 Срамота! Керівник Секретаріату Голови Верховної Ради України Олена Слободян має тотальний плагіат у дисертації. Науковий керівник – Руслан Стефанчук
Слободян Олена Миколаївна (1987 р. н.) – керівник Секретаріату Голови Верховної Ради України, який забезпечує організаційну та аналітичну підтримку роботи спікера парламенту та протокольне супроводження його діяльності; керівник Секретаріату бере участь у робочих групах щодо вдосконалення законодавства.
Олена Слободян закінчила юридичний факультет Хмельницького університету управління та права. Працювала адвокатом, начальником управління Навчально-наукових центрів інтелектуальної власності у Державній організації «Національний офіс інтелектуальної власності», доцентом кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії прокуратури України (див. тут). У тому ж Хмельницькому університеті вчилася в аспірантурі і в 2014 році в Академії прокуратури захистила кандидатську дисертацію.
24 червня 2016 року була зареєстрована у виборчому списку партії «Слуга народу» під номером 166, але обрана не була.
Головою Верховної Ради 8 жовтня 2021 р. став Руслан Стефанчук, який за чудовим збігом обставин був науковим керівником Олени Слободян, і його колишня дисертантка очолила його ж Секретаріат.
Усе в біографії дамочки склалося чудово. І було б і далі, якби б не втрутилися оці чортові шукачі плагіату. Просто заважають жити, дихати й насолоджуватися життям!
Дисертація Олени Слободян: нахабний плагіат
Слободян Олена Миколаївна. Сучасний стан та перспективи патентно-правової охорони винаходів в сфері біотехнології. – Дис. … кандидата юридичних наук (спец. 12.00.03 – цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право). – Хмельницький, 2014.
Дисертація з авторефератом є на сайті Національного репозитарію академічних текстів, але, оскільки там дисертацію можуть легко підмінити на виправлений фальшивий варіант, тобто довіри до НРАТ уже немає, архівний файл із сайту НРАТ ми зберегли також і на сайті ПіФвНП.
Науковий керівник – Стефанчук Руслан Олексійович, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін Національної академії прокуратури України (за даними автореферату), а з 08.10.2021 – Голова Верховної Ради України.
Офіційні опоненти:
● Кохановська Олена Велеонінівна, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, професор кафедри цивільного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка;
● Кулініч Ольга Олексіївна, кандидат юридичних наук, доцент кафедри права інтелектуальної власності та корпоративного права Національного університету «Одеська юридична академія».
29.09.2014 р. Олена Слободян захистила дисертацію в Національній академії прокуратури України на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.730.02.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради – доктор юридичних наук, професор Київець Олена Валеріївна.
За даними автореферату (с. 17–18), Слободян опублікувала за темою дисертації 7 статей (2011–2013 рр.) і 9 тез на конференціях (2010–2013 рр.).
Плагіат виявлений із трьох джерел – дисертацій, що були захищені до того, як пані Слободян надрукувала свою першу статтю:
1) Москалюк Надія Богданівна. Генетично модифіковані продукти як об'єкти цивільно-правових відносин. – Дис. … канд. юр. наук. – Київ, 2011 (див. тут або тут).
2) Воронін Яків Геннадійович. Цивільно-правова охорона винаходів в Україні. – Дис. … канд. юр. наук. – Київ, 2009 (див. тут або тут).
3) Серова Мария Анатольевна. Правовая охрана биотехнологических изобретений, относящихся к макроорганизмам, в соответствии с европейским, евразийским и российским законодательствами. – Дис. … канд. юр. наук. – Москва, 2004 (див. тут).
Дисертація Москалюк є в «Списку використаних джерел» дисертації Слободян під №59 і згадується тричі на сс.19, 28 і 35; дисертація Вороніна є під №16 і згадується лише двічі на сс.18 та 163; дисертація Серової – під №98 і згадується лише один раз на с. 47. Тому в Порівняльній таблиці наведені тільки ті фрагменти дисертації Слободян, які мають збіги з указаними дисертаціями без належних покликань, тобто є плагіатними за сучасним інтелигентським визначенням крадіжки інтелектуальної власності.
Ці фрагменти по дисертації Олени Слободян розподілені наступним чином:
► дисертація Москалюк – на сс. 12–19, 27–33, 51, 88–89, 112–113, 150–151, 157, 164–175, 180–187 та 192 основного тексту, а також на сс. 4–5,
► дисертація Вороніна – на сс. 151–163,
► російська дисертація Серової – на сс. 44–70, 72–80 та 88–148.
Основний текст – 185 сторінок, плагіат виявлений на 147 сторінках, що становить 79%.
У Порівняльній таблиці, фрагменти якої наводимо нижче, збіги текстів, як завжди, виділяємо жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим; твердження особи про те, що це нібито вона щось пропонує, оцінює, розробила чи робить висновки – фіолетовим.
