Фабрика фальшивих дисертацій для китайців у Харківському педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди. Випадок №2: Чень Хуейхуей

Ну, звідки беруться діти, всі знають. Появу кандидата наук чи новомодного зараз доктора філософії теж можна порівняти з народженням – народженням науковця. Продовжуючи аналогію, скажемо, що хоча фальшиву плагіатну дисертацію народжує автор, з’явитися їй на світ божий допомагають досвідчені акушери: керівник, опоненти, рецензенти та члени спеціалізованої вченої ради. За новими правилами опоненти та рецензенти дисертації, що подається на здобуття наукового ступеня доктора філософії, є й членами спецради – вона тепер складається лише з 5 осіб, а тому процес пологів значно спростився. А що ж головний лікар пологового будинку, тобто ректор? Чи кришує все це, чи закриває на все це очі, роблячи вигляд, що нічого не знає, чи дійсно не знає нічого, що робиться під носом? Важко уявити, що він не в курсі, чи хоча б нічого не підозрює. Ну, а якщо дійсно навіть не підозрює, то ми йому, як тому Вію, ті очі й відкриємо.

У попередній публікації, де описувалися плагіатна дисертація громадянина Китаю Цзі Іпіна та її захист 7 лютого 2022 р., фігурувала рецензентка – доктор педагогічних наук, професор ХНПУ Оксана Анатоліївна Жерновникова. Виявляється, ця пані може бути не тільки рецензентом, але й науковим керівником такої самої плагіатної дисертації. І дійсно, якщо подібним керівником може бути доктор педагогічних наук, професор Андрій Іванович Прокопенко, то чому не можна іншим?

Частина 1. Фальшивонароджена дисертація

23 лютого 2022 року в спеціалізованій вченій раді ДФ 64.053.063, створеній у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди відповідно до наказу МОН України № 1446 від 28.12.2021 року, захистила свою дисертацію іще одна громадянка Китаю – Чень Хуейхуей (англійський варіант – Chen Huihui). На сайті спецради відсутні текст дисертації, «Висновок про наукову новизну, теоретичне та практичне значення результатів дисертаційного дослідження» та рецензії двох рецензентів. Але дисертацію вдалося знайти в іншому місці сайту ХНПУ.

Тема дисертації – «Розвиток музично-педагогічної освіти в КНР та Україні (друга половина ХХ – початок ХХІ століття)», спеціальність – 011 Освітні, педагогічні науки.

Як і у випадку Цзі Іпіна, вона повністю переписана з 9 російськомовних джерел – п’яти статей та чотирьох дисертацій:

1. Сташевская И. О., Полянская Е. В. Проблемы методологии сравнительной музыкальной педагогики в Украине и странах Содружества Независимых Государств (СНГ) // Education and Pedagogical Sciences (Освіта та педагогічна наука), 2013, №5–6, с. 53–62 (див. тут).

2. Чэнь Го. Проблемы разработки учебных планов для факультетов музыки педагогических университетов Китая. – Дисс. … канд. пед. наук. – Санкт-Петер­бург, 2012. Ця дисертація відсутня на офіційних сайтах, але продається на багатьох, наприклад, на сайті https://dissertation.com.ua/node/1039314 за 179 грн, або тут. Повний OCR текст дисертації можна завантажити звідси.

3. Хуан Сяньюй. Система музыкального образования в Китае // Вестник Санкт-Петербургского государственного института культуры, 2012, №2, с. 155–159 (див. тут).

4. Лю Лянь. Влияние системы музыкального образования бывших стран СССР на развитие современной музыкальной педагогики Китая // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти : зб. наук. ст. Харк. нац. ун-т мистецтв імені І. П. Котляревського. – Харків: «С. А. М.», 2011, вип. 33, с. 266–274 (ось стаття, а повністю збірник викладений тут).

5. Лю Цин. Высшее музыкально-педагогическое образование в современном Китае. – Дисс. … канд. пед. наук. – Санкт-Петер­бург, 2009. Ця дисертація також, як і дисертація Чень Го, відсутня на офіційних сайтах і продається в різних місцях, наприклад, на сайті https://dissertation.com.ua/node/1031435 за ті самі 179 грн. Ну а повний OCR текст дисертації є тут.

6. Щолокова О. Ф. Современные направления в музыкально-педагогическом образовании Украины. – В кн.: Актуальные вопросы художественного образования и воспитания: монография / Общая редакция проф. Михайличенко О.В. – Саарбрюккен / Германия: LAP LAMBERT Academic Publishing, 2019. – С. 85–103. (див. тут).

7. Ииань В. Развитие музыкального образования в Китае и России // Управление образованием: теория и практика, 2021, №2(42), с. 75–81 (див. тут).

