Плагіатні скандали в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (надалі КНУ ім. Т. Шевченка) – це скоріш норма, а не поодинокі випадки, як показує практика останніх майже 10 років, починаючи з 2009 р. – з гучної «справи Артамонової». Здавалося б, що писати про нову плагіатну історію, пов’язану з першим вишем країни, не має сенсу. Вже пора звикнути, коли йде мова про плагіат, до звичайнісінької констатації на кшталт «і це плагіатор», «і ця рада плагіаторів захищає». Як пора вже звикнути і до ідеї, що плагіатні дослідження (п. Артамонової), статті (п. С. Демченка) – це частина та надбання українського наукового простору, як це стверджує в докторській дисертації п. Корнєєв з Інституту журналістики, а проректор з наукової роботи п. Мартинюк це підтримує та офіційно підтверджує у офіційній відповіді громадським активістам. Цим вже давно укра ... Читати далі »