Дисертації на замовлення: зізнання Олександра Короленка Вищій кваліфікаційній комісії суддів України

Нечувана подія сталася 30 жовтня 2015 року.

На засіданні Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, де проходила співбесіда з кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів, один із кандидатів –Олександр Миколайович Короленко – раптом заговорив. Ні, не в тому сенсі, що всі кандидати мовчали, а він почав відповідати на запитання, а в тому, що він почав розповідати нечувані речі, про які не прийнято говорити на публіку.

Пропонуємо вашій увазі фрагмент розшифровки відеозапису, який стосується доброчесності та професійної етики цього кандидата та деяких суддів (з його слів), які виносять вироки іменем України.

Питання кандидату ставили члени колегії №1 ВККСУ – Михайло Богданович Богоніс, Надія Романівна Кобецька (на відео ліворуч) та Галина Михайлівна Шевчук (на відео праворуч).

Довідка: Олександр Миколайович Короленко, 1986 р. н., у 2008 р. закінчив Київський інститут права Національної академії наук України (спеціальність «правознавство»), кандидат юридичних наук (2013). Працював асистентом і доцентом у Київському інституті права, дисциплінарним інспектором ВККСУ, головним спеціалістом Держпродспоживслужби, нині безробітний.

= = У текстовому варіанті відеозапису видалені обмовки і повторення слів і фраз = =

М. Б.:

– Ви займалися і займаєтеся науковою діяльністю <…> Зараз вирішили взяти участь у конкурсі на посаду судді апеляційного суду. Що спонукало вас до зміни професійних пріоритетів і участі у цьому конкурсі?

О. К.:

– Спонукало мене те, що я 10 років свого життя присвятив кримінальному праву і кримінальному процесу, але офіційні високі зарплати, передбачені, – це детектив НАБУ, де можна ці знання використовувати, тобто працювати за спеціальністю, і суддя <…> Чому суддя? Тому що висока зарплата офіційна передбачена, дуже висока пенсія, і я маю необхідні знання, тому і вирішив пробувати.

М. Б.:

– На останній роботі ви отримували близько 15 тисяч гривень на місяць, через що почали писати дисертації з кримінального права іншим особам, оскільки хотіли <…> ви повідомляєте про це публічно, полетіти взимку в Таїланд, купити новий айфон, спорядження для того, щоб в гори піти і пройти там Чорногірський хребет. І далі <…> називаєте космічним щомісячне довічне грошове забезпечення суддів у відставці, і це теж такий чинник, який впливає на вашу мотивацію і, власне, спонукав вас взяти участь у цьому конкурсі. Щодо оцього способу професійної, так би мовити, реалізації своєї, яку ви зазначаєте, – написання дисертацій з кримінального права іншим особам, ви зазначаєте про те, що це приносить вам певний дохід. Детальніше, будь ласка, могли би ви пояснити, як ця процедура вами організована, як вона відбувається?

О. К.:

– Ця процедура, можна сказати, сама мене знайшла. Я вже працював у Держпродспоживслужбі з березня. Перший місяць літа, до мене приїжджає мій знайомий, я з ним з попередньої роботи був знайомий, і він шукав, хто б написав… Він мені прямо сказав: «Я шукаю варіант зекономити, шукаю, хто би написав роботу для моєї дружини», і запропонував мені взятися за це і назвав суму, яку він хоче заплатити за це. Ми домовилися, що я за три роки це маю зробити. І отак в  мене з’явилася перша робота.

М. Б.:

– Які суми доходу ви отримували?

О. К.:

– Я не декларував його. Робота – 6 тисяч доларів, отримував трьома частинами: перший рік, другий рік, і третя частина – коли скинув в чорновому варіанті роботу науковому керівнику, і плюс 500 доларів – це я оформлюю і оплачую публікації: п’ять наукових статей і п’ять конференцій.

М. Б.:

– І це для вас така систематична діяльність?

О. К.:

– Ні, було всього два рази від нього. Наступний рік він так само – приїхав і каже, що в нього є знайома, і її так само цікавить це питання. Ті ж самі умови, та ж сама сума, вона згодна, але вона б хотіла, щоб частини були менше: перший рік – тисяча, другий рік – тисяча і чотири плюс п’ятсот за публікації, коли я скидую всю роботу в чорновому варіанті. На цьому ми домовились. Першу роботу я писав якраз, як ковід був, почався 20-й-21-й рік, у нас на роботі дозволялося працювати вдома.

М. Б.:

– Я перепрошую, ви зазначили 19-й-21-й.

О. К.:

Правильно, в 19-му домовились. В серпні його дружина подала документи, з вересня вона стала аспірантом, і в вересні я отримав перші дві тисячі.

