Зграя юристів – плагіаторів і аферистів, 1 серія

Крім двох чудових дисертацій з плагіатом (у кандидатській – 49% сторінок, у докторській – 42%), про що ми написали в попередній публікації про доктора юридичних наук, професора з Університету митної справи та фінансів Євгена Олександровича Легезу, нас вразив його величезний індекс Хірша – 17, і ми тоді трохи глянули на спосіб, як такого можна досягти. Але «трохи» – то занадто мало. Треба гарно покопатися, дослідити й прийти в захоплення. І є ж від чого: завдяки пану Легезі вдалося викрити ціле організоване угруповання юристів, що беруть участь у публікації плагіатних статей і в накручуванні собі індексу Хірша.

Ну, оскільки «навідником» виявився Євген Легеза, то трохи напишемо про нього. За інформацією Вікіпедії, він народився 13 лютого 1987 р. у Запоріжжі, 2008-го року закінчив Дніпропетровський (нині Дніпровський) державний університет внутрішніх справ за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та здобув кваліфікацію юриста. 2011-го (у 24 роки) – став плагіатним кандидатом, а 2017-го (у 30 років) – плагіатним доктором юридичних наук. Вчені звання: 2016 – доцент, 2018 – професор. Має більше 200 публікацій з проблем адміністративного права, адміністративного процесу, інституту публічних послуг та адміністративних процедур.

За даними сайту openalex.org, станом на 06.06.2026 Євген Легеза є автором 93 статей, які за роками розподіляються наступним чином:

2023-й рік був дуже вдалим – 30 статей, тобто кожні 2 місяці друкувалося 5 статей.

І ось тепер, після невеличкого вступу, розберемо кілька його праць детально. А заодно й звернемо увагу на його спільників.

Стаття 1

Volobuieva O., Leheza Y., Pervii V., Plokhuta Y., Pichko R. Criminal and Administrative Legal Characteristics of Offenses in The Field of Countering Drug Trafficking: Insights from Ukraine // Yustisia, 2023, v. 12, n. 3, pp. 262–277 (див. тут).

Відразу відмітимо, що журнал «Yustisia Jurnal Hukum» видається в м. Суракарта (Індонезія) і є в базі Скопусу.

Джерело плагіату:

Жилина Н. Ю. Особенности международно-правового предупреждения и борьбы с наркопреступностью, наркотизмом и наркоманией // NOMOTHETIKA: Серия Философия. Социология. Право, 2010, вып. 11, № 2 (73), с. 110–119 (див. тут). Ця стаття згадується в статті Волобуєвої та інших лише двічі, тому оці виявлені збіги – чистопородний плагіат:

Зверніть увагу на те, який чудовий фокус-покус провертають автори в останньому реченні з покликанням: російську книжку про австрійське законодавство (джерело [12] Параграфы 27–32. Закон о наркотических средствах 1998 г. Австрия. М.: Юрид. лит., 2004) замінюють на статтю 2022-го року в іспанському журналі (Tylchyk, V., Matselyk, T., Hryshchuk, V., Lomakina, O., Sydor, M.. Leheza, Ye. Administrative and legal regulation of public financial activity: Regulación administrativa y legal de la actividad financiera pública // Cuestiones Políticas, 2022, 40(72), 573-581), де в авторах – о чудо! – значиться вже відомий нам Легеза. Покликання, звісно, фальшиве, бо в тій статті немає нічого ані про 200 тисяч наркоманів, ані про 17 років. Зате цитування його роботи збільшилося на одиницю, а заодно в плюсі і вся його компашка співавторів із цієї статті: доктор юридичних наук, професор, проректор з наукової роботи Київського університету інтелектуальної власності та права, експерт НАЗЯВО В’ячеслав В’ячеславович Тильчик, докторка юридичних наук, професорка кафедри фінансового та податкового права Державного податкового університету (м. Ірпінь) Тетяна Олександрівна Мацелик, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, академік Академії наук вищої освіти України, член Вищої ради правосуддя (2019–2022) Віктор Климович Грищук, кандидатка юридичний наук, доцентка кафедри адміністративного та конституційного права Національного університету кораблебудування ім. адмірала Макарова Олена Анатоліївна Ломакіна та кандидат юридичних наук, доцент кафедри адміністративно-правових дисциплін Львівського державного університету внутрішніх справ Маркіян Ярославович Сидор.

Читаємо далі:

Стаття 2

Zhukova Y., Bryl L., Svystun L., Kobrusieva Y., Leheza Y. Legal regulation of public administration of education and science // Cuestiones Políticas, 2023, v. 41, n. 76, pp. 336–346 (див. тут або тут).

На цей раз перед нами журнал із м. Маракайбо (Венесуела). Його немає в базі Скопусу, і це гарно, бо стаття Легези із співучасниками в цьому журналі – теж із плагіатом. А джерело плагіату – Новоселов Г. М. Зарубежный опыт управления образованием на местном уровне // ХXI Международная научно-практическая конференция молодых исследователей образования «Науки об образовании в меняющемся мире: перспективы исследований для решения глобальных и локальных проблем»: тезисы конференции. – Москва: ФГБОУ ВО МГППУ, 2022, 1095 с. – С. 506–509 (див. тут).

