Очільнику НАЗЯВО п. Бутенку Андрію Петровичу,

членам НАЗЯВО України

support@naqa.gov.ua.

Шестакової Елеонори Георгіївни

доктора філологічних наук

м. Донецьк (Україна)

вул. ***

відкрита заява.

Я – Шестакова Елеонора Георгіївна, доктор філологічних наук з двох спеціальностей (журналістика і теорія літератури), що мешкає на тимчасово окупованій території (м. Донецьк), мушу звернутися до очільників, членів НАЗЯВО з заявою, якої не мало бути на 10 році війни з РФ та на 33 році Незалежності України.

На превеликій жаль, зараз знову відбувається гучний публічний скандал, що формує негативний репутаційний капітал нашої держави і суспільства. Це пов’язано з обранням нового очільника МОН України – п. Лісового, кандидатська дисертація якого містить ознаки численного академічного плагіату текстів, у тому числі з російських джерел, фальшування наукових посилань.

Наприклад, «Муляж науки: новий Лісовий, старий Шкарлет і трохи Киви / MokRec №144» (https://www.youtube.com/watch?v=MJ-_ZUAQirA);

«Скандал із плагіатом: міністр освіти Оксен Лісовий опинився під підозрою | Грішина, Совсун, Середа» (https://www.youtube.com/watch?v=Lfx3_9wMxMo);

«ШКАРЛЕТ ОПОЗОРИЛСЯ! Назначен новый министр образования! Уже нашли ПЛАГИАТ / КВИТ» (https://www.youtube.com/watch?v=8iD5hiADfkc).

З виступів п. Лісового у публічному просторі знаю, що пан міністр відправив текст своєї дисертації до Національної Агенції… на перевірку.

Мене, як науковця, в якого понад 200 наукових публікацій, у тому числі дві одноосібні книги, один навчальний посібник, дивує такий крок з боку кандидата наук, міністра, який очолює МОН. Плагіат, як і будь яке запозичення чужого інтелектуального майна без належного оформлення, в тому числі правового, – це не привласнення чужого гаманця чи шапки: людина має чітко та однозначно знати, що є, а чого немає свого та чужого у тексті, під яким стоїть її офіційний підпис. Плагіат – це не речі чи наркотичні речовини, які можна підкинути людині, а вона не буде про це здогадуватися: перед відправкою науковому керівникові, експертам випускового семінару, опонентам, членам спецради, де захищалася дисертація, дисертант має ретельно вичитати текст. Плагіат – це не хвороба, про яку може не здогадуватися у себе навіть досвідчений лікар, поки він не здасть аналізи, не пройде відповідне обстеження: плагіат (привласнення чужого тексту) – це свідомий крок людини, яка вирішила ввести в оману колег, суспільство з метою незаслужених соціальних, матеріальних зисків виключно для себе.

Більш того, навіть якщо людина і наважилася на плагіат текстів, то вона має знати, де, з яких джерел в тексті дисертації є запозичення-привласнення, бо сама їх туди вставляла. З цього слідує два запитання: чому пан міністр, якщо він сам вписував плагіатні частини у свій текст, вимагає перевірку? Якщо він робив це самостійно, то чому зараз не може відрізнити свій текст від чужих? Це підштовхує до іншого запитання: звідки у п. Лісового цей, повністю незнайомий, чужий для його ока, текст дисертації? Це спонукає до наступного питання. Якщо пан новий міністр МОН не знає, звідки в нього текст дисертації, яку він вдало захистив у 2012 р., та що в тому тексті є, а чого немає, то задля чого він збирається марнувати час роботи експертів, яких залучать НАЗЯВО, кошти держави, а також кошти світових партнерів, інвесторів, спонсорів, які підтримують Україну, МВФ? Ці кошти, може, краще скерувати на підтримку науки, освіти, бізнесу, військових, постраждалих, незахищених верств населення, тварин?

Я, як свідома громадянка України, на суто волонтерських засадах провела аналіз невеликої частини тексту дисертації п. Лісового. Результати у вигляді порівняльної таблиці з коментарями оприлюднила в якості репліки у безкінечному для нашого суспільства діалозі «Чи може плагіатор бути науковцем і освітянином?» під назвою «Набридло!!!!» на сайті, де були оприлюднені моїми колегами викриття плагіату в тексті дисертаційних матеріалів п. Лісового (http://false-science.ucoz.ua/news/novi_vikrittja_plagiatu_v_disertaciji_ministra_osviti_lisovogo/2023-03-26-127).

Викриття моїх колег підтримую. Ті частини дисертаційних матеріалів, які вони вже перевірили, ще раз не перевіряла, бо, по-перше, довіряю тим, хто вже багато років бореться за право нашої держави на життя у цивілізованому світі; по-друге, академплагіат, який було викрито колегами, пересікається, збігається з деякими доробками, прізвищами, що знайдені мною.

Підтримую і запитання про те, що буде робити п. Лісовий зі своїм науковим керівником, рецензентами, опонентами, складом спецради, де вдало захистив дисертацію з чисельними ознаками академічного плагіату, якщо після перевірки, під тиском громадськості це все ж доведеться визнати, що дисертація не відповідає нормам академічної доброчесності? Що п. Лісовий в такому випадку скаже, вже сьогодні більш ніж дорослим, старшокласникам, роботи яких в 2012 р., під час власного дивного процесу привласнення чужих текстів, перевіряв у МАН, повчав їх, їхніх батьків, вчителів принципам, нормам академічної доброчесності, розповідав про етично-моральні засади, відповідальність науковців, освітян за свої вчинки, доробки? Що зараз п. Лісовий зможе сказати суспільству, яке під час кривавої трагічної війни дуже очікує на цивілізоване життя, сподівається на чесну фаховість кожного чесного фахівця, від чого і кого залежить у прямому сенсі життя?

(До заяви додаю порівняльні таблиці плагіату в дисертації О. Лісового, які опубліковані в моїй статті "Набридло!!!!" – http://false-science.ucoz.ua/news/novi_vikrittja_plagiatu_v_disertaciji_ministra_osviti_lisovogo/2023-03-26-127)

Для порівняння взяті ті і лише виключно ті абзаци з дисертаційних матеріалів п. Лісового, в яких немає жодних позначень чужого тексту: лапки, ім’я автора(ів), дужки з номером літератури зі списку цитованих джерел (бібліографії) тощо. Унаслідок такого підходу текст з дисертаційних матеріалів п. Лісового читачем наукової розвідки має однозначно ідентифікуватися як індивідуально-авторський, тобто такий, що належить виключно п. Лісовому. Цей принцип порушено лише раз, коли з’ясувалася ганебна практика фальшованого посилання, яким п. Лісовий намагався прикрити власний плагіат тексту з російського джерела та перекинути його на п. Радомського, в статті якого є належні посилання.

У зв’язку з тим, що я мешкаю у м. Донецьк (Україна), у мене декілька років відсутній мобільний та поштовий зв'язок з «материковою» Україною. Єдина можливість спілкування – електронна пошта.

У зв’язку з тим, що в м. Донецьку (Україна) спостерігаються перебої з функціонуванням Інтернету, скеровую заяву на декілька електронних адрес НАЗЯВО зі сподіванням, що заява буде передана належним адресатам.

03 квітня 2023.

Е. Г. Шестакова, д. ф. н.