Ректор «Класичного приватного університету» Віктор Огаренко – класичний плагіатор

За неофіційними даними міжнародної групи, що досліджувала українські дисертації, Класичний приватний університет із Запоріжжя посідає перше місце в Україні за кількістю захищених у ньому плагіатних дисертацій, обійшовши в цьому «змаганні» навіть Київський національний університет імені Тараса Шевченка. У 2021 році КПУ «прославився» історією однієї дисертації, а в 2024 р. розкрутився величезний скандал через те, що співробітники ректорату цього університету за хабарі оформлювали до аспірантури чоловіків, які хотіли уникнути мобілізації, і їхня кількість сягнула майже 3000 осіб, через що Міністерство освіти і науки позбавило КПУ ліцензії на підготовку аспірантів. Щоправда, офіційний сайт університету про це своє управлінське досягнення чомусь мовчить.

Ну а тепер КПУ стане всесвітньо знаменитим ще й через свого ректора, у якого в докторській дисертації з державного управління виявлено купу плагіату від росіян. Ну а що ще можна очікувати від такої «науки» – «державне управління»? Та там що не ткнеш пальцем – знайдеш брильянти.

Ректор у нас не простий, а золотий – «славетний запоріжець», орденоносець Віктор Миколайович Огаренко:

На сайті КПУ можна прочитати, що Огаренко має близько 150 публікацій, серед яких монографії та посібники з грифом Міністерства освіти і науки України, і що він є головою спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора наук із державного управління зі спеціальностей 25.00.02 (механізми державного управління) та 25.00.04 (місцеве самоврядування).

Ну тобто і сам – доктор з державного управління, і других таких штампує. Але, виявляється, доктор він фальшивий, і ми детально розберемо оцей його науковий витвір під назвою «дисертація»:

Огаренко Віктор Миколайович. Державне регулювання розвитку вищих навчальних закладів в Україні. – Дис. … доктора наук з державного управління (спец. 25.00.02 – механізми державного управління). – Київ, 2005 (див. тут або на нашому сайті тут).

Науковий консультант – Луговий Володимир Іларіонович, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, ректор Національної академії державного управління при Президентові України.

Офіційні опоненти:

● Білинська Марина Миколаївна, доктор наук з державного управління, доцент, професор кафедри управління охороною суспільного здоров’я Національної академії державного управління при Президентові України;

● Євтух Микола Борисович, доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України, академік-секретар відділення педагогіки і психології вищої школи АПНУ;

● Бех Володимир Павлович, доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.

Захист дисертації відбувся 6 грудня 2005 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.810.02 в Національній академії державного управління при Президентові України.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат наук з державного управління Жабенко Олександр Вікторович.

За даними автореферату (с. 29–33), В. Огаренко опублікував за темою дисертації 5 монографій, 33 статті і 11 тез на конференціях:

Збіги з текстом дисертації Огаренка мають дві російські дисертації та дві російські статті, які були опубліковані в 2000 та 2002 роках. З огляду на назви трьох статей та двох монографій Огаренка за 2001 рік, можна впевнено сказати, що автори двох російських праць за 2002 рік ніяк не могли переписати собі щось із праць славетного запоріжця. Ну й тим більше російські автори ще двох праць за 2000-й рік. Таким чином, можемо стверджувати, що це саме Огаренко поцупив у свою дисертацію чужі матеріали. Розберемо все детально.

Збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим; твердження особи про те, що це нібито вона щось робить особисто – фіолетовим).

Перше джерело – російська дисертація доктора економічних наук: Валиев Ш. З. Организационно-экономические основы эффективности функционирования и управления высшей школой в условиях реформирования (федеральный и региональный аспект) (Тамбов, 2002, див. тут).