М. Б.:

– Теми роботи ви зазначаєте у розділі 1.2. Перша робота «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України», і друга робота, яка вами виконана, ви зазначаєте, в 2022-23 роках, це дисертація на тему «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції». Вам відомі прізвища осіб, які фактично…

О. К.:

– Так, відомо.

М. Б.:

– …вважаються на цей час офіційно авторами цієї роботи, тобто привласнили результати вашої інтелектуальної...

О. К.:

– Ні, вони не привласнили. Ну, була така домовленість. У мене була низька зарплата. Я в університеті працював майже 6 років, там жодного разу мені не пропонували стати навіть науковим керівником. Ось. Тут знайомий приїжджає, він прямо каже, шо він хоче, каже, скільки готовий заплатити; я, в принципі це можу зробити. Тобто я був готовий. Тобто, це не було привласнення. Це була домовленість: я роблю роботу і віддаю.

М. Б.:

– З точки зору законодавства про захист авторських прав, ви розумієте, хто вважається автором роботи?

О. К.:

– Так.

М. Б.:

– І особисті немайнові права автора – коли, з якого моменту виникають, і кому вони належать. Обидві особи, які фактично захистили на цей час дисертації для здобуття доктора філософії в галузі права.

О. К.:

– В 23-му і 24-му році захистились.

Н. К.:

– Ви можете підтвердити, що саме ви писали ці тексти і передали особам?

О. К.:

– Так, можу.

Н. К.:

– Чим можете підтвердити?

О. К.:

– Ну, в мене в ноутбуці є ці тексти, вони – не тільки кінцевий варіант, а і в процесі написання я ці папки зберіг, тобто як я писав, які матеріали використовував. Також можу відповідати на питання по цім роботам.

Н. К.:

– Ви вважаєте, що це нормальна ситуація? Ви брали участь от в такій схемі. Так, така схема, на жаль, вона існує. Ви взяли участь в такій схемі і ви вважаєте, що це нормально? Ви уклали договір про надання послуг, написали роботу, передали, хтось інший під своїм авторством її захистив, пишучи, що це авторське, і ви вважаєте, що це нормально.

О. К.:

– Перше, це – я не порушував ніякого закону, я чесно своєю головою заробив ці гроші. По-друге, чи нормально, чи ненормально – я знаю одне, що якби я відмовив, він би пішов би, знайшов би іншого, тобто інший би…

Н. К.:

– Ні, ми говорим про вас. З точки зору етичних, моральних підходів у вас не було ніяких моральних дилем в цьому випадку, що отака складається ситуація.

О. К.:

– Дилем не було.

М. Б.:

– Ви сказали, що обізнані із тим, хто захистив відповідні дисертації, які вами виконані. Ви розумієте, це тягне за собою певні наслідки не лише для вас, а й для тих осіб. Ви знаєте, напевно, що обидві із цих осіб є суддями.

О. К.:

– Да, знаю. Це і було умовою, чому я не декларую, бо в 19-му-20-му році вони були кандидатами на посаду судді, а вже на захист вони виходили призначеними. Тому я не декларував ці гроші.

М. Б.:

– Прізвища ви готові назвати?

О. К.:

– Да. Це треба називати?

Г. Ш.:

– Так, звичайно, це ж ми відкриті для суспільства, і суспільство повинно знати, як стають кандидатами чи докторами філософії. Ви про це написали, тепер озвучте.

О. К.:

– «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України», автор зазначений Ващук, а «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринок України небезпечної продукції» – авторка Морозовська.

М. Б.:

– І ви не можете не розуміти, з якою метою ці особи звернулися для вас за отриманням цих послуг.

О. К.:

– Ну, звертався чоловік першої, тобто я з ними не спілкувався взагалі. Тобто все через нього йшло.

М. Б.:

– Ви обізнані із тим, що для суддів у такому випадку передбачені відповідні доплати, так? І фактично склалась така ситуація, що суддя, за вашими словами, отримавши оцю «послугу» від вас, набув відповідний статус і отримує після здобуття диплому доплати в досить таких суттєвих розмірах до суддівської винагороди.

О. К.:

– Так.

Г. Ш.:

– Скажіть, будь ласка, коли ви писали ці наукові роботи, ви їх писали тривалий час, протягом трьох років, це ваша інтелектуальна праця, фактично ваша, яку привласнили інші особи, скажіть, будь ласка, чи спілкувалися ви особисто з науковим керівником, чи науковий керівник знав, що фактично цю роботу виконуєте ви, а не особа, яка не є дотична до цієї справи?

О. К.:

– Так, спілкувався.

Г. Ш.:

– Фактично науковий керівник добре розумів, що роботу пишете ви, а не хтось інший, так?

О. К.:

– Думаю, так.

Г. Ш.:

– Оскільки всі оці особливості написання роботи не могли відбуватися без наукового керівника – він дає спрямування, так?

