 Міністр внутрішніх справ Ігор Клименко: тричі Герой Плагіатної Праці
Ну, звісно, тепер уже колишній міністр, але саме поєднання двох понять «міністр внутрішніх справ» та «плагіат» (тобто крадіжка інтелектуальної власності) – вражає! Клименко приєднався до славетної когорти інших міністрів-плагіаторів, а це, нагадаємо: Арсеній Яценюк, Станіслав Ніколаєнко, Лілія Гриневич, Сергій Шкарлет та Оксен Лісовий. Тепла компашка, нічого не скажеш.
А кар’єра! У 2011–2014 – начальник управління професійної підготовки та освіти Департаменту кадрового забезпечення МВС України; у 2014–2015 – заступник, а в 2015–2019 – начальник Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції; у 2019–2023 – Голова Національної поліції України; у 2023–2026 – міністр внутрішніх справ. Генерал поліції 1-го рангу. Ордени, медалі, відзнаки міністерства.
2013 рік – захист кандидатської, 2019 – захист докторської, наукові статті, – і все це паралельно з відповідальною роботою. Працював не покладаючи рук.
Полюбуємося на вихлоп?
Дисертація
Клименко Ігор Володимирович. Теорія і практика психологічного забезпечення професійної підготовки поліцейських. – Дис. … доктора психологічних наук (спец. 19.00.06 – юридична психологія). – Харків, 2019.
Дисертація пана Клименка з авторефератом є на сайті Національного репозитарію академічних текстів, а щоб дисертацію там не вздумали підмінити на виправлений фальшивий варіант, архівний файл із сайту НРАТ ми зберегли також і на сайті ПіФвНП.
Науковий консультант – Євдокімова Олена Олександрівна, доктор психологічних наук, професор, зав. кафедри соціології та психології Харківського національного університету внутрішніх справ (ХНУВС).
Офіційні опоненти:
● Осьодло Василь Ілліч, доктор психологічних наук, професор, начальник Гуманітарного інституту Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
● Тімченко Олександр Володимирович, доктор психологічних наук, професор, головний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії екстремальної та кризової психології Національного університету цивільного захисту України;
● Кісіль Зоряна Романівна, доктор юридичних наук, професор, декан факультету психології Львівського державного університету внутрішніх справ.
Дисертація була захищена 17.05.2019 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.04 у ХНУВС.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат психологічних наук, доцент, заступник декана з навчально-методичної та наукової роботи факультету № 4 (кіберполіції) ХНУВС Макаренко Павло Валентинович.
За даними автореферату (с. 39–43), Клименко опублікував за темою дисертації 1 монографію (2018 р.), 24 статті (2015–2018 рр.) і 13 тез на конференціях (2017–2018 рр.).
Загалом плагіатні сторінки в дисертації виглядають так:
Основний текст викладений на 414 сторінках (сс. 27–440), плагіат виявлений на 51 сторінці, що становить 12%.
Перше джерело плагіату – російська дисертація:
Киселев В. В. Психологические детерминанты антикоррупционного поведения сотрудников государственной организации. – Дис. … канд. псих. наук. – Москва, 2016 (див. тут або повний текст тут).
Автореферат дисертації Кисельова згадується в дисертації Клименка під №151 на п’яти сторінках (153, 158, 159, 160 і 246), а тому в Порівняльній таблиці наведені тільки ті фрагменти дисертації Клименка, які мають збіги з указаною дисертацією без належних покликань, тобто є плагіатом.
У Порівняльній таблиці, фрагменти якої наводимо нижче, збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим; твердження особи про те, що це нібито вона щось пропонує, оцінює, розробила чи робить висновки – фіолетовим.
