Чи можуть українські та міжнародні журнали надрукувати статтю з нісенітницями? Результати експерименту

У 1996 році наробив галасу відомий жарт фізика А. Сокала, який написав безглузду статтю-пародію, майстерно використовуючи постмодерністський жаргон. Стаття була опублікована у престижному журналі «Social Text», а коли Сокал розкрив містифікацію, це дало поштовх до бурхливих дискусій, унаочнивши проблему інтелектуальної недоброчесності та можливостей мімікрії під науку, які постмодерністський дискурс відкриває для псевдонауковців (деталі можна прочитати тут).

Відомі й інші випадки використання містифікації для виявлення неякісної роботи редколегій журналів – наприклад, за допомогою англомовної програми SCIgen, розробленої американськими студентами для генерування текстів, які формально нагадують наукові статті, було згенеровано ряд наукових «статей», декотрі з яких були успішно опубліковані. Згодом одну з таких статей колектив російської газети «Троицкий вариант» під керівництвом доктора біол. наук М. Гельфанда переклав з англійської і надіслав у «Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов» (який входив до переліку журналів, затверджених ВАК РФ), і той журнал опублікував нісенітну статтю.

В українській гуманітаристиці проблема якості публікацій є досить гострою. Ні для кого не є секретом існування видань, де за певну плату можна опублікувати низькоякісну статтю. Чинний «Порядок формування Переліку наукових фахових видань України» має на меті підвищити якість фахових видань, впровадивши їх диференціацію відповідно до трьох категорій: «А», «Б» і «В». Оскільки низка видань опиняється в категорії «В» і не має шансів перейти до вищої категорії, за два роки після затвердження «Порядку», тобто в січні 2020-го, ці видання мають втратити статус фахових. Однак є небезпека, що зі зміною влади низькоякісні видання лобіюватимуть послаблення вимог і повернення до статус-кво. Особистий досвід в редколегії видання, віднесеного до категорії «В», а також спілкування з декотрими колегами показує, що досить поширена вичікувальна позиція, і більш чи менш явно висловлюються сподівання, що загроза масового позбавлення журналів фахового статусу зрештою призведе до перегляду і пом’якшення існуючих вимог до фахових видань.

Це наштовхнуло мене на ідею проведення експерименту в дусі Сокала. Для початку було поставлено завдання перевірити, як редакції реагуватимуть на явно абсурдну статтю, зі значною кількістю відвертих ляпсусів. У псевдостатті під назвою «Неепістемічна генеративна естетика» описано вигаданий напрямок зарубіжної естетичної думки. Ця псевдостаття щедро рясніє безглуздими висловами на кшталт «комутативність означника вміщує в собі дигресію смислу», «доконцептуальні перцепції маніфестують себе через нейронно-трансмісійну ділянку свідомості», «неоперсоналістична рефлексивність відображає імперсональний зміст естетичності, оприявнений через безпосередню даність сингулярного досвіду», тощо. Були введені й декотрі інші очевидні маркери – так, «Критика здатності судження» приписувалась Гегелю, а серед засновників неепістемічної генеративної естетики були зазначені Пютуа (персонаж оповідання А. Франса), П. Менар (персонаж Л. Борхеса) і М. Темешвар, вигаданий албанський автор із містифікації, описаної У. Еко. Всі інші джерела у списку літератури теж очевидно вказують на фейк: починаючи від прізвищ (Addlehead, Conman, Gabbler, Liarson, Ranter, Slowpoke) і закінчуючи назвами видань: «Predatory Journal of Philosophy», «Philosophical Litter», або ж видавництв, таких як Junk Science і Vanity Press. Рецензентів, хоча б трохи обізнаних із філософією, мала б насторожити принаймні якась із назв джерел, на кшталт «Subliminal aesthetic of furiously sleeping ideas», «Sense and sensibility of postmodern aesthetic» чи «Nagel's bat in the belfry», а в назві «Transclassical approach as a leading trend in fictitious aesthetical theories» відверто вказується на фікцію.

Стаття була розіслана під псевдонімом Крутієнко Анастасія Василівна. Спершу установою, в якій начебто працює авторка, було вибрано неіснуючий Крижопільський державний педагогічний університет, а потім, щоб не викликати підозри, що за статтю, надіслану з Крижополя, платіж надходить із київського терміналу, місце роботи було змінене на також вигаданий Міжнародний інститут інноваційного розвитку (Київ). Втім, побоювання виявилися даремними, адже два журнали опублікували статтю, де в даних було вказано саме Крижопільський університет.

Орієнтиром для розсилки став перелік фахових журналів на сайті Наукової бібліотеки Чернігівського національного технологічного університету.

З різних причин частину журналів довелося виключити. Поза межами експерименту залишились видання:

- тематичний фокус яких не охоплює проблем естетики чи культурології

- вимога подачі статті англійською мовою

- вимога супроводити статті витягом з протоколу кафедри і/або рецензіями докторів/кандидатів філософських наук

- не вдалось знайти сайту, чи журнал перестав виходити

Оскільки декотрі установи (наприклад, КНУ ім. Т. Шевченка чи НаУКМА) видають кілька різних журналів філософської тематики, то з кожної такої установи було вибрано лише один журнал.