О. К.:

– Так, науковий керівник робив правки. Я чорновий варіант скинув керівнику, вона зробила правки і кинула мені назад. Я вніс правки і направив далі, ну, повернув назад їй.

Г. Ш.:

– Іще таке запитання. Ви наукову працю свою, швидше за все, написали самі, так?

О. К.:

– Так.

Г. Ш.:

– Напевно, ви не звертались ні до кого, так?

О. К.:

– Ні до кого.

Г. Ш.:

– І ви все-таки входите в наукову спільноту, і це є дуже, скажем так, поважна спільнота науковців. Чи вважаєте ви, що ці особи, яким ви написали ці роботи, які стали докторами філософії права, вони мають право викладати тепер студентам свою тему, можливо, роботу, чи дотичну до цієї теми, якийсь навчальний курс? Чи вважаєте ви, що вони мають право це робити, навчати студентів, самі нічого не написавши?

О. К.:

– Ну, дивіться, по цим темам вони, ну, нічого не зможуть, ніякий курс, ніякий предмет викладати, бо аудитор – це тільки одна особа.

Г. Ш.:

– Гаразд, тоді поставимо по- іншому питання. Вони мають оце звання…

О. К.:

– Ви маєте на увазі з дипломом викладати?

Г. Ш.:

– З дипломом викладати, так. Вони мають право викладати. Чи мають вони моральне право викладати і називати себе науковцями, і викладати це студентам, давати знання дітям?

О. К.:

– На мою думку, вони не будуть викладати. Щодо морального права, оскільки вони не будуть викладати, тому і…

Г. Ш.:

– Чи не є ви дотичним, чи не вважаєте ви себе дотичним до того, що ви фактично надали право особам, які не можуть, скажем так, викладати, не мають права, тому що це не їхні роботи? Чи не є дотичні ви до оцього такого хаосу, скажем так?

О. К.:

– Цікаве питання, ніколи не думав в такому контексті. Я можу сказати, маючи досвід викладання, що, маючи диплом і написану одну роботу, вони тільки з цим не зможуть викладати. Тобто, моральне право – так, вони не мають морального права, як ви кажете, рахуватися частиною цієї спільноти, також вони не мають права викладати, навіть якщо вони колись захочуть це робити, з одного боку.

Г. Ш.:

– Чи дотичні ви до цього, мається на увазі, до такої ситуації неправомірної?

О. К.:

– Так, я дотичний до цієї ситуації, бо я писав ці роботи.

Г. Ш.:

– Добре. Ви добре знаєте, що судді отримують відсотки за наукове звання, тому що так закон прописаний, і на сьогодні держава цим людям, цим двом особам, як ви стверджуєте, що ви самі написали ці роботи, вони з державного бюджету отримують щомісячні доплати, високі щомісячні доплати. Чи не вважаєте ви це нормальним? Ви кажете, що науковці отримують мало, зарплати маленькі, пенсії маленькі…

О. К.:

– Так, от це я вважаю неправильним, несправедливим.

Г. Ш.:

– І в той же час ви, скажем так, пишучи за них наукову роботу, ви фактично спонукали державу, держава ж не знає про те, що ви… сьогодні ми дізналися про цю обставину всі, фактично з державного бюджету йдуть оці неправомірні виплати і не додаються до пенсій науковцям, зарплат науковцям.

О. К.:

– Зрозумів питання. Дивіться, якщо в такому контексті вести розмову, то, я думаю, в першу чергу – питання до держави, чому науковцям не виплачуються гідні зарплати, щоб їм не треба було шукати способи підробітку шляхом написання цих робіт.

Г. Ш.:

– Добре, дякую. Я трошки про інше говорила.

М. Б.:

– Скажіть, будь ласка, навіть з точки зору, от ви, як науковець, криміналіст, з точки зору кримінальної кваліфікації, от ми маємо ситуацію, про яку ви повідомили, яку фактично ми з’ясували у засіданні, що чиновники отримують не зовсім правомірно із державного бюджету доплати до посадового окладу. Ви своїми діями в певній мірі сприяли тому, оскільки допомогли їм набути цей науковий ступень кандидата юридичних наук. Чи немає тут ознаки цього пособництва у тому, що людина, інша особа, чиновник, суддя, отримує доплати за ту роботу, яку ви для нього робите?

О. К.:

– Розумію. Дивіться, співучості, пособництва немає, бо коли я писав, вони не були суддями. Вони були кандидатами на посаду судді.

