Виявляється, що якщо керівник, рецензенти та спецрада не шукали плагіат, або погано його шукали і не виявили, а після захисту хтось його знайшов, то забрати диплом за плагіат неможливо, бо треба ж "поважати професійну діяльність" плагіатора, "урахувати проведену ним роботу та наявність позитивних висновків наукової експертизи під час захисту дисертації", а також треба виявляти "повагу до приватного життя" людини, бо її "права та свободи визнаються найвищими цінностями". Мова йде ось про цю дисертацію: http://false-science.ucoz.ua/publ/evdokimova_v_v/1-1-0-1.
Друкуємо текст ухвали судді Єфіменко К.С. (джерело: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73809793).
В рішенні судді сказано, що "позивач приклала значних зусиль для отримання наукового звання за процедурою, яка була визначена законом з дотриманням усіх необхідних умов та на жодному з етапів захисту дисертації їй не було зроблено зауважень, які б перешкоджали отриманню цього наукового звання". Але насправді її "значні зусилля" - це переклад російських текстів українською та переробляння чужих фотографій таким чином, щоб видати їх за свої власні. А крім того, ці її дії прямо заборонені законом.
Справа № 815/87/18
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 квітня 2018 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерства освіти і науки України (пр.Перемоги,10, м.Київ, 01135), Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України (вул.Мельникова,53, м.Київ, 02000), Спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 при Державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України (вул.Мельникова,53, м.Київ, 02000) про визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу Міністерства освіти і науки України №1502 від 22.12.2014 року "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 22 грудня 2014 року", який констатує утворення групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело у докторській дисертації ОСОБА_1, визнання протиправним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 при Державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України віл 02 липня 2015 року стосовно позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук, визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу МОН України №988 від 29.09.2015 року "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 29 вересня 2015 року" стосовно позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 03.00.15 "Генетика" та 14.00.01 "Акушерство та гінекологія" ОСОБА_1, визнання протиправним та скасування пункту 8 наказу МОН України №161 від 25.02.2016 року "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 25 лютого 2016 року", де констатується відмова у задоволенні апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії МОН України від 29 вересня 2015 року про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальностей 03.00.15 "Генетика" та 14.00.01 "Акушерство та гінекологія" у зв'язку з тим, що апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків щодо наявності у дисертації текстових запозичень без посилання на джерело, -
В С Т А Н О В И В:
З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Міністерства освіти і науки України (пр.Перемоги,10, м.Київ, 01135), Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України (вул.Мельникова,53, м.Київ, 02000), Спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 при Державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України (вул.Мельникова,53, м.Київ, 02000) про визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу Міністерства освіти і науки України №1502 від 22.12.2014 року "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 22 грудня 2014 року", який констатує утворення групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело у докторській дисертації ОСОБА_1, визнання протиправним та скасування рішення спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 при Державній установі "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України віл 02 липня 2015 року стосовно позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук, визнання протиправним та скасування пункту 7 наказу МОН України №988 від 29.09.2015 року "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 29 вересня 2015 року" стосовно позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 03.00.15 "Генетика" та 14.00.01 "Акушерство та гінекологія" ОСОБА_1, визнання протиправним та скасування пункту 8 наказу МОН України №161 від 25.02.2016 року "Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 25 лютого 2016 року", де констатується відмова у задоволенні апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії МОН України від 29 вересня 2015 року про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальностей 03.00.15 "Генетика" та 14.00.01 "Акушерство та гінекологія" у зв'язку з тим, що апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків щодо наявності у дисертації текстових запозичень без посилання на джерело.
Позовні вимоги позивач аргументувала наступним.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 25 квітня 2013 року № 462 «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» затверджено рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету Міністерства охорони здоров'я України щодо присудження мені, ОСОБА_1, наукового ступеня доктора медичних наук.
У подальшому я отримала диплом доктора медичних наук серії НОМЕР_3.