З дисертацією Надії Москалюк наша героїня активно «працювала»: заміняла слова синонімами, переставляла деякі речення місцями, але головне при цьому – переписувала чужі абзаци просто підряд, тобто свідомо займалася плагіатом, який був офіційно заборонений Законом «Про вищу освіту», що набрав чинності 06.09.2014 – за три тижні до захисту Слободян. І що саме ганебне – Слободян переписує (тобто краде) навіть чужі емоційні вислови та оціночні судження: «було цінним для нас», «мали важливе наукове значення для нас в процесі дослідження», «видається нам вкрай негативним моментом», переписує вислови «Отже» і «Таким чином», ніби це вона робить якийсь висновок, переписує слова «на нашу думку», нібито вона її має, переписує такі фразі як «Тому нами пропонується узагальнити національний досвід», «наша увага буде…», «Це дозволяє підсумувати». Слободян навіть пропонує внести зміни до законодавства, але виявляється, що це не її пропозиції, що це все крадене, навіть вислови «У зв’язку з цим нами пропонується» та «У зв’язку з вищезазначеним, нами пропонується».
Ось вони, яскраві шматочки:
А після добросовісного передирання чужого матеріалу ще й вистачає совісті писати у висновках ось таке: «У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване нове вирішення наукового завдання, суть якого полягає…».
Вона пропонує «нове вирішення»! Точно нове, не старе? Своє, не чуже? Та невже?
З дисертацією Якова Вороніна Слободян проводить такі саме маніпуляції, і навіть змогла нас розсмішити, переписавши чужий текст, у якому була орфографічна помилка у вислові «залежить від суб’єктивних знань». Яка саме помилка – дивимося на с. 155:
Ну а ще Слободян, як виявилося, спроможна вразити читачів.
Чим? Та тим, що взялася розмірковувати над тим, що таке мораль, моральні засади суспільства, моральність. Але всі її думки – теж передрані з дисертації Вороніна:
Роздуми крадія про моральність за допомогою чужих крадених думок – ну, це вже взагалі за межею добра та зла:
Мораль при цьому є основою правового порядку та суспільного устрою держави. Юридична енциклопедія визначає мораль як духовність, форму суспільної свідомості і вид суспільних відносин (моральні відносини); один із способів регулювання поведінки людини у суспільстві за допомогою усталених приписів [116]. Тобто під мораллю слід розуміти один з основних способів нормативної регуляції поведінки людини. Мораль охоплює, в свою чергу, суспільні погляди і почуття, життєві орієнтації та принципи, мету та мотиви відносин між людьми. За допомогою такого критерію, як моральність, можна відділити добро від зла, справедливість від несправедливості, правомірну поведінку від неправомірної тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист суспільної моралі» [33] під суспільною мораллю розуміють систему етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов’язок, совість, справедливість.
…неможливо формувати моральні засади суспільства, не спираючись, наприклад, на такі засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність…
… моральні засади суспільства – це неписані основи, які традиційно або за допомогою звичаїв стали частиною свідомості суспільства…
Цікаво, чи стали вже звичаї красти чужі тексти і видавати їх за свої, щоб отримати наукові ступені та зайняти високі посади, частиною свідомості суспільства чи ще ні? Судячи з високих посад наших шкарлетів, матіосів, кагановських, петрушенок та слободянок – стали, і вже давно. Тим більше що крадіжки давно перейшли на міжнародний рівень: крадуться не тільки російські, а й англійські тексти.
Ну, до англійських джерел, мабуть, пані Олена не доросла, а ось із російської дисертації Марії Серової, що була захищена в далекому 2004-му році, було вкрадено тексту аж на 97 сторінок – а це 52% основного тексту дисертації Слободян.
Із дисертації Серової Слободян переписує не тільки вислови «Таким чином» і «На наш погляд», але й оціночні судження та емоційні вислови: «Так, незрозуміло, що означає», «незрозуміло, чому група рослин», «Незрозуміло також, від якої будь-якої іншої групи», «не може не викликати здивування той факт, що», «варто мати на увазі», «На наш погляд, з цим можна погодитися» та інші.
Із нахабного: Слободян до переписаного тексту багато разів додає фальшиві покликання на публікації, в яких немає того тексту, біля якого стоїть покликання:
Покликання [201] – це: The Official Journal of the EPO [Electronic recourse]. – Access mode : http://archive.epo.org/epo/pubs/oj1989/p433_477.pdf.
Ця сторінка зараз недоступна, але вона є у вебархіві, і це дозволяє довести, що це джерело фальшиве: у ньому немає слів «Agrigenetics Corporation», «044», «723» та «Brassica». І таких прикладів можна навести ще дуже багато, усі випадки фальшування джерел відмічені в Порівняльній таблиці.
