Як Національний репозитарій академічних текстів підігрує плагіаторам: випадок проректора Володимира Миколайка

Про плагіат у докторській дисертації Володимира Валерійовича Миколайка, проректора з міжнародних зв'язків та стратегічного розвитку Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, у квітні 2025 року на цьому сайті вийшла публікація Василя Садового під назвою «Проректор Уманського педуніверситету Володимир Миколайко склепав собі докторську з чотирьох чужих дисертацій».

У ній йшла мова про те, що на 248 сторінках із 434 сторінок основного тексту був виявлений плагіат, що складає 57%. У тому числі плагіат містився у висновках до розділу 1, у висновках до розділу 3, у висновках до розділу 5, а також і в головних «ВИСНОВКАХ» до усієї так званої дисертації.

До НАЗЯВО була спрямована відповідна скарга від 26.04.2025, прийнята до розгляду і взята в роботу.

Аж раптом у листопаді виявилося, що текст дисертації, що знаходиться на сайті Національного репозитарію академічних текстів, відрізняється від тексту, який був завантажений із сайту НРАТ і доданий до квітневої скарги.

Не треба бути якимось ученим, щоб здогадатися: зміни торкнулися саме тих місць дисертації, де був виявлений плагіат.

Для всіх бажаючих порівняти файли, ну й щоб попередити нові можливі фальсифікації працівників НРАТ, викладаємо на нашому сайті архівний файл archive.zip, завантажений із сайту НРАТ у грудні 2025 р., який містить нові версії докторської дисертації та автореферату Миколайка, а також архівний файл archive-skarga.zip, що містить перші версії цих документів, які були додані до скарги (завантажені весною з того ж самого сайту НРАТ).

Спочатку подивимося уважно на тексти двох варіантів дисертації, а потім розберемо самі pdf-файли. У першому стовпчику таблиці наведемо джерело плагіату, потім – перший варіант дисертації із сайту НРАТ, а в третьому стовпчику – оновлений текст. Порівнювати перш за все будемо два варіанти дисертації Миколайка між собою, а оранжевим кольором виділимо збіги першої версії дисертації з джерелом плагіату. Із 248 плагіатних сторінок виберемо окремі фрагменти. Як бачимо, здійснений рерайтинг спричинив суттєві зміни в тексті і розбіжності з першоджерелом списування:

Ну, тобто зрозуміло: новий варіант дисертації значно відрізняється від попереднього тим, що тест був перероблений і став набагато менше нагадувати джерела, з яких переписувався, хоча рисунки (наприклад, 3.3, 3.4, 3.5) як були нахабно передрані без згадки справжнього автора, так і залишилися.

Те саме й з таблицями: наприклад, таблиця 5.2 (с. 479 у новій версії та с. 500 у старій) нібито з результатами дослідження Миколайка – це таблиця 3.2 на с. 140–141 дисертації кандидата пед. наук С. Шульги (Кропивницький, 2020), тільки була підмінена кількість студентів (тобто маємо фальсифікацію даних).

Таблиці 5.5, 5.6 після того, як у них виявили такі самі числові дані, що й у дисертації Шульги, Миколайку довелося терміново переробляти. Ну ще й таблицю 5.3 з помилковими розрахунками – також.

Але таблиця 5.7 залишилася такою самою, що й у старій версії, з украденими у Шульги експериментальними даними: абсолютні числа-то різні, а ось проценти та похибки ті самі. Очевидна фальсифікація дослідження:

Така ж сама крадена залишилася й гістограма (рис. 5.7 у Миколайка – це рис. 3.3 у Шульги).

А тепер проаналізуємо власне файли pdf.

Як відомо, кожен файл має назву (ім’я), де після крапки вказується його тип (розширення), наприклад, doc чи docx для програми Word.

Розширення «pdf», тобто «portable document format», – це універсальний формат файла, розроблений компанією Adobe для того, щоб файл однаково виглядав на будь-якому пристрої, щоб не перекошувалися рисунки з таблицями та не наїжджали на текст.

Кожен файл має дату створення (або зміни) та розмір, які можна побачити за допомогою програми «Провідник» (або програми «FAR» та інших):

Також можна відкрити файл pdf і за допомогою команд «Файл-Властивості» подивитися, коли він був створений, ким (якщо автор захотів це вказати) і якою програмою, яка його «внутрішня назва».