Шлях до захисту докторської дисертації не був простим, проте я пройшла всі передбачені чинним законодавством етапи, які передують захисту дисертації, зокрема: Я з відзнакою закінчила Одеський державний медичний університет у 2004 році (диплом з відзнакою НОМЕР_2 від 30 червня 2004 р.); Мною у 2008 році отримано науковий ступінь кандидата медичних наук, через успішний захист дисертації за темою: «Профілактика і діагностика тромботичних ускладнень після гінекологічних операцій у хворих з антифосфоліпідним синдромом» (диплом НОМЕР_1 від 2 липня 2008 року); У 2009 році Вченою радою Одеського державного медичного університету затверджено тему моєї докторської дисертації - «Молекулярно-генетичні та епігенетичні механізми розвитку ендиметріозу. Прогнозування. Діагностика. Лікування» за спеціальностями 14.00.01 - акушерство та гінекологія і 03.00.15 - генетика, (протокол № З від 10 грудня 2009 р.); Тема моєї докторської дисертації затверджена на засіданнях Проблемної комісії з акушерства та гінекології Академії медичних наук та Міністерства охорони здоров я України (протокол № 4 від 2 листопада 2009 р.)та на засіданні Проблемної комісії з генетики Академії медичних наук та Міністерства охорони здоров я України (протокол № 4 від 9 листопада 2012 р.).
Мені не було відомо, що разом з тим. вже після отримання диплома доктора медичних Міністерство освіти і науки України видало наказ від 22 грудня 2014 р. № 1502 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 22 грудня 2014 року», п. 7 якого констатує утворення групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело в дисертаціях низки дослідників, в тому числі і у моїй докторській дисертації.
Через певний період часу, у середині червня 2015 року я отримала лист від Голови спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 при Державній установі «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України ОСОБА_4 де мене було запрошено прийняти участь у засіданні, на якому мало розглядатися питання щодо позбавлення мене наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальностями 03.00.15 - генетика та 14.01.01 - акушерство та гінекологія. У зв'язку із хворобою та знаходженні на лікарняному я не змогла взяти участь у цьому заході, про що офіційно листом попередила спеціалізовану вчену раду вищевказаної установи. Лист, відповідно до офіційної поштової відмітки, ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» отримано до проведення засідання ради.
29.09.2015 року МОН України видало наказ від 29.09.2015 року №988 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 29 вересня 2015 року», п.7 якого містив положення про те, що «на підставі пункту 14 Порядку та відповідно до пункту 41 Порядку у зв'язку із виявленням текстових запозичень без посилання на джерело позбавити наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 03.00.15 «Генетика» та 14.00.01 «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1.
На підставі норм чинного законодавства 28 листопада 2015 року мною було подано апеляцію на рішення МОН України (п.7 наказу МОН України від 29.09.2015 р.), вх. № Є-5974 від 1 грудня 2015 року.
06.01.2016 року з МОН України за підписом Директора департаменту атестації кадрів вищої кваліфікації ОСОБА_5 мною отримано лист, в якому зазначається, що на підставі розгляду моєї апеляційної заяви Міністерством буде утворено апеляційну комісію у порядку, визначеному нормативно-правовим актами з питань атестації кадрів вищої кваліфікації.
Проте, вже 25.02.2016 року МОН України видає наказ № 161 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 25 лютого 2016 року», п.8 якого констатує відмову у задоволенні апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії МОН України від 29 вересня 2015 р. про позбавлення її наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальностей 03.00.15 «Генетика» та 14.00.01 «Акушерство та гінекологія» у зв'язку з тим, що апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків щодо наявності у дисертації текстових запозичень без посилання на джерело.
Про появу наказу МОН України до 25.02.2016 року №161 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 25 лютого 2016 року» мені стало відомо лише в липні 2017 року з мережі Інтернет.
Таким чином, у результаті вищезазначених протиправних дій збоку Міністерства освіти і науки України та Державної установи «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України були грубо порушені мої права, що призвело до позбавлення мене у незаконний спосіб наукового ступеня доктора медичних наук.
Представник відповідача Мігістерства освіти та науки України подав письмові заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
ОСОБА_1 12 лютого 2013 року захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук у спеціалізованій вчені раді Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України зі спеціальностей 03.00.15 «Генетика» та 14.01.01 «Акушерство та гінекологія». Згідно з наказом Міністерства освіти і науки України від 25 квітня 2013 року № 462 «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 25 квітня 2013 року» їй було видано диплом доктора медичних наук.
На засіданні Атестаційної колегії 25 квітня 2013 року член експертної ради з медико-біологічних та фармацевтичних наук ОСОБА_6, доктор медичних наук, професор, виступила з інформацією щодо текстових запозичень без посилання на джерело у дисертації доктора медичних наук ОСОБА_1 та продемонструвала відповідні слайди.