Спочатку Клименко нічим нас не дивує – все, як у всіх плагіаторів: текст переписується разом із готовими джерелами або ж джерело видаляється (обидва варіанти бачимо на с. 246), всюди Клименко замінює «сотрудника государственной организации» на «працівника поліції» або ж «сотрудника» на «курсанта» (точно так само, як міністерка освіти Лілія Гриневич замінювала студентів на дітей або ж школярів, а харківська доцентка Валентина Яценко – румунських студентів на українських):
А ж раптом вилазить особливість від пана Клименка: до чужого тексту з готовим джерелом йому раптом закортіло спочатку додати власну працю №174 (Клименко І. В. Психологічні засади професійної підготовки поліцейських : монографія. Харків : Фоліо. 2018), а потім узагалі замінити чуже джерело на своє. А ще бездумна заміна «сотрудника» на «курсанта» призвела до того, що вийшла дурня, ніби курсант «розглядає свою посаду як можливий засіб збагачення». Яка посада в курсанта? Які він може скоїти корупційні дії? Просто смішно:
Далі – більше: Клименко хвастається тим, що застосовував «спеціально розроблену автором дисертації методику», яка «дозволяє провести комплексну оцінку антикорупційної поведінки поліцейських». Але це ще не все: за його «авторською методикою» якось так вийшло, що показники совісності (r = 0,96) й егоїзму (r = -0,86) (r – це коэффициент линейной корреляции Пирсона) у харківських курсантів поліцейської академії точнісінько такі самі, як і в «сотрудников Управления Росреестра по Москве»! Тобто виходить, що фактично Клименко науково доводить, що за «показниками совісності й егоїзму» росіяни та українці – один народ? Ну добре – не загалом росіяни з українцями, а українські поліціянти подібні російським чиновникам Росреєстру:
Клименко переписує чужий текст, лише замінюючи числові дані, і дивним чином виходять дуже подібні рисунки, як от рис. 5.9, де наш герой фактично переставляє місцями першу й третю пару стовпчиків:
Ну а щодо «авторської методики «Антикорупційна поведінка працівника поліції»», то ось вона – у другому томі дисертації Клименка:
Ну тобто вся «авторськість» методики Клименка – це додані ним 4 питання до 14 чужих, розроблених російським дослідником.
Друге джерело плагіату – стаття аспірантки в журналі білоруського університету:
Савлакова Н. М. Временная перспектива личности: теоретический анализ проблемы // Философия и социальные науки: Научный журнал. – 2010. – № 3. – С. 18–23 (див. опис тут, а текст тут або тут).
Стаття Савлакової є в списку використаних джерел під №412, але в тексті дисертації Клименка ніде не згадується, і це добре – полегшує нам роботу.
Тут Клименко демонструє такі самі махінації з джерелами та дивує перекладом фрази «смысл настоящего момента» як «зміст справжнього моменту» (треба «сенс теперішнього моменту») і фрази «В качестве единицы анализа» як «У якості одиниці аналізу». Ну й видає за своє чуже оціночне судження («Цікавим у плані узагальненого розгляду часової перспективи є підхід…»). Порядок розташування абзаців і речень у дисертації Клименка – такий самий, як і в статті Савлакової, що свідчить про свідоме переписування чужого тексту.
Третя праця, з якою виявлені збіги, – це стаття Н. Алексєєнко в білоруському журналі, і її немає в списку використаних джерел:
Алексеенко Н. В. Стилевые особенности саморегуляции у работников уголовно-исполнительной службы с разным уровнем психологической готовности к инновационной деятельности // Право. Экономика. Психология, 2017, № 2(7), с. 62–67 (див. тут або у вебархіві).
Що ми тут маємо на фото? Крім переписування тексту з готовими джерелами – додавання джерела №186 – це власна праця дисертанта: Клименко І. В. Специфіка саморегуляції та її взаємозв’язку з парціальними характеристиками рефлективності курсантів – майбутніх правоохоронців у контексті програми психологічного супроводу // Актуальні проблеми психології, 2017, т. 4, вип. 13, с. 94–107.
