Колишній агроном-військовик-чиновник, який став проректором Національного медичного університету, захистив дисертацію з використанням чужого матеріалу

Хвороблива жага чиновників і депутатів до різного роду звань та нагород давно стала всесвітньо відомою. Особливо в цьому аспекті слід подякувати російському Дисернету, на викриття якого починають звертати увагу й російські можновладці. Схоже, російська практика захисту посадовцями докторських дисертацій, в яких мають місце численні "некоректні запозичення", як скромно називають випадки плагіату, набуває поширення і в Україні.

Знайомтеся: Никитюк Олександр Андрійович, 1959 року народження, доктор сільськогосподарських наук, професор, Заслужений працівник сільського господарства України.

Закінчив Житомирський сільгоспінститут (спеціальність "агрономія"), Військову академію тилу і транспорту (Ленінград) і Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка ("правознавство"). Чотири роки працював агрономом, з 1984 по 1992 р. – на адміністративних посадах: заступник начальника відділу сільського господарства Прикарпатського військового округу, начальник відділу сільського господарства Групи Радянських військ у Німеччині, Київського військового округу Міністерства оборони СРСР, з 1992 по 2002 р. – начальник управління сільського господарства Міністерства оборони України, потім – на інших адміністративних посадах, пов'язаних з аграрною сферою, 2 роки був проректором КНУ ім. Т. Г. Шевченка, 9 місяців – директором Інституту спирту.

Потім, з травня 2010 по січень 2011 – голова Коростишівської райдержадміністрації Житомирської області, з 27 січня 2011 по березень 2014 – заступник голови, керівник апарату Житомирської облдержадміністрації, одночасно з листопада 2010 р. – депутат Житомирської обласної ради. Член Партії регіонів (вийшов з неї в 2014 р.).  З травня 2014 року – проректор з науково-педагогічної роботи та перспективного розвитку Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця.

У 2011 році захистив докторську дисертацію на тему "Науково-методичні основи системи екологічної безпеки сільськогосподарської продукції", яку виконав в Інституті агроекології і економіки природокористування НААН України та у Державному підприємстві «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ», м. Київ).

Захист відбувся 28 січня 2011 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.371.01 в Інституті агроекології і економіки природокористування НААН України.

Науковим консультантом був доктор економічних наук, професор, академік НААН України, директор Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України Орест Іванович Фурдичко.

Офіційними опонентами виступили:

• доктор біологічних наук, професор, чл.-кор. НААН України, директор Українського навчально-науково-виробничого інституту якості біоресурсів і безпеки життя Національного університету біоресурсів і природокористування України Сергій Дмитрович Мельничук;
• доктор сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, чл.-кор. НААН України, головний науковий співробітник сектору наукознавства Державної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України Сергій Миколайович Рижук;
• доктор сільськогосподарських наук, професор, завідувач відділом еколого-біологічних досліджень Інституту агроекології і економіки природокористування НААН України Олена Володимирівна Шерстобоєва.

Але виявляться, що для написання дисертації автор використовує чужі інтерв'ю, чужі звіти, чужі матеріали конференцій, чужі наукові роботи, чужі дисертації, матеріали Вікіпедії. Із 53 сторінок огляду літератури 32 сторінки (60%) – це "запозичений" текст. Як і у випадках інших подібних робіт, Олександр Андрійович "розбавляє" текст посиланнями на джерела, щоб залишити по собі гарне враження, нібито автор уміє читати й аналізувати літературу. Але ж насправді сам текст або повністю запозичений з україномовного джерела, або ретельно перекладений з російської (до речі, дуже поширений прийом). Автор навіть забуває, де й звідки він узяв чужий матеріал, і повторює його двічі – на с. 57 і 59 своєї (?) праці.

На цих ілюстраціях кожен може порівняти текст дисертанта (ліворуч) і джерело, з якого був запозичений матеріал (праворуч).

Розділ 2 – "Програма, методологія і методика досліджень" – повністю чужий.

У 4, 5, 6 і 7 розділах, де автор мав би подавати лише власні результати, ми знову бачимо чужі матеріали. Це або повністю скопійовані графіки, або скопійовані таблиці, в яких автор дещо "поновив" дату. Вражає, що свою докторську роботу товариш Никитюк захищає навіть на чужій магістерській роботі. Чи то люди захищають магістерські на рівні докторських, чи то докторські зараз пишуть на рівні магістерських?

А висновок докторської дисертації, що повторює Аналітичний звіт 2009 року – що це ще таке?

Детальніше про плагіат, виявлений у дисертації О. А. Никитюка, можна прочитати тут (натисність мишкою на посилання).

Олег Смірнов, 04.04.2015