Відповідно до пункту 14 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, виявлення в дисертації, авторові якої вже видано диплом доктора чи кандидата наук, текстових запозичень без посилання на джерело є підставою для прийняття рішення про позбавлення його наукового ступеня.
З метою перевірки інформації, наведеної ОСОБА_7, га відповідно до пункту 27 Протоколу № 8 засідання Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 22 грудня 2014 року було прийнято рішення утворити групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело в дисертаціях, авторам яких вже видано дипломи доктора, кандидата наук, у тому числі ОСОБА_1, доктора медичних наук зі спеціальностей 03.00.15 «Генетика», 14.01.01 «Акушерство та гінекологія».
Відповідно до підпункту 1 пункту 6 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, МОН має право залучати в установленому порядку спеціалістів центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій (за погодженням з їх керівниками), вчених, представників інститутів громадянського суспільства (за згодою) до розгляду питань, що належать до його компетенції.
У зв'язку з цим, МОН доручило Інституту молекулярної біології і генетики НАН України, що є провідним з генетики, розглянути інформацію щодо наявності текстових запозичень, використання ідей, наукових матеріалів інших авторів без посилання на джерело у дисертації ОСОБА_1
В Інституті молекулярної біології і генетики було утворено комісію, яка, проаналізувавши дисертацію ОСОБА_1, а також надані МОН додаткові матеріали на 59 аркушах, виявила у дисертації численні текстові запозичення, використання ідей, наукових матеріалів інших авторів без посилання на відповідні джерела.
Пунктом 41 Порядку присудження наукових ступенів, в редакції, чинній у лютому 2015 року, визначено, що позбавлення осіб присуджених їм наукових ступенів здійснюється Міністерством на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій. У разі припинення діяльності ради питання щодо позбавлення наукового ступеня розглядається іншими радами за дорученням МОН.
Спеціалізована вчена рада Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету МОЗ України, в якій відбувся захист дисертації ОСОБА_1, у квітні 2015 року діяла, однак у зміненому профілі, оскільки під час утворення цієї ради на новий строк з її профілю була виключена спеціальність 03.00.15 «Генетика» і у складі ради не було фахівців з генетики. В Україні функціонувала у той час лише одна рада за спеціальністю 03.00.15 «Генетика» - Д 26.562.02 ДУ «ННЦ радіаційної медицини НАМН України». У зв'язку з цим, усі матеріали, пов'язані з виявленням текстових запозичень без посилання на джерело у дисертації доктора медичних наук ОСОБА_1, надіслані до спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 ДУ «ННЦ радіаційної медицини НАМН України» для розгляду питання щодо позбавлення наукового ступеня доктора медичних наук ОСОБА_1 При цьому, інформування особи про її позбавлення наукового ступеня не передбачено нормативно-правовими актами з питань атестації наукових кадрів.
Відповідно до пункту 8.3 розділу VIII Положення про спеціалізовану вчену раду, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1170/19908, засідання ради проводиться у присутності особи, про позбавлення наукового ступеня якої порушується питання та яка повідомляється про це не пізніш як за 10 днів до засідання. Якщо вказана особа відмовляється з'явитися на засідання ради без поважних причин або якщо викликати її неможливо, то рада приймає рішення про проведення засідання без неї. Якщо вказана особа завчасно повідомить, що не може взяти участі в засіданні з поважної причини, то засідання ради переноситься.
У Протоколі № 17 засідання спеціалізованої вченої ради Д 26.562.02 ДУ «ННЦ радіаційної медицини НАМН України» від 2 липня 2015 року зазначено, що позивачка 13 червня 2015 року отримала лист ДУ «ННЦ радіаційної медицини НАМН України» із запрошенням на засідання ради 2 липня 2015 року з питання позбавлення її наукового ступеня. 1 липня 2015 року до ради Д 26.562.02 надійшла заява позивачки про те, що вона перебуває не лікарняному і доглядає матір, яка є інвалідом І групи, у зв'язку з чим не може взяти участі в засіданні ради. До заяви прикладені копії медичних заключень. На засіданні ради обговорювалося питання подальшого проведення засідання. Члени ради, які є фахівцями з медицини, ознайомившись з надісланими копіями медичних заключень, зазначили, що хвороба у ОСОБА_1 є хронічною, а поточний її перебіг не є таким, що не дозволив їй бути присутньою. Завчасне повідомлення про дату засідання ради давало можливість ОСОБА_1 забезпечити догляд за матір'ю. Члени ради вирішили продовжити засідання і розглянути питання про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня без її участі.