І тут раптом виявляється дуже цікаве: у даній статті Клименка цей текст є на с. 97, але його стаття надрукована в журналі, який був рекомендований до друку 25.05.2017, тоді як стаття Алексєєнко надійшла до редакції раніше – 16.02.2017. Це несподіване явище ми розберемо трохи нижче, а тут звернемо увагу читачів на те, що однаковий текст («Ще однією особливістю саморегуляції є процес активізації…») переписується Клименком і на с. 186, і на с. 313, тільки на с. 313 автор чомусь вирішив додати джерело №197 (Климов Е. А. Психология профессионала. М. : Ин-т практ. психологии ; Воронеж : МОДЭК, 1996. С. 75–83), але ж воно фальшиве: ані на с. 138, ані на сс.75–83 (зазначених в списку використаних джерел) немає такого тексту.
Четверте джерело плагіату – російська стаття:
Караяни А. Г. Психологическая модель служебной деятельности как инструмент создания системы ее психологического обеспечения // Вестник ЮУрГУ. Серия «Психология», 2013, т. 6, №4, с. 92–98 (див. тут).
Ця стаття відсутня в списку використаних джерел дисертації Клименка, хоча там є інші праці Каряні під №№142–143, а тому в Порівняльній таблиці наведені тільки ті фрагменти дисертації Клименка, які мають збіги з указаною статтею без належних покликань і не мають збігів з іншими працями Караяні.
Додане покликання [167] – це: Клименко І. В. Модель службової діяльності як предиктор її психологічного забезпечення. Право і Безпека. 2017. № 3 (66). С. 133–139. Це джерело Клименко додавав і далі, але фокус у тому, що воно фальшиве двічі: по-перше, справжнє першоджерело – це стаття Караяні 2013-го року, а по-друге, у цій статті Клименка такий текст дійсно є, але без належного покликання на Караяні, тобто й стаття Клименка – чистий плагіат (ми її теж розберемо нижче).
А ще Клименко до чужого переписаного тексту додає фальшивий вислів «На нашу думку», бо вся «його думка» – це насправді чужа думка.
Іще плагіат, та ще й із доданим словом «нами», – у фразі «Виокремлені нами елементи»:
На наступній ілюстрації ми бачимо фразу Клименко «Представлена психологічна модель службової діяльності дозволяє виділити групи таких чинників», нібито це він щось там представляв і тепер щось виділяє, а ще бачимо, як із переписаного російського тексту він видалив слова про Крайню Північ. А що нас особливо вразило, так це те, що Клименко вирішив до чужого російського тексту додати щось своє «місцеве» і написав про якийсь незаконний видобуток бурштину в Сумській області, якого там ніколи не було – ані бурштину, ані незаконного його в ній видобутку. До речі, цей текст з дурницями про Сумську область є і в його статті №167, яку він усюди понапихував. Ну а ще на с. 113 Клименко додав до чужого тексту покликання №188 – знову на свою статтю (Клименко І. В. Становлення індивідуально-стильової саморегуляції та толерантності до невизначеності у поліцейських в процесі професійної підготовки // Проблеми сучасної психології. 2017, № 2 (12), с. 80–86, див. тут або у вебархіві), яке знову є фальшивим, бо в цій статті немає такого тексту:
П’яте джерело плагіату – російська книга, що відсутня в списку використаних джерел дисертації Клименка:
Кузнецова Е. В., Петровская В. Г., Рязанцева С. А. Психология стресса и эмоционального выгорания : учеб. пособ. для студ. факультета психологии. – Куйбышев, 2012. – 96 с. (див. тут).
Тут ми можемо полюбуватися на видалення покликання в украденому тексті, на машинний переклад фрази «для достижения близких или совпадающих целей» (у Клименка вийшла така дурня: «для досягнення близьких або цілей, що збігаються»), та на переклад фрази з помилкою «игры па чувствах» як «гри па почуттях» з тим же «па». Отак спалитися!
Шосте джерело плагіату – російська дисертація, яка відсутня в списку використаних джерел:
Леонов И. Н. Влияние толерантности к неопределенности на профессионально важные качества руководителя. – Дис. … канд. псих. наук. – Ижевск, 2015 (див. тут).
