Як на халтурі стати доцентом: досвід Аліни Сірик

Якщо ніхто більше не захоче зазіхнути на дисертацію російського вченого Анатолія Швецова, то це буде остання, третя дисертація вітчизняних любителів поласувати без дозволу цим чужим смаколиком.

Першим крадієм був Артем Слюняєв, потім у нього текст викрав Віталій Марченко, ну а ще, як виявилося, – нововикрита Аліна Сірик.

Ось така гарна схема створення плагіатних дисертацій у нас вийшла, із серії «Вони ганьблять нашу країну»:

Хто ж така ця Сірик?

Аліна Олегівна Сірик закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості (нині Національний університет харчових технологій, НУХТ), з 2009 року працювала там на кафедрі охорони праці та цивільної оборони, після аспірантури стала в 2018-му кандидатом технічних наук, у 2023 отримала вчене звання доцента кафедри екології та екоменеджменту, а з 1 липня 2024 року – доцент кафедри фізики та професійної безпеки (див. на сайті НУХТ або збережену інформацію цього сайту тут). Автор 133 наукових праць, двох підручників, двох словників, навчально-методичного посібника, має Подяки МОН України та ректора НУХТ (обидві за 2024 р.). Профгрупорг кафедри, а ще наставник академічної групи (господи, боже ж ти мій!).

Жаль, що не написано, що вона є авторкою плагіатної дисертації.

Ну нічого, ми цей недолік швидко виправимо. Ось цей продукт:

Сірик Аліна Олегівна. Моделі та методи підвищення рівня безпеки праці в енергетичному господарстві підприємств харчової промисловості на основі використання системи підтримки прийняття рішень. – Дис. … кандидата технічних наук (спец. 05.26.01 – охорона праці). – Київ, 2018 (див. тут).

Науковий керівник – Євтушенко Ольга Володимирівна, кандидат технічних наук, доцент кафедри безпеки життєдіяльності (на момент захисту).

Офіційні опоненти:

● Глива Валентин Анатолійович, доктор технічних наук, доцент, завідувач кафедри безпеки життєдіяльності Національного авіаційного університету;

● Ляшенко Сергій Олексійович, доктор технічних наук, доцент, професор кафедри безпеки життєдіяльності та права Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка.

Захист дисертації відбувся 19 квітня 2018 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.802.01 в Національному науково-дослідному інституті промислової безпеки та охорони праці.

Учений секретар – Майстренко Володимир Володимирович, кандидат технічних наук.

Дисертація Сірик має трохи дурнувату структуру: списки літератури наводяться після кожного розділу, до того ж нумерація джерел взагалі якась алогічна (це ми використали такий культурний синонім до слова «ідіотська»): наприкінці 1-го розділу маємо перше джерело під №10, після якого йдуть номери 22–140; після 2-го розділу – номери 2, 4, 5, 7, 8, 33, 61, 63 та інші, після 3-го розділу – лише чотири джерела під №№1, 7, 145 і 146, ну й так далі. І ми ніколи не дізнаємося, чому джерело №35 на с. 70 – це «Гогіташвілі Г. Г. Досвід оцінки ризиків і створення політики підприємства з охорони праці в західних країнах / Г. Г. Гогіташвілі, В. М. Степанишин, Н. Коваль // Журнал "Промислова безпека".–2010. – № 12. – С. 32–37», а джерело №35 на с. 173 – це «Запорожець О. І. Завдання наукових досліджень з охорони праці / О. І. Запорожець, В. Д. Гогунський // Інформаційні технології в освіті, науці та виробництві. – 2013. – Вип. 4 (5). – С. 19–23».

Основний текст викладений на сс. 31–68, 85–121, 125–147, 149–172 та 176–179, усього 126 сторінок. Академічний плагіат виявлений на сс. 85–121, 125–147, 149–157 і 172, тобто на 69 сторінках, що складає 55% основного тексту.

І що ж являє собою цей плагіат?

Та просто тупо переписані сторінки дисертації Слюняєва:

Слюняєв А. С. Методика побудови інтелектуальної інформаційно-керуючої системи аеропорту на основі мультиагентного підходу. – Дис. … кандидата технічних наук (спец. 05.13.06 – інформаційні технології). – Київ, 2010 (див. тут).

Коли Слюняєв переписував текст російської дисертації А. Швецова, то замінював «CDSS» на «АІМS» та «КС» на «ІКСА»; у свою чергу в дисертації Слюняєва Марченко замінював «інформаційний об’єкт» на «логічний об’єкт», «ІО» на «ЛО», «ОПІО» на «ОПЛО», «АІО» на «АЛО» та «ПІО» на «ПЛО»… Ну а мадам Сірик у тексті Слюняєва перетворювала «інформаційно-керуючу систему аеропорту» на «інформаційно-аналітичну систему енергетичним господарством підприємства харчової промисловості» («систему… господарством» – це такий стиль дисертантки – В.С.) або на «інформаційно-аналітичну систему управління охороною праці», замінила «структурні підрозділи аеропорту» – на «структурні підрозділи енергетичного господарства», абревіатури «ІКСА» на «ІІА СУОП» або «ІКС», замінила вислів «посадових осіб авіапідприємства» на «посадових осіб енергетичного господарства підприємств харчової промисловості» і тому подібне.