З наведеного вбачається, що рада Д 26.562.02 не порушила вимоги пункту 8.3 розділу VIII Положення про спеціалізовану вчену раду.
Розглянувши по суті усі матеріали, пов'язані з виявленням текстових запозичень без посилання на джерело у дисертації доктора медичних наук ОСОБА_1, рада Д 26.562.02 ДУ «ННЦ радіаційної медицини НАМН України» прийняла рішення клопотати перед МОН про позбавлення ОСОБА_1 наукового ступеня, що відповідає пункту 8.7 розділу VIII Положення про спеціалізовану вчену раду.
Керуючись підпунктом 4 пункту 4 Положення про атестаційну колегію Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 14 вересня 2011 року № 1059, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 р. за № 1169/19907, атесгаційна колегія на засіданні 29 вересня 2015 року позбавила ОСОБА_1 наукового ступеня.
З наведеного вбачається, що рішення, відображене у пункті 7 наказу Міністерства освіти і науки України від 29 вересня 2015 року № 988, прийняте Міністерством у повній відповідності до вимог нормативно- правових актів з питань атестації наукових кадрів.
01 грудня 2015 року до МОН надійшла апеляція ОСОБА_1 Відповідно до абзацу сьомого підпункту 1 пункту 4 Положення про атестаційну колегію питання про утворення апеляційної комісії для розгляду апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії Міністерства від 29 вересня 2015 року було винесено на засідання Атестаційної колегії 25 лютого 2016 року. Член Атестаційної колегії ОСОБА_8, який є доктором медичних наук, професором, розглянувши по суті апеляцію ОСОБА_1, зазначив, що апеляція зводиться до процедурних питань і не містить аргументів по суті виявлених недоліків щодо наявності у дисертації текстових запозичень без посилання на джерело. Керуючись пунктом 44 Порядку присудження наукових ступенів в редакції, чинній у лютому 2016 року, Атестаційна колегія прийняла рішення відмовити у задоволенні апеляції ОСОБА_1 на рішення Атестаційної колегії Міністерства від 29 вересня 2015 року про позбавлення її наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальностей 03.00.15 «Генетика» та 14.01.01 «Акушерство та гінекологія» у зв'язку з тим, що апеляція не містить аргументів по суті виявлених недоліків щодо наявності у дисертації текстових запозичень без посилання на джерело. Рішення затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 25 лютого 2016 року № 161.
Представник іншого відповідача Державної установи "Національний науковий центр радіаційної медицини" Національної академії медичних наук України також подав до суду відзив на позовну заяву, в якій заперечив проти його задоволення з тих саме підстав, що й представник Міністерстива освіти і науки України.
В судовому засіданні 20.04.2018 року судом біло відмовлено у задоволенні клопотання представника МОН України про залишення позову без розгляду в зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
В судовому засіданні 25.04.2018 року представником позивача були підтримані наведені вище позовні вимоги та заява про уточнення підстав позову та додав, що відповідачі здійснили дії з позбавлення позивача науково ступені в порушення встановленою законодавством процедури, з незрозумілих мотивів. Представники відповідачів подали до суду клопотання пр. розгляд справи за їхньої відсутності, а тому, на підставі положень ч.1 ст.205 КАС України, суд ухвалив рішення розглянути справу у цьому судовому засіданні за такою явкою учасників справи.
Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд вважає, що оскаржені позивачем акти суб'єктів владних повноважень підлягають визнанню такими, що не відповідають закону з наступних підстав.
Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі -Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей.
Відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людинги» суди, які розглядають спори повинні використовувати положення Конвенції та судові рішення ЄСПЛ.