Передираючи тези магістранта з Москви, наші герої – Легеза та ще 4 юристи з різних українських закладів – без жодного докору сумління переклали фразу «для реформирования образования России» як «for the reform of education in Ukraine», тобто замінили Росію на Україну:

Ой, яка «несподіванка»! І в цій другій своїй статті Легеза замість покликання на справжнє джерело, звідки він списував, дає фальшиве покликання на ту саму статтю 2022-го року в іспанському журналі (Tylchyk et al.), згадану вище, де в тексті немає ніяких «children» та «schools». А це означає, що і він, і та сама його тепла компашка отримали ще одне додаткове цитування. От же ж хитро**мудрі юристи, прости, господи!

А через 2 абзаци з’являється ще одне фальшиве покликання на статтю Matviichuk et al., 2022 (Matviichuk A., Shcherbak V., Sirko V., Malieieva H., Leheza Y. Human principles of law as a universal normative framework // Cuestiones Políticas, 2022, v. 40, n. 75, pp. 221–231, див. тут), де, зрозуміло, немає ніяких «Municipal schools» та 42 чи 58%:

Ну тобто іще одне цитування, крім Легези, отримали: доктор юридичних наук, доцент кафедри правосуддя юридичного факультету Національного транспортного університету (колишнього Державного університету інфраструктури та технологій) Анатолій Васильович Матвійчук, кандидат політичних наук, доцент кафедри міжнародних відносин, заступник декана факультету суспільних наук і міжнародних відносин Дніпровського національного університету ім. О. Гончара Віктор Михайлович Щербак, кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри адміністративно-правових дисциплін Одеського державного університету внутрішніх справ Вікторія Сергіївна Сірко та кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри морського та митного права Національного університету "Одеська юридична академія" Ганна Леонідівна Малєєва (Карпенко).

Наступні два абзаци, передрані з тез Новоселова, мають фальшиві посилання на публікацію на сайті Української правди Галини Титиш, що має назву «Як це у них. Естонський досвід реформи середньої освіти». Позитивні враження Титиш від естонської освіти перегукуються з тезами Новоселова, але ж текстову подібність стаття Легези має саме з публікацією Новоселова, зокрема, слово «аутсорсинговий» є саме в ній, а не в статті Титиш:

Ну й нарешті Висновки, в яких Легеза знову замінив Росію на Україну:

Стаття 3

Leheza Y., Nalyvaiko L., Sachko O., Shcherbyna V., Chepik-Trehubenko O. Principles of law: Methodological approaches to understanding in the context of modern globalization transformations // Ius Humani: Revista de Derecho, 2022, Vol. 11, No. 2, pp. 55–79 (див. тут).

Журнал «Ius Humani: Revista de Derecho» видається з 2008 р. приватним університетом Universidad de los Hemisferios в місті Кіто (Еквадор) іспанською мовою 2 рази на рік, у базі Скопусу відсутній.

Мабуть, нам треба пишатися винахідливими українськими науковцями: за даними іспанського бібліографічного порталу Dialnet, наш герой – юрист Легеза – за період 2021–2026 рр. опублікував тільки в іспаномовних журналах 26 статей (по 4 штуки щороку), отримавши за них 91 цитування.

А особливо треба пишатися тим, як ці «науковці» передирають у свої статті чужі тексти.

Ця конкретно третя в нашому аналізі стаття Легези, що написана мистецьким колективом юристів-плагіаторів чисельністю п’ять штук, має чудові збіги з двома іншими - української та російською.

Перше джерело плагіату – стаття, яку написав кандидат юридичних наук, доцент, завідувач кафедри управління та роботи з персоналом Національної академії внутрішніх справ: Доценко О. С. Юридичні гарантії законності у сфері запобігання організованій злочинності в Україні //  Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ, 2017, № 3 (104), сс. 231–242 (див. тут або тут).

Тут цікаво, що до переписаного тексту Легеза з компашкою додає від себе «ліві» покликання на якісь статті, які в списку використаної літератури не наводить, тобто перевірити, чи справді писали оті фрази Кравчук (а Доценко в цьому місці дає покликання на підручник Плішкіна), Лунєв зі Студенікіним, Міцкевич, Нагарний, Шило та Околіта, ми не можемо. Навіть коли Легеза переписує чужий текст з готовими указаннями на статтю Pogorilko та на книгу Патюліна, все одно в списку літератури їх не вказує, зате в цій статті пан Легеза додав 7 покликань на себе, коханого. Ну а як же ж інакше нагнати собі індекс цитування?

А ще зверніть увагу, як «законність» перетворилася в перекладі Легези на «лояльність» (loyalty).