Н. К.:

– Я все ж таки хотіла би кілька слів загалом сказати в зв’язку з цією інформацією, яка зараз оприлюднена, оскільки я є науковцем, вважаю себе істинним науковцем, ніколи таких дій не вчиняла, я просто хотіла би трошки сказати за наукову спільноту. Так, на жаль, у нас, я ще раз підкреслюю, є такі випадки. Я впевнена, що такі випадки є, тому що є така пропозиція і є друга сторона, така як ви, які готові надавати такі послуги, незважаючи на будь-які моральні підходи, принципи, тому що я вважаю, що тут має бути якась власна самооцінка, розуміння того, що я свою інтелектуальну працю – це є моє авторство – я в жодному випадку її не хочу надавати комусь іншому, тому що це є не тільки неправомірно, але і дійсно аморально, як на мене. І от те, що ви кажете, що ось да, така низька зарплата, – я знаю, я пропрацювала на посадах, в мене теж була дуже низька зарплата, але це не виправдовує, як на мене, це моя особиста думка, навіть не як члена комісії, а як науковця, це не виправдовує такі дії.

Г. Ш.:

– Так, щоб узагальнити, уже підвести риску під цим нашим блоком, таким чуттєвим для суспільства, напевно, що і для всіх, бо нечасто ми чуємо на співбесідах такі обставини, – занепокоєна комісія цим, що судді користаються цими обставинами і, можливо, комісія наголошує, можливо, отримують неправомірні виплати. Але, підводячи риску під цим, скажіть, будь ласка, ви (бо все-таки співбесіду ми проводимо щодо вас), тобто, ви вважаєте, що ви виконали цю роботу, коли дані особи ще не були суддями, так? А тому далі вже їхня, наскільки я розумію, їхня моральна і правова відповідальність, як вони використали цю роботу, так?

О. К.:

– Чому? Я розумів, що якщо їх призначать, то вони будуть мати цю роботу. Якщо вони пройдуть захист, якщо їх призначать на посаду судді, то вони стануть суддями, які будуть мати науковий ступінь і будуть отримувати доплату. Це я розумів.

М. Б.:

– Скажіть ще, будь ласка, цей посередник, про якого ви згадували, ваш знайомий, він не повідомляв про інтерес, що от є кандидати на посади суддів, вони розуміють, що у випадку призначення їх на посаду судді вони будуть мати… ну, це вплине на їхню суддівську винагороду, і їм потрібно це зробити?

О. К.:

– Ні, він не казав. Він чоловік першої авторки, кому я писав, і він запропонував мені зробити цю роботу. І я погодився.

М. Б.:

– А про статус її як кандидата говорив чи не говорив?

О. К.:

– Так, казав.

М. Б.:

– А по другій, по Морозовській, ви знали, що вона теж кандидує?

О. К.:

– Так, він теж сказав.

Г. Ш.:

– Може, ще таке одне запитання теоретичне… А ви мали можливість прийти на захист і заявити комісії про те, що ви дотичні до написання цієї…

О. К.:

– На захист роботи прийти?

Г. Ш.:

– Ну так, на захист отримання ступеня доктора філософії права.

О. К.:

– Ну, захист проводився не в Києві. Тобто коли дата захисту…

Г. Ш.:

– А якщо би проводився в Києві, ви би прийшли й сказали, що ви автор тієї роботи?

О. К.:

– Ні, не прийшов би. Ні.

Н. К.:

– Зараз у вас, наприклад, немає бажання звернутися до НАЗЯВО – ставити питання про позбавлення їх цих наукових ступенів?

О. К.:

– Ні.

Н. К.:

– Тобто ви вважаєте, що, незважаючи на те, що ви розумієте, що не вони писали ці роботи, не вони є автором, вони отримали ступінь безпідставно в цьому випадку, якщо вірите вашим словам, то ви не вважаєте, що в цьому випадку треба звернутися – ви, як свідомий громадянин, – звернутися в НАЗЯВО з тим, щоб… ну, ми на сьогодні з’ясували: вони є суддями, вони отримують доплати з державного бюджету незаконні, якщо вони не є авторами цих робіт і неналежним чином виконували роботу. Ви таку можливість зараз не розглядаєте?

О. К.:

– Ні, не розглядаю.

(Фото з відеозапису)

Примітка. Станом на 03.02.2026 перша згадана на засіданні дисертація під назвою «Аудитор як спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення за законодавством України» відсутня на сайті НРАТ, однак рішення спецради про присудження доктора філософії Ващук Олені Володимирівні від 28.08.2023 існує, облікова картка її дисертації на сайті УкрІНТЕІ є. Другу згадану дисертацію на здобуття ступеня доктора філософії під назвою «Кримінальна відповідальність за умисне введення в обіг на ринку України небезпечної продукції» захистила 08.08.2024 р. Морозовська Оксана Анатоліївна (див. тут). Свою дисертацію кандидата юридичних наук під назвою «Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сильного душевного хвилювання» Олександр Миколайович Короленко захистив 24.01.2013 р. (див. тут).