Нагорода від президента Зеленського
 26 червня 2006 року нашу високоморальну дисертантку з жирнючим плагіатом у дисертації, що сидить на посаді керівника Секретаріату Голови Верховної Ради України, президент Зеленський нагородив почесним званням «Заслужений юрист України» (Указ №532/2026).
Хто ж висунув цю кандидатуру на нагородження? Часом, не Голова Верховної Ради України? Ну, той, що був її науковим керівником…
До речі, у цьому Указі з нагоди Дня Конституції України також був нагороджений викритий на плагіаті відмовник від докторської дисертації Сергій Бабак (народний депутат від партії «Слуга народу», Голова комітету з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради) – став «Заслуженим працівником освіти України».
І це ще не все. Звання «Заслужений економіст України» отримала викрита на плагіаті Ірина Салогуб (заступниця голови Полтавської обласної державної адміністрації), і не просто викрита, а щодо якої вже було прийняте Рішення НАЗЯВО, що надійшло до МОНУ і чекає на своє вирішення (якщо дочекається, звісно, бо на чолі МОНУ – плагіатор, і два його заступники – також плагіатори). І це ж при тому, що в передраних текстах оця Салогуб активно замінювала Росію на Україну, «ЦБ РФ» на «НБУ» і «рубль» на «гривню». Може, саме це так сподобалося на п’ятому році війни з Росією полтавським очільникам, що висунули Салогуб на нагороду? І невже в Полтаві не виявилося достойніших кандидатур?
Звання "Заслужений діяч науки і техніки України" отримав ректор Харківського педуніверситету імені Г. С. Сковороди Юрій Бойчук, який розвів у себе в університеті плагіатну фабрику із захисту китайцями фальшивих дисертацій, списаних у росіян, і який робив усе можливе й не можливе, щоб затягнути розслідування й не позбавляти викритих осіб наукового ступеня.
Як тут не згадати голову Державної служби якості освіти (а перед цим Державної інспекції навчальних закладів України) Руслана Гурака, викритого в 2016 році на плагіаті в дисертації, і якого в 2024 році той самий Зеленський нагородив почесним званням «Заслужений працівник освіти України».
Ну й, оскільки пішла така розмова, додамо до купи махрового плагіатора Сергія Шкарлета (див. Рішення НАЗЯВО), якого той самий Зеленський протягнув на посаду міністра освіти і науки попри протести (див., наприклад, тут і тут).
Якась дивна любов до плагіаторів із боку нашого президента. Чого б це?
Іспит для Руслана Стефанчука
 Науковим керівником Олени Слободян був Руслан Олексійович Стефанчук, доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України. Стефанчук закінчив той самий Хмельницький університет управління та права, що й Слободян, працював і в цьому закладі, і в Інституті законодавства Верховної Ради України, і в Національній академії прокуратури України (якраз на час захисту Слободян її дисертації був там завідувачем кафедри цивільно-правових дисциплін), і у Вищій школі адвокатури (див. тут). За словами Зеленського, був ідеологом партії «Слуга народу».
 Так ось, про наукового керівника. «Порядок підготовки здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії та доктора наук» передбачає, що «Науковий керівник здійснює наукове керівництво за науковою роботою аспіранта (ад’юнкта) над дисертацією, проведенням його власного наукового дослідження, надає консультації щодо змісту і методології наукових досліджень аспіранта (ад’юнкта), контролює виконання індивідуального плану наукової роботи і відповідає перед вченою радою закладу за належне та своєчасне виконання обов’язків наукового керівника». Тож нам дуже цікаво – передрати чуже й видати за своє – оцій «методології наукових досліджень» пані Олену навчив її науковий керівник, чи вона сама до цього доперла? Крім того, «на здійснення наукового керівництва роботою над дисертацією одного аспіранта (ад’юнкта, здобувача ступеня доктора філософії) науковому керівникові щороку відводиться навантаження у межах норм часу наукової роботи, встановлених закладом для науково-педагогічних працівників», тобто пан Стефанчук отримував за своє керівництво зарплату. Ну й як тепер бути з цими грошима? Може, варто повернути?
Науковий керівник надає своєму аспіранту довідку «з оцінкою роботи здобувача у процесі підготовки дисертації». Мабуть, поставив «відмінно»?
В Інтернеті можна знайти вислови про те, що керівник «контролює етичні аспекти, дотримання академічної доброчесності», «рецензує готові розділи дисертації». Як з цим було в нашого керівника? Контролював? Рецензував?
Оскільки Руслан Стефанчук був одним із ініціаторів Закону «Про академічну доброчесність», то виникає закономірне питання: а якою буде його реакція на викрите неподобство?
Дуже цікаво.
Василь Садовий
Фото Слободян звідси й звідси
Фото Стефанчука звідси й звідси
12.07.2026
| 