8. Цзян Вэйцян. Перспективы педагогики сотворчества в музыкально-пе­дагогических вузах России и Китая на современном этапе социокультурного развития. – Дисс. … канд. пед. наук. – Москва, 2017 (див. тут).

9. Чжоу Шэннань. Развитие общего музыкального образования в Китае (1950–2014 гг.). – Автореферат дисс. … канд. пед. наук. – Минск, 2018 (див. тут).

Розподіл цих джерел по дисертації показаний на малюнку:

Основний матеріал дисертації Х. Чень (без Анотації, Змісту, Вступу, Списку використаних джерел та Додатків) викладений на сс. 12–165 (усього – 154 сторінки).

Академічний плагіат виявлений на сс. 12–158 і 160–164 (усього 152 сторінки), що складає 99%.

А отой 1%, тобто 2 сторінки (159 та 165) без плагіату, це ось оці:

Смішно, правда?

Із оприлюдненої на цьому сайті порівняльної таблиці виберемо найцікавіші місця.

Збіги текстів у ній виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, а вислови дисертантки про те, що це нібито вона особисто щось спостерігає чи робить висновки – фіолетовим.

Героїня нашого роману неодноразово в переписаному (сплагіаченому) тексті замінювала слова «русскоязычный» та «советский» на «китайський», інші країни – на Китай, російське – на українське, Росію чи Беларусь – на Україну, наприклад:

Намагаючись підігнати чужий текст під тему своєї дисертації, Х. Чень у чужому тексті часто замінювала вислів «музыкальное образование» або «музыкальная педагогика» на «музично-педагогічна освіта», наприклад:

Фальшивими є й твердження Чень Хуейхуей про те, що нібито саме вона проводила якісь дослідження, саме вона аналізує, розглядає, стверджує, робить висновки тощо:

Очевидно, що ніякий аналіз наукової літератури, про що зазначає дисертантка, не проводився – усе списано з російських джерел!

Усі покликання, що зробила у переписаних російських текстах Х. Чень (чи той, хто за неї робив цю дисертацію), є фальшивими (це видно навіть по датах публікацій, що не співпадають) та не мають жодного сенсу. А цікавим виявилося те, що авторка не тільки переписувала чужий текст з готовими покликаннями, але ще й неодноразово додавала при цьому до номера покликання зайву цифру (найчастіше двійку), залишаючи номери сторінок, наприклад:

Переписуючи російські тексти, Х. Чень видаляла згадування Росії та СРСР (порівняємо її текст з текстом дисертації Чень Го):

Або ось тут характерні місця:

Переписуючи текст російської дисертації Лю Цин, написаної в 2009 р., Х. Чень здійснила фальсифікацію, змінивши 2003-й рік на 2019-й:

Характерним є й бездумне переписування слів з орфографічними помилками (фортепианно ® фортепіанно):

А ось приклад заміни назви китайської провінції та її столиці, який яскраво та беззаперечно доводить плагіат у дисертації Чень Хуейхуей, яка не знає географії Китаю:

Українською мали бути назви провінції – Шаньдун, а її столиці – Цзинань (або Цзінань), а зовсім не провінція Чжецзян, столицею якої насправді є місто Ханчжоу (а не місто Чжецзян, як пише авторка). Чжецзян не має жодного стосунку до річки Хуанхе: через цю провінцію (і місто Ханчжоу) протікає зовсім інша річка – Фучуньцзян. Очевидно, автор дисертації – Чень Хуейхуей – просто не знає географії своєї країни.

Х. Чень навіть підмінила в чужому тексті навчальний заклад – Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова (із серпня 2022 р. Український державний університет імені Михайла Драгоманова) – на Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, у якому створили разову спецраду для захисту цієї плагіатної дисертації:

А ось і намагання підігнати чужий текст під сучасність (захворюваність на ковід):

ВИСНОВКИ до дисертації Х. Чень – усі крадені, до того ж висновки №1 та №2 були зліплені з різних джерел:

Частина 2. Педагоги-акушери

Науковий керівник Хуейхуей Чень – доктор педагогічних наук, професор Оксана Анатоліївна Жерновникова, спеціаліст з фізики та математики, кандидат та доктор наук з «теорії навчання», завідувач кафедри математики Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. До чого тут Китай та музична освіта – нехай розбираються НАЗЯВО та Міністерство освіти і науки України.

А беззаперечно важливим є той факт, що О. Жерновникова в 2018 р. пройшла сертифіковане стажування в Університеті Кардинала Стефана Вишинського (UKSW) (Варшава, Польща) та Інституті Міжнародної Академічної і Наукової Співпраці (IIASC) за програмою «Академічна доброчесність».