Тут, до речі, дуже цікаво: у дисертації є фрази про «структурні підрозділи енергетичного господарства», згадуються навіть «керівники структурних підрозділів», але жодного переліку цих підрозділів немає. Що воно за підрозділі такі – секретні, чи що?

Як Марченко, так і Сірик винайшли дуже ефективний метод швидкого написання дисертацій: скопіювати текст та замінити в ньому м’ясо на шоколад, залишивши усі формули, схеми, таблиці. Обидва додавали до передраних абзаців фальшиві джерела. Обидва передрали з дисертації Слюняєва словосполучення «твердження z», яке отой Слюняєв народив, коли переписував російську дисертацію Швецова, переплутавши російську букву «г», написану курсивом, з буквою «z». І Марченко, і оця Сірик скопіювали чужий текст буква в букву, не звернувши уваги на те, що в попередніх абзацах пункти перелічувалися за українською абеткою, а буква «z» – то зовсім з іншої опери.

А тут мені дуже сподобалося, як натуральні числа перетворилися на «нормативно-правові акти з охорони праці, в якій відображаються всі вимоги з охорони праці, що впливають на формування сукупності заходів для забезпечення безпеки праці в ЕГПХП». Це ж треба було так закрутити! Дивимося на с. 93:

Чужий текст Сірик переписувала разом із висловами «Задаючи… ми можемо будувати», «Запропонована узагальнена модель інтелектуального агента», «Розроблена модель пошуку рішення в узагальненій моделі інтелектуального агента», «Таким чином», нібито це вона щось пропонувала чи робила якийсь висновок, а насправді це все скопійовано з чужої дисертації. Також до чужого переписаного тексту Сірик додавала фрази ««Отже, вперше розроблено математичну модель інформаційного об’єкта», «Отже, вперше розроблено математичну модель інтелектуального агента», чим свідомо ввела в оману членів спеціалізованої вченої ради.

Розділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 4.1 і 4.2 дисертації Сірик – це відповідно такі самі розділи 2.1, 2.2, 2.3, 3.1, 4.1 і 4.2 дисертації Слюняєва, а висновки до розділів 2, 3 і 4 у Сірик – це насправді висновки до розділів 2, 3 і 4 з дисертації Слюняєва.

Швидко, легко, на раз-два – і дисертація спечена.

Керівницею наукової роботи Аліни Сірик була Ольга Володимирівна Євтушенко, кандидатка технічних наук, доцентка цієї ж кафедри фізики та професійної безпеки, де працює і доцентка Сірик. Євтушенко відповідає за методичну роботу не тільки кафедри, але й за методичну роботу усього факультету біотехнології та екологічного контролю (БТЕК). Теж, як і Сірик, – наставниця академічної групи (див. на сайті або тут). Теж, як і Сірик, наставляє студентів на шлях істинний, учить уму-розуму. Ну й, мабуть, готує нових дисертантів… А якщо ні – то й слава богу! Бо одну шустру панночку в Інституті харчової промисловості, тобто в Університеті харчових технологій, вже випекли.

Опоненти на захисті – доктори технічних наук В. А. Глива з Національного авіаційного університету та С. О. Ляшенко з Харківського національного технічного університету сільського господарства, як і в цілому спецрада Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці – особи з дуже цікавим науковим рівнем.

Ну ось як можна пропускати дисертацію з такими ось висновками:

9. Мета досліджень щодо підвищення рівня безпеки праці в енергетичному господарстві підприємств харчової промисловості на основі використання системи підтримки прийняття рішень досягнута та всі часткові завдання вирішені повністю. Наукові результати досліджень є внеском у розвиток теоретичних і прикладних основ розроблення методик, систем управління та контролю за безпекою робіт і станом охорони праці, зокрема із застосуванням інформаційних систем для підтримки й прийняття рішень з охорони праці.

10. Перспективними шляхами подальших досліджень у зазначеному напрямку може бути широке коло питань щодо розробки нових та удосконалення існуючих методик підвищення рівня безпеки праці в енергетичному господарстві підприємств харчової промисловості на основі використання систем підтримки прийняття рішень.

Ну хіба це висновки наукового дослідження?

«Мета досягнута та часткові завдання вирішені повністю» – це хіба що речення для рецензії чи річного звіту на кафедрі про свою діяльність. «Наукові результати досліджень є внеском у розвиток» – це оціночне судження, а ніяк не висновок дисертації. Ось Сірик вважає це «внеском», а я вважаю це нахабним плагіатом.

 А що це за хренотень: «Перспективними шляхами подальших досліджень у зазначеному напрямку може бути широке коло питань» – це теж науковий висновок дисертації??

Ну а про рівень дисертантки чудово сама за себе говорить її власна фраза, яку вона чомусь вирішила додати до чужого переписаного тексту: «в систему персональних електроном обчислювальних машин».

Ой, краще б вона цього не писала. Ото просто копіювати – оце і є ваш рівень, шановні плагіатори. А такі відсебеньки залиште при собі.

Василь Садовий, харчовий енергетик

Фото Сірик і Євтушенко з сайту НУФТ

08.03.2026

P.S. Роз’яснення від штучного інтелекту: «хренотень» — це розмовне слово, що позначає щось непотрібне, низької якості, незрозуміле або дрібне, часто вживається як синонім до «фігня», «дрібниця» або «хрень». Іноді термін помилково вживають як варіант назви гострої закуски «хреновіна» (соус із помідорів, хрону та часнику)».