Зграя юристів – плагіаторів і аферистів, 2 серія

Продовжуємо розбирати чудові плагіатні статті «доктора юридичних наук» Євгена Легези. Три штуки ми вже оприбуткували, тепер на черзі нова партія псевдонаукового лайна.

Стаття 4

Leheza Y., Liudvik V., Filipp A. Interaction of Law Enforcement Bodies of Ukraine in Disclosure of Offenses and Crimes: International Standards and Foreign Experience // DIXI, 2023, Vol. 25, No. 2, pp. 1–15 (див. тут).

Іспаномовний журнал DIXI видається юридичним факультетом приватного Кооперативного університету в м. Букараманга (Колумбія), у базі Скопусу відсутній.

Порівняємо текст статті Легези з оцією працею:

Шахматов А. В.,  Данилова Н. А. Организация взаимодействия следователя с органами, осуществляющими оперативно-розыскную деятельность, при расследовании преступлений в сфере банковской деятельности // Вестник Санкт-Петербургского университета МВД России, 2005, № 4(28-2), с. 534–538 (див. тут).

Покликання №7, яке Легеза додав до чужого перекладеного російського тексту, це: Yevhen Leheza, Yuliia Dorokhina, Oleksandr Shamara, Serhii Miroshnychenkoi & Vita Moroz. Citizens’ participation in the fight against criminal offences: Political and legal aspects. Cuestiones Políticas 69. 2021. P. 212-224. Це фальшиве покликання, бо в цій статті немає вказаного тексту!

І це та сама фальшива стаття, на яку Легеза вже робив покликання в статті №3 (ми її розбирали в першій серії). Тобто виходить, що пан активно заробляє собі індекс цитування, не гребуючи махінаціями і відвертою брехнею.

У наступному абзаці додано фальшиве покликання (№9) на статтю 2019 року, автори якої (Цагік Колінько, Кристина Резворович та Марина Юніна), що працюють в Дніпровському державному університеті внутрішніх справ, теж на халяву отримали додаткове цитування. Тобто маємо всі ознаки того, що має місце змова юристів цитувати один одного заради підвищення індексів цитування. Дивіться:

Наприкінці наступного абзацу Легеза знову поставив фальшиве покликання №10 на свою ж статтю (Leheza Y., Shamara O., Chalavan V. Principios del poder judicial administrativo en Ucrania // DIXI, 2022, No.1, p. 1–11). Потім через абзац – фальшиве покликання №11 на себе, теж з колективом шустрих співавторів (Leheza Y., Filipenko T., Sokolenko O., Darahan V., Kucherenko O. Ensuring human rights in Ukraine: Problematic issues and ways of their solution in the social and legal sphere // Cuestiones Políticas, 2020, 64, p. 123–136), наступне – №12 – теж фальшиве, тепер на себе одного, без спільників (Leheza Y. Illegal influence on the results of sports competitions: Comparison with foreign legislation // Ratio Juris UNAULA, 2022, 34, p. 53–70), ну й далі №13 – теж фальшиве (Leheza Y., Yerko I., Kolomiichuk V., Lisniak M. International legal and administrative-criminal regulation of service relations // Jurnal Cita Hukum Indonesian Law Journal, 2022, 1, p. 49–60):

Стаття 5

Це буде та сама стаття, яка фігурувала під №10 у списку літератури до попередньої розібраної нами четвертої плагіатної статті Легези, тільки там вона мала іспанську назву «Principios del poder judicial administrativo en Ucrania», а тут ми наведемо вже її англійський еквівалент:

Leheza Y., Shamara O., Chalavan V. Principles of administrative judiciary in Ukraine // DIXI, 2022, Vol. 24, No.1, p. 1–11 (див. тут).