І вже на цій першій ілюстрації ми бачимо, як оцей видатний учений Огаренко у переписаному тексті російської дисертації тричі в трьох абзацах підряд замінив слово «России» на «України». І повторить цю операцію зміни країни багато разів. Замінить «МГУ или МГИМО» на «Гуманітарний університет». А ще видалить лапки з цитат та численні покликання на джерела, і через це вийде, що Огаренко наводить числові дані без доказів:

Наведемо ще кілька яскравих прикладів нахабної заміни Огаренком російського на українське:

• «Сберегательным банком РФ» ® «Національним банком України» (с. 247)
• «в российском вузе» ® «у вітчизняному ВНЗ» (с. 247)
• «центром социологических исследований МГУ им. М. В. Ломоносова» ® «центром соціологічних досліджень “СОЦІО”» (с. 252)
• «студентов старших курсов, обучающихся в Уфимском технологическом институте сервиса, Санкт-Петер­бургском государственном инженерно-экономичес­ком университете, Санкт-Петербургском государственном университете и в Санкт-Петербургском государственном университете экономики и финансов» ® «студентів старших курсів, що навчаються в Гуманітарному університеті “Запорізький інститут державного та муніципального управління”, Запорізькому національному технічному університеті й Запорізькій інженерній академії» (с. 252)
• «Министерство образования РФ» ® «Міністерство освіти і науки України» (с. 266)
• «учебно-методической литературы российского государства» ® «навчально-методичної літератури в Україні» (с. 266)
• «московские и петербургские ученые» ® «київські, харківські вчені» (с. 268)
• «Российская экономическая школа» ® «Київський національний економічний університет» (с. 269)
• «в российских вузах» ® «в українських ВНЗ» (с. 270)

Огаренко бездумно передирає чужий текст, де згадується якась «традиційна схема на проміжку Д... Р... П», якісь «верхній і середній рівні» (до речі, треба було перекласти словом «ряди»), пише про «нижній ряд», але ж саму схему не перемалював, через що усі ці гарні слова просто зависли в повітрі. Те саме вийшло і з другою схемою, де самої схеми немає, а про якийсь «вертикальний зв'язок» написано. Ох і дурня:

Як і інші наші улюблені плагіатори, Огаренко робить усе за класикою: переписує оті всі чужі «Отже», «Таким чином», «на наш погляд», «На нашу думку», тобто робить вигляд, що це нібито він щось там аналізує, щось пропонує, робить якийсь висновок і тому подібне. Навіть до такого нахабства дійшов, що переписав фразу «Дані, отримані в ході аналізу існуючої на ринку освітніх послуг ситуації, дають змогу зробити висновок». Ну й так само, як інші користувачі системи машинного перекладу, російське «поступление (студентов в вуз)» перетворює на «надходження» замість «вступу»:

А ось і ще одна огидна вигадка Огаренка про його нібито власні дослідження та висновки: «Аналіз можливих джерел фінансування діяльності вузів, виконаний у рамках дійсного дослідження, дає змогу зробити висновок», до того ж цей чужий текст наш шахрай переписав, не забувши видалити слово «российскую», а в іншому місці – помінявши «российских» на «українських»:

Бувають не тільки ляпи перекладу. Є ще дірки в шкільній освіті. Он наш колишній міністр освіти, плагіатор Шкарлет, ще коли був на посаді ректора, колись у своїй фальшивій дисертації переплутав захід зі сходом на рисунку компасу. Ну а ректор «Класичного університету» плагіатор Огаренко перемалював із російської дисертації схему, не розуміючи, що на початку осей координат ставиться нуль, і замість нуля намалював якийсь дивний кружечок:

Іще із смішного – переклад російського вислову «международным разделением труда» як «міжнародним подолом праці» (відразу мені згадалася «жіноча підлога» ще однієї докторки з «державного управління» – Валерії Ковач):

А на с. 272 можна виявити помилку в прізвищі видатного математика, академіка Леоніда Віталійовича Канторовича: Валієв у себе неправильно написав «Кантарович», ну й Огаренко переписав так само. Ну а що такого: хто його знає, того Канторовича, чим він там відомий та як записується? Це ж не поважний ректор університету Огоренко. Ой, Огаренко!

Якщо хочете ще посміятися, то ось вам, насолоджуйтеся:

Сміх сміхом, але є й серйозні речі – не тільки плагіат, але й фальсифікація дослідження. Замінивши «центр социологических исследований МГУ им. М. В. Ломоносова» на «центр соціологічних досліджень “СОЦІО”», а різні російські університети на запорізькі, Огаренко скопіював чужу таблицю з чужими даними опитування в російських університетах і видав їх за дослідження в запорізьких навчальних закладах:

Ну й нарешті чужі висновки Огаренко видає за свої:

Друге джерело – російська стаття: Корольков В. Кадровая ситуация в высшей школе: тенденции и проблемы // Высшее образование в России, 2000, №6, с. 7–19 (див. тут).