На сторінку 171 Клименко переписав невеликий шматок дисертації Іллі Леонова з Іжевська, у якому зберіг покликання на англійську статтю Крамера (№154 перетворився на №554), але ще й додав покликання на власну статтю [189]: Клименко І. В. Толерантність до невизначеності як фактор адаптації курсантів – майбутніх правоохоронців, які навчаються в рамках психологічного супроводу // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 2017, вип. 4(2), с. 164–168 (див. тут). Цю плагіатну статтю Клименка ми також розберемо нижче.
Сьоме джерело плагіату – автореферат російської дисертації, який відсутній у списку використаних джерел:
Жердева Н. Н. Педагогические условия формирования профессиональной толерантности курсантов вузов министерства внутренних дел. – Автореферат дис. … канд. псих. наук. – Ставрополь, 2011 (див. тут).
Хто такі оці «Автори зазначають, що…» – залишається невідомим, бо покликання відсутнє. Якщо подивитися на попередній абзац, то там стоїть покликання №30 – це Барко В. І. Професійний відбір кадрів до органів внутрішніх справ (психологічний аспект) : монографія. – Київ: Ніка-Центр, 2002. Однак у цьому джерелі немає тексту зі словами «світосприйняття» та «екстремізм». Немає таких слів і в джерелі, зазначеного в іншому попередньому абзаці – №34 (Барко В. І., Остапович В. П., Барко В. В. Напрями вдосконалення професійної психологічної підготовки поліцейських Національної поліції України // Psychological Journal, 2018, т. 14, № 4, с. 9–18; див. тут). Так що крім Жердєвої іншого джерела переписаних слів немає, і переписані вони без належного покликання, тобто є плагіатом.
Стаття №167: майже повністю плагіатна
Клименко І. В. Модель службової діяльності як предиктор її психологічного забезпечення // Право і Безпека, 2017, № 3 (66), с. 133–139 (див. тут або у вебархіві).
У загальному «Списку використаних джерел» у дисертації ця стаття має №167, а в «Списку опублікованих праць за темою дисертації» – №3.2. Це саме та, в якій Клименко пише дурню про незаконний видобуток бурштину в Сумській області.
П’ять із шести сторінок основного тексту разом із «Висновками» – це просто переклад згаданої вище статті А. Караяни.
Статті Караяні немає в «Списку бібліографічних посилань» цієї статті Клименка, але там є інші праці Караяні під №1 та №6, тому в Порівняльній таблиці наведені текстові збіги, де немає покликань на будь-які праці Караяні.
Клименко додає від себе до чужого тексту вислів «На нашу думку», пише «Виокремлені нами елементи» (тобто додає тут слово «нами») і видаляє висловлювання про Чечню та Крайній Північ (це зрозуміло). Ось кілька фрагментів:
Стаття №189 – з плагіатом
Клименко І. В. Толерантність до невизначеності як фактор адаптації курсантів – майбутніх правоохоронців, які навчаються в рамках психологічного супроводу // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Психологічні науки, 2017, вип. 4, т. 2, с. 164–168 (див. тут).
Це стаття №189 у «Списку використаних джерел» у дисертації та №3.8 у «Списку опублікованих праць за темою дисертації».
Вона має збіги зі згаданою вище дисертацією Іллі Миколайовича Леонова з російського міста Іжевськ, і зрозуміло, що Леонов відсутній у списку літератури до статті Клименка.
Іще одне джерело плагіату – російська стаття, якої теж немає в списку літератури:
Рубцова М. О. Толерантность личности как условие ее социально-психологической адаптации // Сибирский педагогический журнал, 2014, №6, с. 173–177 (див. тут або у вебархіві).