Загалом, у період з кінця квітня до початку червня стаття була розіслана у 25 журналів:

• «Докса»,
• «Totallogy XXI»,
• «Versus»,
• «Актуальні проблеми духовності»,
• «Вісник Житомирського державного університету імені І.Франка. Філософські науки»,
• «Вісник КНУ ім.Т.Шевченка. Серія: Філософія»,
• «Вісник КНТЕУ»,
• «Вісник ЛНУ ім. І.Франка. Серія: Філософія»,
• «Вісник Національного Авіаційного Університету. Серія: Філософія. Культурологія»,
• «Вісник ХНУ ім. В.Каразіна. Серія: Філософія. Філософські перипетії»,
• «Вісник Черкаського університету. Серія: філософія»,
• «Гілея»,
• «Гуманітарні візії»,
• «Культура і сучасність»,
• «Культурологічний вісник: Науково-теоретичний щорічник Нижньої Наддніпрянщини»,
• «Мультиверсум»,
• Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Історія. Філософія. Політологія»,
• «Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Серія: Філософія»,
• «Наукові записки НаУКМА. Історія і теорія культури»,
• «Наукові праці. Філософія» (Чорноморський державний університет імені Петра Могили),
• «Питання культурології»,
• «Проблеми гуманітарних наук. Філософія» (Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка),
• «Світогляд – Філософія – Релігія»,
• «Філософія та політологія у контексті сучасної культури»,
• «Філософські обрії»

Результати

(Оскільки метою експерименту було радше виявити загальну картину, а не відстежувати недоліки в редакційній процедурі якихось конкретних журналів, то, щоб запобігти надто поспішним припущенням про роботу тієї чи іншої редакції, результати вирішено подавати в максимально узагальненому вигляді, вказавши назви лише тих журналів, які наразі опублікували статтю, а також журнал, редакція якого прийняла найдотепніше рішення).

Опублікували статтю 3 журнали з наведеного переліку, а саме:

1. «Гілея»: Крутієнко А. В. Неепістемічна генеративна естетика / А. В. Крутієнко // Гілея: науковий вісник. – 2019. – Вип. 144(2). – С. 62–65 (завантажити можна тут або із сайту НБУВ).

2. Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Історія. Філософія. Політологія»: Крутієнко А. В. Неепістемічна генеративна естетика / А. В. Крутієнко // Науковий вісник Міжнародного гуманітарного університету. Серія: «Історія. Філософія. Політологія». – 2019. – Вип. 16. – С. 54–58 (електронний примірник надіслано на E-mail, в мережі редколегія розміщує номери із запізненням, завантажити можна тут).

3. «Філософські обрії»: Крутієнко А. В. Неепістемічна генеративна естетика / А. В. Крутієнко // Філософські обрії: Наук.-теорет. журн. / Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди HAH України, Полтав. нац. пед. ун-т імені В. Г. Короленка. – Вип. 41. – К. ; Полтава, 2019. – с.175-184. (завантажити можна тут або із сайту журналу).

Відхилили статтю 4 журнали: у 3-х через негативні висновки рецензентів, а редколегія одного журналу не розглядала статтю, відхиливши її як таку, що не відповідає профілю журналу.

Проігнорували статтю 9 журналів. Із них у 4-х стаття, подана через Open Journal Systems, досі очікує рецензії. З одного із журналів, в які стаття була надіслана на електронну скриньку редакції, спершу через тиждень відповіли, що матеріали потрапили у спам, а далі не повідомили результати рецензування. Мабуть, редколегія пожалкувала, що підібрала статтю зі спаму.

Відправили на доопрацювання 2 журнали. В одному з них було запропоновано досить багато зауважень, можливо, з розрахунку на те, що автор вирішить не переробляти статтю, а подати її в інший журнал. У другому ж було висловлено ряд технічних зауваг, а головне змістовне зауваження таке: «Автор статті доводить що в сучасній філософії постмодерну відбувається перехід від концепції розумового (загальнонаукового) досвіду естетичного світосприйняття до концепції чуттєвого (особистісного) досвіду естетичного світосприйняття. Але робота, на противагу цій концепції, перенасичена науковими термінами. Проте, це право автора так подавати свої наукові дослідження.» Просто дивовижно, як рецензент спромігся знайти сенс навіть у явно безглуздій статті.

Зацікавились, але з різних причин не опублікували 7 журналів.

В одному спершу вказали ціну й запропонували включити в поточний номер щорічника, але так і не надіслали реквізити для оплати. В іншому спершу повідомили, що прийнято до друку, але потім попросили вказати DOI джерел, наведених у списку літератури, але оскільки джерела були вигадані й виконати вимогу було неможливо, на цьому співпрацю з журналом довелося припинити. Ще в трьох пообіцяли включити статтю в майбутній номер, який має вийти згодом. В іншому журналі повідомили про прийняття до друку, але за кілька тижнів разом із повідомленням про реквізити для оплати, редакція попросила навести сайт вузу англійською мовою (оскільки сайт вигаданого Крижопільського університету вказати неможливо, довелось відповісти, що авторка відкликає статтю, бо вже подала її в інше видання).

Читайте далі: який журнал розпізнав фейк, який закордонний журнал надрукував статтю, що робиться з конференціями і, нарешті, висновки. Та хто ж автор статті й експерименту? Натисніть тут.