Звідси передирається текст, числові дані із російської статті видаються за дані по українських закладах вищої освіти, нахабно підміняються роки дослідження, слова «в вузах Москвы и Петербурга» замінюються на «у ВНЗ України», «московских вузов» – на «київських ВНЗ», а «высшей школе России» – на «вищій школі України». Ну й маємо також іще один результат машинного перекладу російської фрази «оттенки развиваемой им мысли»: «відтінки думки, яку він розвивається ним». Це просто шедевр!

Третє джерело – російська стаття: Романкова Л. И. Проблемы воспроизводства научно-педагогического потенциала высшей школы на современном этапе. Анализ кадрового потенциала высшей школы как фактора модернизации системы высшего образования и научно-технологического развития страны // Подготовка научных кадров в системе высшего образования России, 2002, №2002, с. 75–109 (див. тут).

Тут чудово все!

Якщо Романкова наводить дані по ректорам, проректорам та директорам інститутів, а потім дає структуру персоналу по іншим посадам, то Огаренко не заморочується такими деталями – відразу пише: «структура… по інших посадах», а що там «не інше» було перед цим – бог його знає. Ну й своїм чарівним дрючком Огаренко перетворює дані по російських ЗВО на дані по українським закладам освіти, а джерел, звідки ці числа взялися, немає. Молодець! Йому б не ректором працювати, а в цирку – фокуси показувати, воду на вино перетворювати:

Далі клоунада продовжується: Огаренко видаляє згадування московських закладів освіти (бо в нього ж досліджуються запорізькі, ви не забули?) і покликання на джерело, міняє Росію на Україну та фразу «российской высшей школы» на «української системи освіти».

Четверте джерело – російський автореферат: Патлис Н. Р. Методы управления деятельностью высшего учебного заведения как субъекта рынка образовательных услуг. – Автореферат дисс. … кандидата экономических наук. – Санкт-Петербург, 2000 (див. тут).

«Управління ВНЗ як суб'єктом ринку відповідно до концепції прогресивного маркетингу має ґрунтуватися», «З урахуванням викладеного вище для вироблення цілей закладу освіти можна запропонувати керуватися такою методикою», «рекомендується керуватися такою методикою», «Для реформування ВНЗ на принципах інтегрованого маркетингу необхідно вирішити дві основні проблеми», – пише наш невтомний живчик, але ми знаємо: усе це чуже, передрано, докорів совісті Огаренко не відчуває:

У підсумку маємо 141 сторінку з плагіатом, що складає 42% основного тексту.

На с. 251 дисертації Огаренка можна прочитати оцей украдений ним текст: «у ВНЗ, особливо провінційних, можна зустріти інженера-будівельника, що викладає політекономію, доктора медичних наук, що читає курс маркетингу, геолога, що навчає основам рекламної справи, філософа, що перекваліфікувався в лінгвіста».

Ну й продовжимо: а на чолі «Класичного приватного університету» можна зустріти звичайного крадія чужих текстів із фальшивою докторською дисертацією. Як і на чолі Міністерства освіти і науки України.

А на с. 285 – узагалі шедевр. Текст з дисертації Валієва – «Полагая, что ученая степень является престижной, на ее получение устремились люди из коммерческого сектора, далекие от вузов. Соответственно, нивелировалась роль советов по защитам диссертаций. В результате в стране появилось множество кандидатов и докторов наук, имеющих «корочки», но не высокий статус научных работников» – наш доктор наук переписав собі:

 «Вважаючи, що науковий ступінь є престижним, здобути його прагнуть люди з комерційного сектора, далекі від ВНЗ. Відповідно, знизилася роль рад по захисту дисертацій. У результаті в країні з'явилося безліч кандидатів і докторів наук, що володіють атестатами, але не відповідають високому статусу науковців».

Усе правильно! Володіють, але не відповідають. І наш шахрай також.

Хоча… гарний кандидат, щоб стати наступним міністром освіти і науки – задовольняє усім посадовим вимогам.

Василь Садовий

Фото Огаренка з сайту КПУ

12.04.2026