаляв слова, замінював слова синонімами. У результаті цього «процесу» в його дисертації з’явилася ціла купа слів з орфографічними помилками: затосування (с. 31), віжмінним (с. 40), держві (с. 49), сбою (с. 50), поіляють (с. 53), можливеміж (с. 54), пршим, преєднуємося (с. 57), найбіе, піддставі (с. 60), стосоно (с. 73), частше, вказаий (с. 79), податквим  (с. 81), такиз (с. 96), пов'язанор (с. 99), впордкування (с. 101), категоріїї (с. 102), підтримуємою, податкування, «вважатиє (с.103), індукційований (с. 105), встанолення (с. 109), двостронніх (с 111), шодо (с. 143), статтей (с. 153), зауаженням, сплачваного, вкаханої (с. 164), продовжуєт (с. 169), розглядуючи (с. 172), хоплює (с. 186), відповідеу (с. 198), нажаль (с. 201), платкої, прийняння (с. 202), однієїйтієї, опублікуваннямають, законівза (с. 210), англійїської (с. 215), органзації (с. 223), провадженнясамобізнесу (с. 226), таккі, випадкуй (с. 262), указавних, сутністб, трактуваки (с. 264), угодипро (с. 269), йдоходи (с. 274), відзеркалені (с. 289), закреплено (с. 303), гарантуює (с. 304), можливє (с. 305), пееважгно, налужать до, здійсення (с. 319), жуже (с. 321), «пі час» (с. 322), перевищуює (с. 323), врегульване (с. 324), відувається (с. 325), дифініція, насампере (с. 326), іх (с. 329), міжнаролно (с. 347), перевіри (с. 348), запитуючаої, остінньої (с. 352).

Крім отих різноманітних «резиденств», Нікітін переписав і інші чужі слова з готовими орфографічними помилками: «tax exasion» (треба «tax evasion») та «tax adoidance» (треба «tax avoidance»; с. 106); териториальності (сс. 109, 110, 111); «mathing tax» (треба «matching tax»; с. 169), багатосторонної (с. 172), нормативниими (с. 309). Ну а переплюнуло всіх переписане Нікітіним слово персонаціоналізація (с. 51).

Ось такий цікавий юрист-філолог та професор був виловлений у Київському національному університеті будівництва і архітектури. До речі, у складі Вченої ради КНУБА перебуває відомий нашим постійним читачам Роман Борисович Аксельрод, доктор економічних наук, професор, керівник Центру з питань діяльності відокремлених структурних підрозділів КНУБА, у докторській дисертації якого був знайдений плагіат, та й узагалі це той заклад, де можна розгорнути гарні масові дослідження на плагіат.

Аби тільки невід не порвався.

Василь Садовий, пееважгно жуже найбіе вкаханий персонаціоналіст

Фото Нікітіна з сайту КНУБА

26.03.2026