Проведемо контрольний експеримент: візьмемо для прикладу який-небудь файл програми Word і збережемо його у форматі pdf. А тепер порівняємо дату в «Провіднику» і дату і час створення файла через команди «Файл-Властивості» і переконаємося, що в обох варіантах вона однакова – 29.12.2025, 14:04. Ну, власне, це очікувано, нічого дивного:

Перейменування файла не змінює ані його розмір, ані дату створення, які показує «Провідник», ані різні «внутрішні властивості» (у тому числі дату), це теж очевидно.

А тепер проаналізуємо, які ж файли були викладені на сайті НРАТ, і що там з ними витворяли.

1) Файли з дисертацією Миколайка.

До скарги, яку я надіслав до НАЗЯВО, був доданий файл дисертації, завантажений із сайту НРАТ і перейменований у файл «2.1. Миколайко В.В.-дис.pdf». Ось його властивості:

Дати створення файлів тут однакові, години різняться, ну, то таке…

А тепер подивимося на новий варіант дисертації на сайті НРАТ:

Вражає різниця в датах створення: у «внутрішніх» властивостях файла це 13 січня, а у «зовнішніх» – 27 січня, та ще й цікавий час: 0:00.

Що це означає? Та тільки те, що час створення файла, який відображається в Провіднику, був штучно змінений на більш пізній. Це зробити неважко. Але коли змінюється дата, то автоматично виставляється час 0:00, що й підтверджує зовнішнє втручання. Ну не сидів же автор 27 січня до ночі, щоб рівно в нульову годину зберегти файл у форматі pdf. Ні, бо інакше ця дата й час збереглися б і в «середині» файла, у його «внутрішніх» властивостях.

Щоб підтвердити нашу гіпотезу про навмисне втручання у властивості файла, тобто про злочинну діяльність співробітників НРАТ (чи то працівників його розпорядника – Українського інституту науково-технічної експертизи та інформації, УкрІНТЕІ), глянемо на властивості іншого файла – з авторефератом Миколайка.

2) Файли з авторефератом Миколайка.

До скарги, яку я надіслав до НАЗЯВО, був доданий також файл автореферату, завантажений із сайту НРАТ і перейменований у файл «2.2. Миколайко ВВ-ареф.pdf». Ось його властивості:

Тут також, як і у випадку першої версії дисертації, дати створення файлів однакові, хоча години різняться. Але в цілому маємо певні збіги: «внутрішні» години обох файлів першої версії відрізняються на хвилину і 20 секунд (17:24:57 автореферату та 17:26:17 дисертації), і «зовнішні» - на 2 хвилини (19:25 автореферату та 19:27 дисертації).

Збіги очевидні та виправдані.

А тепер – увага! – новий варіант автореферату на сайті НРАТ:

І тут ми бачимо, що нова версія автореферату Миколайка має «внутрішню» дату створення 04.06.2025, тобто вже після публікації про плагіат у Миколайка на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях» (27.04.2025). Ця нова версія автореферату Миколайка створена тією самою програмою, що й попередня (від 26.01.2025).

Але: дата файла, яку показує Провідник (27.01.2025), відрізняється від дати його створення у властивостях файла і є більш ранньою, а це неможливо в принципі без спеціального втручання. Ну не може файл бути створеним 4 квітня, а мати дату створення у «зовнішніх» властивостях 27 січня.

Також звернемо увагу на те, що і рання, і пізня версії автореферату мають один і той самий розмір – 1083 КБ.

Тоді для чого була зроблена ця фальсифікації даного файла? А щоб його «зовнішня» дата створення була такою самою, як і дата створення файла дисертації. Пам’ятаєте? 27.01.2025 0:00, рівно опівночі.

А можна ще скористатися програмою FAR, яка показує “Last write time” з мілісекундами після коми.

Перші версії документів Миколайка:

Другі версії документів Миколайка:

Оці нулі в годинах, хвилинах, секундах та мілісекундах виникають тільки тоді, коли «зовнішня» дата запису файла, що відображається в Провіднику, була створена штучно.

3) Повернемося до файлів з дисертацією та авторефератом.