Згідно п.п.23-25 рішення ЄСПЛ «Бігаєва проти Греції» (2009) визначено: Європейський Суд підтверджує, що немає ніяких принципових підстав вважати, що «приватне життя» виключає професійну діяльність. На обмеження, що накладаються на професійну діяльність, може поширювати свою дію стаття 8 Конвенції, якщо вони впливають на те, яким чином індивідуум формує свою соціальну ідентичність, розвиваючи спілкування з іншими людьми. У зв'язку з цим досить вказати, що саме в рамках своєї роботи більшість людей мають можливість зміцнювати безліч, тобто максимум, своїх зв'язків із зовнішнім світом (див. згадане вище рішення Рішення у справі «Німіц проти Німеччини», § 29). Крім того, професійне життя дуже часто переплетене з приватним життям в строгому сенсі цього поняття таким чином, що завжди важко розрізнити, в якій якості виступає індивідуум наразі. Коротко кажучи, професійне життя, будучи частиною зони взаємодії одних індивідуумів з іншими, навіть в публічному контексті може підпадати під поняття «приватне життя» (див. рішення Європейського Суду щодо прийнятності для розгляду по суті скарги у справі «Мулк проти Польщі» [Моlка & Ро1оnе] (скарга № 56550/00)).
За цих обставин Європейський Суд зазначає, що заявниця оселилася в Греції у віці двадцяти трьох років. Вона вивчила там грецьку мову, закінчила університет і пройшла постуніверситетський курс юридичних наук. У цьому контексті її наступний вибір проходження стажування для того, щоб скласти іспити, організовувані Колегією адвокатів, був тісно пов'язаний з її особистими рішеннями, що були прийняті в певний час і відобразилися на її приватному житті більше, ніж на професійному. Дійсно, проходження стажування і перспектива скласти відповідні іспити повинні були стати кульмінацією тривалого особистого і навчального шляху, що підтверджує її бажання увійти в суспільство країни, яка її прийняла, здійснюючи діяльність за фахом, що відповідає її професійній кваліфікації.
З урахуванням викладеного, Європейський Суд вважає, що оспорюване у справі обмеження спричинило наслідки відносно здійснення заявницею права на захист «приватного життя» за змістом положень статті 8 Конвенції. Таким чином, слід відхилити наведені заперечення держави-відповідача з посиланням на правило гаїіопе таїегіае, і зробити висновок, що стаття 8 Конвенції може бути застосована в цій справі.
Виходячи з цього висновку ЄСПЛ, суд приходить до висновку, що гарантії права на приватне життя, гарантовані ст.8 Конвенції розповсюджуються не тільки на приватне життя особи, але й охоплює сферу її професійної діяльності.
Тобто суд констатує, що позбавлення державним органом наукового звання позивача, яке є наслідком її професійної діяльності є втручанням держави у приватне життя позивача.
Згідно п.п.30-36 рішення ЄСПЛ «Бігаєва проти Греції» (2009) визначено: Суд нагадує, що стаття 8 Конвенції по суті має на меті захистити індивідуума від свавільного втручання публічної влади у здійснення ним своїх прав. Згідно передбачених унктом 2 статті 8 Конвенції умов таке втручання повинно бути «передбачено законом» і виправдано необхідністю досягнення законної мети або цілей (див. рішення Європейського Суду від 23.03.2006 р. справі «Вітьелло проти Італії» [Vitiello c.Italie] (скарга № 77962/01), § 51).
Для перевірки обгрунтовності втручання держави Україна у приватне життя позивача по цій справі суд повинен за допомогою «трискладового тесту» встановити наявність необхідних умов для обмеження прав, гарантованих Конвенцією.
Трискладовий тест - юридична конструкція, що є засобом для перевірки наявності необхідних умов для обмеженнія прав, гарантованих Конвенцією. Тест вказує на те, що будь-яке обмеження права має пройти переірку на відповідність сукупності вказаних трьох умов. Обмеження, що не відповідає таким умовам, порушує права особи.
Елементами трискладового тесту є: втручання здійснено «згідно із законом»; воно відповідає законній (легітимній) меті; воно «необхідне у демократичному суспільстві».
Щодо первого елементу - втручання здійснене «згідно із законом».
Наказом Міністерства освіти і науки України від 25 квітня 2013 року № 462 «Про затвердження рішень атестаційної колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань» було затверджено рішення спеціалізованої вченої ради Д 41.600.02 Одеського національного медичного університету Міністерства охорони здоров'я України, яким ОСОБА_1 був присуджений науковий ступень доктора медичних наук.