Як бачимо, опублікована вона в тому самому іспаномовному колумбійському журналі DIXI. Плагіат – із тієї самої статті аспірантки Російського університету дружби народів (Тремполец Л. А. К вопросу о системе принципов административного судопроизводства Украины // Евразийский юридический журнал, 2019, № 6(133), с. 347–350; див. тут або тут), що був виявлений в статті №3, яку ми вже аналізували. Тобто Легеза із однієї російської статті виготовив собі аж дві (а може, й більше, бо ми ж не весь його доробок у світову науку аналізуємо – він дуже, дуже плодючий письменник). І тут знову нам трапляється на очі той самий переклад російського вислову «устойчивость и стабильность» як «stability and stability», який ми вже спостерігали в статті Легези №3:

І тут така цікава хохма виникає: знову до передраного російського тексту Легеза ставить покликання не на справжнє джерело, а на статтю:

16 Yevhen Dorokhina, Yuliia Leheza, Oleksandr Shamara, Serhii Miroshnychenko & Vita Moroz. Citizens’ participation in the fight against criminal offences: Political and legal aspects. Cuestiones Políticas 69. 2021. P. 212-224. Available at: https://doi.org/10.46398/cuestpol.3969.12

По-перше, в цій статті дивним чином замість авторів «Leheza, Yevhen. Dorokhina, Yuliia», як має бути, з’явилися цікаві гібриди – «Yevhen Dorokhina, Yuliia Leheza» (тобто Євген Дорохіна, Юлія Легеза), а по-друге, як ми вже писали, у ній немає тих слів, до яких Легеза поставив покликання, що означає, що плагіат був свідомий, і фальшиве покликання на цю свою «наукову працю» Легеза теж поставив свідомо.

Також логічно виникає питання: якщо в 5-й статті є такий самий шматок, передраний у росіян, як і в статті №3, то, може, у них є ще якісь збіги?

О, так!

Любуємося:

Ну, ви все зрозуміли правильно: однаковий текст з однаковими висновками публікується в двох різних журналах, що є порушенням публікаційних правил. Ну а чо? Швидко, дешево й сердито. Ну й заодно кількість цитувань себе, любимого, збільшилася, і не на одну ж штуку...

А цитувати в двох статтях за 2022-й рік статтю Михайла Марковича Добкіна за 2012-й, при цьому двічі називаючи його «теоретиком права» – о-о-о, для цього треба мати неабиякі підстави та неабияку повагу до цієї відомої всім особи.

—  —  —  —  —

Тепер знову підсумуємо результати дослідження двох нових статей.

Юристи – співучасники нового плагіатного шахрайства

	Прізвище, науковий ступінь, посада плагіатора	Де саме брав участь
	Легеза Євген Олександрович – доктор юридичних наук, професор кафедри публічного та приватного права Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро)	Стаття 1, стаття 2, стаття 3, стаття 4, стаття 5
	Людвік Валентин Дмитрович – кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування Дніпровського державного університету внутрішніх справ (фото з сайту ДДУВС)	Стаття 4
	Філіпп Анастасія Володимирівна – кандидатка юридичних наук, старша викладачка кафедри кримінального права та кримінології факультету підготовки фахівців для органів досудового розслідування Дніпровського державного університету внутрішніх справ (фото з сайту ДДУВС)	Стаття 4
	Чалаван Віктор Арісович – кандидат історичних наук, професор кафедри тактико-спеціальної підготовки Академії державної пенітенціарної служби, доцент кафедри політології та міжнародних відносин Східноукраїнського національного університету ім. В. Даля (фото з сайту)	Стаття 5
	Шамара Олександр Володимирович – кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, професор кафедри права Дніпровського гуманітарного університету, полковник запасу Служби безпеки України	Стаття 5

Отака в нас вийшла історія про Євгена Олександровича Легезу, юриста-хіршелюбця, мисливця за високим індексом цитування, керівну та спрямовуючу силу зграї юристів-аферистів.

Василь Садовий

Фотографії персон – з указаних сайтів

02.07.2026