Перші варіанти цих файлів, викладені на сайті НРАТ, були створені 26 січня 2025 року. А захист дисертації, нагадаю, відбувся 22 січня.

Електронні файли надсилаються спецрадою до УкрІНТЕІ для розміщення на сайті НРАТ згідно з «Положенням про Національний репозитарій академічних текстів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 липня 2017 р. № 541:

«12. Внесення до центрального репозитарію дисертацій та кваліфікаційних випускних робіт здобувачів вищої освіти є обов’язковим.

<…>

Вищі навчальні заклади та наукові установи розміщують тексти дисертацій на здобуття наукового ступеня та авторефератів дисертацій у своїх локальних репозитаріях та вносять до центрального репозитарію.»

Один з недоліків цього Положення – у ньому нічого не написано про терміни, в які слід «вносити» дисертації до центрального репозитарію. А тому маємо випадок докторської дисертації Юлії Коваленко, яка була захищена 22.07.2025 у спецраді Д 26.861.05 Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, але навіть сьогодні, 29 грудня, так і не з’явилася на сайті НРАТ.

А файл з дисертацією Миколайка після публікації про плагіат і надсилання скарги до НАЗЯВО на сайті НРАТ просто підмінили.

Додам іще один доказ такої підміни: обидві версії авторефератів (стара й нова) мають такі самі висновки, що й перша версія дисертації. А ось новий варіант дисертації має змінені висновки, через що збіги з чужими текстами (плагіат) майже зникли. Може, тепер, після цієї публікації, слід очікувати і підміни файла з авторефератом? Як там працівники НРАТ/УкрІНТЕІ – готові?

І якщо раніше підмінами файлів займалися заклади, де відбувався захист дисертацій (Національний університет «Чернігівська політехніка» – дисертація О. Сакун, Національний університет охорони здоров’я України ім. П. Л. Шупика – дисертація Н. Волошинович), то тепер маємо випадок, коли у цьому ганебному дійстві взяв участь УкрІНТЕІ.

Махінації з файлами, які здійснюють плагіатори за підтримки освітніх закладів, спеціалізованих вчених рад, а тепер і НРАТ, тільки підтверджують необхідність внесення простої, як парена ріпа, і очевидної зміни до процедури захисту дисертацій: спочатку файл дисертації як закінченої наукової праці викладається на сайті НРАТ, а потім здійснюється (або не здійснюється) захист цієї дисертації.

На додаток напишу й про якість роботи працівників, що викладають файли на сайт НРАТ.

Ось маємо на сайті таку чудову тему дисертації докторки юридичних наук Тетяни Барановської, хоча в самій дисертації, захищеній в січні 2024 року, та авторефераті – усе нормально:

А ось можемо знайти Вячеслава Кубальського, який насправді, якщо відкрити дисертацію та автореферат – Владислав.

На моє звернення (а на сайті НРАТ є можливість надсилати запитання й зауваження з різних приводів) співробітники листом відповіли, що нічого змінити не можуть, бо їм таке надіслала спецрада. Ну тобто замінити помилкове ім’я на сайті, подивившись у дисертацію, ці пани не можуть, а підмінити файли плагіатора – запросто.

Ну а те, що у файлі archive.zip, що містить файли з авторефератом і дисертацією, який пропонується завантажити, крім потрібних часто додаються, як у продуктових наборах радянських часів, зайві файли, годі й казати. Це настільки поширене явище… Ось нещодавно завантажив архів з дисертацією доктора біологічних наук, а там – «подарунок»: дисертація і автореферат доктора юридичних наук, захищена іншого року в іншому місті.

Я вже не кажу про те, що метода створення архівних файлів – це не тільки спосіб приховати наукові тексти від пошуку роботами Гугл, щоб через Інтернет не можна було знайти потрібний текст, що важливо для пошуку плагіату, але й шикарна можливість підміни файлів у цьому архівному файлі. Бо якщо б файл дисертації та файл автореферату викладалися на сайт напряму, то їх можна було б зберегти у вебархіві, а тоді підміну було б легко довести, а не таким ось розслідуванням, про яке ви щойно тут прочитали.

Щось із цим НРАТ треба робити.

Олег Смірнов, к. б. н., с. н. с.

29.12.2025