У своєму інтерв’ю, опублікованому в газеті «Освіта України» (№46 від 8 грудня 2014 р.), заступник міністра освіти і науки Андрій Гевко розповідає про особливості боротьби з плагіатом в академічному середовищі, активну громадянську позицію та боротьбу з «примарними» ВНЗ. Питання задавав Максим Короденко.

Ми передруковуємо фрагмент цієї статті, який стосується плагіату, щоб познайомити широке коло читачів з позицією нової команди Міністерства освіти і науки України. У цьому інтерв'ю А. Гевко згадує студентку вишу, яка проплатила усе своє навчання, починаючи зі вступу до ВНЗ. Нещодавно були оприлюднені докази плагіату в докторській дисертації В. Євдокимової (див. тут), яка теж працює в лікарні і навіть консультує хворих через Інтернет (на сайті http://www.health-ua.org/).

Першоджерело: https://www.facebook.com/OsvitaUkrainy/posts/736837499734009:0

– Слово «корупція» використовується для позначення певних процесів у різних галузях, не є винятком і освітня. Які напрями покращення ситуації Ви вважаєте найбільш перспективними?

– Боротьба з корупцією є дуже важливою складовою багатьох сфер держави, зокрема – освітньої. Адже фаховість працівників напряму залежить від того, які знання і кваліфікації вони отримали в закладах освіти. І добре, що нині все більше людей усвідомлюють, що мета навчання полягає саме у цьому, а не в отриманні омріяного престижного диплома. Згадаймо показовий відеоролик в інтернеті про студентку медичного вишу: вона заплатила за вступ, давала хабарі викладачам за заліки та іспити, проходження інтернатури і після того почала працювати в лікарні, робити операції. Я вважаю, що дуже потрібною є саме просвітницька робота. 
Зрозуміло, якщо молоді люди бачать певні прояви корупції ще на шкільній чи студентській лаві й одразу не протидіють їм, то й у подальшому житті вони будуть «толерантними» до цієї ганебної практики. А відтак, це негативно впливає на загальний рівень корупції у країні. Тобто маємо справу зі світоглядною проблемою. Саме для того, щоб такі негативні речі не ставали системними, необхідні приклади відкритої, публічної боротьби з цим явищем. І дітям, і молодим людям потрібно показувати, що у цьому житті не все можна купити чи продати.
Ми боремося нині з плагіатом у наукових роботах. Але ж плагіат починається не з дисертації! Думаю, передумови цього явища закладаються ще у школі, коли дитина списує в однокласників чи, скажімо, користується книжками з уже розв’язаними задачами. Або коли готує реферати, просто списуючи текст з одного джерела.

– Певний час тема плагіату не була такою актуальною.

– До нас звертаються все більше представників академічного середовища, які стикаються з такою проблемою. Те, що кількість звернень зростає, – добрий знак. Адже міністерство не може перевірити всі без винятку наукові роботи. Тим більше, що саме представники академічної спільноти краще розуміються на нюансах конкретних досліджень. Вузькоспеціалізовані науковці цікавляться новинками галузі, дізнаються про дослідження колег, тематику захисту робіт. Думаю, все більше представників академічної спільноти починають розуміти: замовчування фактів плагіату в науковій сфері шкодить науці країни в цілому, зменшує рівень її конкурентоздатності, та й упливає на ставлення до неї взагалі. Частина вчених сказали собі: стоп, покривати плагіат – це просто ганебно! Зараз на розгляді в міністерстві перебувають сумнівні наукові роботи, про які повідомили небайдужі громадяни. МОН не може не реагувати на такі звернення, тож робота триває. Під час засідань атестаційної колегії ми доручатимемо установам проаналізувати оригінали таких робіт і надати професійні висновки. Якщо факт плагіату підтвердиться, автори робіт позбавлятимуться вчених звань.

– На рівень «запозичень» у наукових роботах впливатиме їх доступність для широкого кола читачів?

– Звичайно, вплив має бути суттєвим. Механізми оприлюднення наукових робіт, передбачені новим Законом «Про вищу освіту», повинні невдовзі запрацювати. Але вже і сьогодні ніщо не забороняє спеціалізованим ученим радам вишів діяти відповідно до букви закону й оприлюднювати такі дослідження самостійно. От тільки є питання щодо готовності цих структур до відкритої роботи. Нині більшість науковців чекає «особливої вказівки зверху». Є ідеї – публікувати повідомлення про захисти наукових робіт – ця інформація має бути у вільному доступі, у всесвітній мережі. Люди повинні мати можливість дізнаватися, хто, де і коли захищається, і, за бажання, брати участь у цих захистах. Тільки відкритістю доступу до інформації й завдяки активній позиції спільноти ми зможемо побороти високий рівень плагіату в наукових роботах.