Он воно як! Сертифікований академічно доброчесний професор (не хухри-мухри якесь) – і керівник фальшивої плагіатної дисертації!

А ось і інші педагоги, що брали активну участь у народженні плагіатної дисертації, теж, мабуть, дуже-дуже доброчесні:

Голова ради – Іонова Олена Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії і методики викладання природничо-математичних дисциплін у дошкільній, початковій і спеціальній освіті ХНПУ.

Рецензенти: Тарарак Наталія Григорівна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри теорії, технологій і методик дошкільної освіти ХНПУ; Зеленська Людмила Дмитрівна, доктор педагогічних наук, професор, декан факультету історії і права ХНПУ.

Опоненти: Овчаренко Наталія Анатоліївна, доктор педагогічних наук, професор кафедри методики музичного виховання, співу та хорового диригування Криворізького державного педагогічного університету; Ульянова Вікторія Станіславівна, доктор педагогічних наук, зав. кафедри  музично-інструментальної підготовки вчителя Харківської  гуманітарно-педагогічної академії.

Тексти рецензентів на сайті не оприлюднені. Мабуть, так заведено робити в ХНПУ, не знаю. Ректору (чи то головному лікарю пологового плагіатного будинку) видніше.

Опонент Н. А. Овчаренко (4-та на фото) вказала на «вагому наукову новизну» роботи Х. Чень, її цінне «цілісне дослідження проблеми розвитку музично-педагогічної освіти в КНР та Україні», якими «цінними є розкриті наукові підходи: системний, синергетичний, історико-культурологічний, цивілізаційний, антропологічний, аксіологічний, парадигмальний, компаративний, параметричний, підхід загального соціального контексту, інтонаційний» (це слово в слово передрано з дисертації Х. Чень, яка, в свою чергу, передрала це зі статті Сташевської та Полянської 2013-го року) та яким «цінним є узагальнений китайський досвід» дисертантки. «Дисертаційне дослідження Чень Хуейхуей містить нові, раніше не захищені наукові положення, а обґрунтовані результати у сукупності розв’язують актуальну наукову проблему» (с. 5), – під ці слова нашої співочої педагогічної акушерки (мецо-сопрано), мабуть, і з’явилася на світ божий ця плагіатна дисертація.

 Опонент В. С. Ульянова (5-та на фото) у своєму відгуку підкреслила «методологічні підходи дослідження: системний, синергетичний, історико-культурологічний, цивілізаційний, антропологічний, аксіологічний, парадигмальний, компаративний, параметричний, підхід загального соціального контексту, інтонаційний» (с. 2), написала усіляку іншу дрєбєдєнь про актуальність, обґрунтованість наукових положень, висновків та рекомендацій, про те, що «дисертаційна робота є завершеним, оригінальним, самостійним науковим дослідженням», «відповідає вимогам», а «автор заслуговує на присудження наукового ступеня доктора філософії».

Гарну фразу поцупила Чень Хуейхуей зі статті Щолокової:

«Відповідно приходить розуміння того, що лише духовність у всіх своїх проявах здатна протистояти втраті моральних цінностей у гуманітарній освіті. Саме вона по своєї суті має збагачувати духовно-творчий потенціал особистості, ставати стратегією освітнього процесу.»

От про втрату моральних цінностей – дуже влучно! Прямо про Харківський педагогічний пологовий будинок імені Сковороди та запрошених до нього сторонніх акушерок.

Частина 3. Епілог

Стаття 6, п. 6 Закону України «Про вищу освіту» передбачає наступні заходи стосовно осіб, задіяних у захисті плагіатної дисертації:

 – науковий керівник дисертації – доктор педагогічних наук Жерновникова Оксана Анатоліївна (ХНПУ) має бути «позбавлена права участі у підготовці та атестації здобувачів ступеня доктора філософії строком на два роки»);

– голова та члени разової спеціалізованої вченої ради ДФ 64.053.063 (рецензенти, опоненти) – доктори педагогічних наук Іонова Олена Миколаївна (ХНПУ), Тарарак Наталія Григорівна (ХНПУ), Зеленська Людмила Дмитрівна (ХНПУ), Овчаренко Наталія Анатоліївна (Криворізький ДПУ) та Ульянова Вікторія Станіславівна (Харківська  гуманітарно-педагогічна академія) мають бути «позбавлені права участі в атестації здобувачів ступеня доктора філософії строком на два роки».

А фабричний розсадник плагіату в Харківському педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди має бути ліквідований – вимитий, вискоблений, оброблений ультрафіолетом та хлоркою. І якщо відкривати нові пологово-дисертаційні зали – то тільки з повністю заміненим педагогічно-акушерським персоналом.

Василь Садовий, педагогічний фабрикант