Після отримання диплома доктора медичних наук серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 стало відомо про прийняття Міністерством освіти і науки України Наказу «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 22 грудня 2014 року» за №1502 від 22.12.2014 року, відповідно до п.7 якого на підставі п.46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника було утворено групу експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело в дисертації, авторам якої вже видано дипломи доктора наук, серед яких була зазначена ОСОБА_9 - доктор медичних наук зі спеціальностей 14.01.2001 «Акушерство та гінекологія», 03.00.2015 «Генетика».
Втім, відповідно до змісту п.46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №567 від 24.07.2013 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - від 24.07.2013 року) «п.46. Визначення процедури розгляду питань, пов'язаних з атестацією наукових кадрів, що не врегульовані законодавством, покладається на атестаційну колегію МОН».
Тобто, зазначений пункт - п.46 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №567 від 24.07.2013 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - від 24.07.2013 року) визначає процедуру розгляду питань, пов'язаних з атестацію наукових кадрів, а не порядок утворення групи експертів для виявлення текстових запозичень без посилання на джерело в дисертації, авторам якої вже видано дипломи доктора наук.
Таким чином, слід вважати, що в Наказі «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 22 грудня 2014 року» за №1502 від 22.12.2014 року, взагалі відсутнє посилання на правові підстави утворення такої групи.
При цьому, відповідачем по справі - Міністерством освіти і науки України - до відзиву по справі №815/87/18 була надана копія протоколу №8 засідання атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 22.12.2014 року, із п.27, в якому розглядався порядок утворення експертних груп, також не вбачається правових підстав на їх утворення.
Натомість, питання щодо позбавлення наукових ступенів і вченого звання старшого наукового співробітника врегульовано п.41 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №567 від 24.07.2013 року.
Відповідно до п.41 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №567 від 24.07.2013 року (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин - від 24.07.2013 року) МОН може позбавити осіб, яким присуджено наукові ступені або присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, цих ступенів і звання на підставі рішень спеціалізованих вчених рад, де проводився захист дисертацій, або клопотань вчених (науково-технічних) рад, якими приймалося рішення щодо присвоєння вченого звання.
У разі припинення діяльності ради питання щодо позбавлення наукового ступеня або вченого звання розглядається іншими радами за дорученням МОН.
В середині червня 2015 року ОСОБА_1 отримала листа від ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України за №09/433 від 11.06.2015 року, яким її було запрошено прийняти участь у засіданні, яке мало відбутися 02.07.2015 року на якому мало розглядатися питання щодо позбавлення її наукового ступеня доктора медичних наук за спеціальностями 03.00.15 - генетика та 14.01.01 - акушерство та гінекологія.
Одночасно в листі повідомлялося, що в разі відмови з'явитися на засідання ради, необхідно було завчасно повідомити про це письмово (не пізніше, ніж за тиждень до засідання).
У зв'язку із хворобою та знаходженні на лікарняному з 25.06.2015 року до 10.07.2015 року (копія листка непрацездатності серії АГЕ №209113, виданого КУ ЦПМСД №10 ім.Гаркавого-2) ОСОБА_1 листом від 25.06.2016 року попередила спеціалізовану вчену раду Д 26.562.02 при ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України про неможливість своєї явки на засідання.
Зазначений лист був отриманий спеціалізованою вченою радою Д 26.562.02 при ДУ «Національний науковий центр радіаційної медицини» Національної академії медичних наук України 01.07.2015 року, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 01.07.2015 року, тобто до проведення засідання ради.
Незважаючи на зазначені обставини, Міністерство освіти і науки України прийняло Наказ «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 29 вересня 2015 року» за №988 від 29.09.2015 року, п. 7 якого містив положення про те, що: «на підставі пункту 14 Порядку та відповідно до пункту 41 Порядку у зв'язку із виявленням текстових запозичень без посилання на джерело позбавити наукового ступеня доктора медичних наук зі спеціальності 03.00.15 «Генетика» та 14.00.01 «Акушерство та гінекологія» ОСОБА_1
Аналогічне обґрунтування містилось і в п.22 Протоколу №4 засідання атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України від 29.09.2015 року.
Не погодившись з наказом «Про затвердження рішень Атестаційної колегії Міністерства щодо присудження наукових ступенів і присвоєння вчених звань від 29 вересня 2015 року» за №988 від 29.09.2015 року, ОСОБА_1 28.11.2015 року було подано апеляційну скаргу.
Продовження читайте тут
| 