Тут цікаво, що Клименко на с. 168, вирішивши дописати до чужого тексту щось «своє», не тільки додав «невизначеність» та «невизначені» ситуації, але й змінив російський «диалог» на «адаптацію», через що нормальна фраза про «діалог особистості із собою» перетворилася на якусь дурню про «адаптацію особистості курсанта із собою». Правильно писати – адаптація до чогось, а не адаптація з кимось, а тим більше «із собою»:
Стаття №186: цікаві збіги
Клименко І. В. Специфіка саморегуляції та її взаємозв’язку з парціальними характеристиками рефлективності курсантів – майбутніх правоохоронців у контексті програми психологічного супроводу // Актуальні проблеми психології, 2017, т. 4, вип. 13, с. 94–107 (див. тут або у вебархіві).
Із цією статтею якась чудернацька ситуація: вона є в «Списку використаних джерел» у дисертації, але її немає в «Списку опублікованих праць за темою дисертації». І це дуже дивно: покликання [186] є на сс. 183, 185, 186, 187, 188, 189, 313, 316 і 318, а на сс. 205 і 392 узагалі чорним по білому чітко написано:
Ця стаття Клименка має гарні збіги зі згаданою вище статтею Н. Алекєєнко (третє джерело плагіату), причому порядок розташування абзаців і речень у статті Клименка – такий самий, як і в статті Алексєєнко. А ще нас вразила подібність таблиць і збіги в текстах, де просто замінені числа:
У таблиці 1 Клименко наводить числові показники майже такі самі, як і в статті Алексєєнко, лише переставив перший і другий стовпчики місцями. Числа M та значення «± m» зазвичай відрізняються на 0,02 у більшу чи меншу сторону, а t різняться на 0,01, і все це при тому, що Клименко нібито досліджував 78 курсантів ХНУВС (1 група – 37 осіб, друга – 41), а в статті Алексєєнко було досліджено 159 працівників кримінально-виконавчої служби (1 група складала 82 особи, а друга – 77). Для наочності зробимо порівняльну табличку з відповідними парами числових даних:
Правда ж, красота? Математикам особливо сподобається.
Підозрілі збіги в числах щодо різних досліджуваних груп закономірно наводять на думку про фальсифікацію дослідження.
Щодо виявлених збігів слід зробити два зауваження.
1) Дивним чином статті Алексєєнко немає в профілі Гугл-Академії авторки, хоча стаття є (як у тому фільмі: «І я ховраха не бачу, а він є!»).
2) Може виникнути питання – «А хто в кого списував?», бо обидві статті надруковані в 2017 році. У принципі, проблема, хто там першим «застовбив ділянку», легко вирішується за датою надходження статті до журналу. Стаття Наталії Володимирівни Алексєєнко, викладачки кафедри соціології і психології ХНУВС, надійшла до редакції 16.02.2017, а сам журнал був підписаний до друку 18.09.2017 (дивимося на с. 2 цього журналу; його видавець – Вітебський державний університет імені П. М. Машерова, Білорусія). Коли ж до журналу «Актуальні проблеми психології» надійшла стаття Клименка – невідомо (недолугий журнал цього не вказує), а до друку цей випуск №13 за 2017 рік був рекомендований рішенням вченої ради Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України 25.05.2017 р. Звідси робимо висновок, що списував саме Клименко, а не навпаки. Але про всяк випадок напишемо в заголовку усе ж таки «тричі Герой Плагіатної Праці», а не «чотири рази Герой».
Епілог
На с. 259 дисертації Клименко є цікава фраза, передрана з московської дисертації Вадима Кисельова:
«Психологічний тренінг, спрямований на підвищення рівня правових знань, совісності, зниження рівня егоїзму, корекцію ціннісних орієнтацій і настанов, формування психологічної стійкості до провокацій, пов’язаних зі спробами підкупу.»
Оце ось про совісність, корекцію ціннісних орієнтацій, стійкість до провокацій, – дуже гарно. Ну а чи витримав наш герой спокусу вченим ступенем – можете переконатися самі.
Василь Садовий, бурштинокопач
P.S. Розслідувачі висловлюють велику подяку президенту України Володимиру Зеленському, який своїми діями звернув їхню увагу на пана Клименка.
Фото з Вікіпедії
02.08.2026
|