Також ця стаття №3, яку ми аналізуємо, має плагіат зі статті аспірантки Російського університету дружби народів: Тремполец Л. А. К вопросу о системе принципов административного судопроизводства Украины // Евразийский юридический журнал, 2019, № 6(133), с. 347–350 (див. тут або тут).

Зверніть увагу на чудовий переклад російського вислову «устойчивость и стабильность» як «stability and stability»:

Яка на с. 66 мається на увазі стаття «Leheza et al., 2021» – бог знає, бо в списку літератури їх дві:

• Leheza, Yevhen. Dorokhina, Yuliia. Shamara Oleksandr. Miroshnychenko, Serhii. Moroz, Vita. 2021. Citizens ‘participation in the fight against criminal offences: political and legal aspects. Cuestiones Políticas, 39(69), 212-224. https://doi.org/10.46398/cuestpol.3969.12 (див. тут).

• Leheza, Yevhen. Odyntsova, Iryna. Dmytrenko, Natalia. 2021. Teoría y regulación legal del apoyo informativo de los procedimientos administrativos en Ucrania. Ratio Juris UNAULA, 16 (32). P. 291-306 https://doi.org/10.24142/raju.v16n32a12 (див. тут).

Ну, по-перше, Легеза мав би знати, що в таких випадках покликання позначають як «2021a» та «2021b», хоча про що це я… І кому це я…

А по-друге, як і слід було очікувати, ні в одній і ні в другій немає тих слів, до яких Легеза поставив покликання на свої статті. І це означає, що плагіат був свідомий, і фальшиві покликання на свої «наукові праці» Легеза теж поставив свідомо.

—  —  —  —  —

Ну а тепер підсумуємо результати дослідження цих трьох статей.

Юристи – співучасники плагіатного шахрайства

	Прізвище, науковий ступінь, посада плагіатора	Де саме брали участь
	Бриль Костянтин Іванович – доктор юридичних наук, професор кафедри правоохоронної діяльності Інституту права ім. Князя Володимира Міжрегіональної академії управління персоналом, перший заступник начальника Головного управління по боротьбі з корупцією та організованої злочинністю Центрального апарату Служби безпеки України, Голова Запорізької обласної державної адміністрації, генерал-майор Служби безпеки України, генерал-майор податкової міліції України (фото з сайту idleaks.net)	Стаття 2
	Волобуєва Олена Олексіївна – кандидатка юридичних наук, професорка, полковник поліції, перша проректорка Донецького державного університету внутрішніх справ (м. Кропивницький)	Стаття 1
	Жукова Євгенія Олексіївна – кандидатка юридичних наук, докторантка кафедри адміністративного, фінансового і банківського права Міжрегіонально\ академії управління персоналом, колишня суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду (фото з її статті)	Стаття 2
	Кобрусєва Євгенія Анатоліївна – докторка юридичних наук, професорка, заступниця декана з наукової роботи та міжнародних зв’язків юридичного факультету Дніпровського національного університету ім. О. Гончара	Стаття 2
	Легеза Євген Олександрович – доктор юридичних наук, професор кафедри публічного та приватного права Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро)	Стаття 1, стаття 2, стаття 3
	Наливайко Лариса Романівна – докторка юридичних наук, професорка, помічниця ректора Дніпровського державного університету внутрішніх справ з гендерних питань, членкиня Правління Української асоціації представниць правоохоронних органів	Стаття 3
	Первій Віта Юріївна – докторка філософії, викладачка кафедри оперативно-розшукової діяльності Дніпровського державного університету внутрішніх справ (фото з її статті)	Стаття 1
	Плохута Євгеній Петрович – доктор філософії, доцент кафедри юриспруденції Чернівецького інституту Міжнародного гуманітарного університету, начальник 3-го відділу державної виконавчої служби у м. Чернівці Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України	Стаття 1
	Пічко Роман Сергійович – адвокат, кандидат юридичних наук, доцент кафедри цивільного, трудового та господарського права Дніпровського національного університету ім. О. Гончара	Стаття 1
	Сачко Олександр Васильович – доктор юридичних наук, професор, декан юридичного факультету Дніпровського національного університету ім. О. Гончара	Стаття 3
	Свистун Лариса Яківна – кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри публічного та приватного права Університету митної справи та фінансів (м. Дніпро) (фото з сайту УМСФ)	Стаття 2
	Чепік-Трегубенко Ольга Сергіївна – кандидатка юридичних наук, доцентка кафедри теорії держави та права Дніпровського державного університету внутрішніх справ	Стаття 3
	Щербина Віктор Іванович – доктор юридичних наук, професор кафедри трудового права  та права соціального забезпечення Інституту права Київського національного університету ім. Т. Шевченка	Стаття 3

Ось таке кодло юристів-аферистів удалося викрити завдяки Євгену Легезі, за що розслідувачі висловлюють йому величезну вдячність.

Василь Садовий

Фотографії персон – з указаних сайтів

29.06.2026