Інколи Дисергейту закидають, що він ніби цікавиться лише дисертаціями високопосадовців, а дисертації пересічних громадян залишаються поза його увагою, що члени групи перевіряють дисертації лише на плагіат, ігноруючи інші порушення нормативних документів, які допускаються при захистах. Аби довести, що Дисергейт не страждає ані вибірковістю, ані зашореністю лише на плагіаті, ми взяли для аналізу дисертації, автори яких не є відомими широкому загалу особами (принаймні ми взагалі нічого про них не знаємо), до того ж захищені за науковим напрямом, який ще не був у полі нашого зору – державне управління.

Це дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління Білокопитова Дмитра Вікторовича «Розвиток взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства в умовах глобалізації» (науковий керівник – доктор наук з державного управління, професор Дзюндзюк Вячеслав Борисович; офіційні опоненти – доктор наук з державного управління, професор Степанов Віктор Юрійович і кандидат наук з державного управління, доцент Терещенко Діна Акрамівна) і Барановської Т. М. «Державна політика розвитку територіальних громад в Україні» (науковий керівник – доктор наук з державного управління, професор Куц Юрій Олексійович; офіційні опоненти – доктор наук з державного управління, доцент Дегтярьова Ія Олександрівна і кандидат наук з державного управління Парамонов Андрій Олександрович), захищені 31 березня 2017 р. у створеній Наказом МОН України № 820 від 11 липня 2016 р. спеціалізованій вченій раді Д 64.858.01. у Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. Обидві дисертації за спеціальністю 25.00.02 – «Механізми державного управління». Тексти розміщено на сайті згаданої установи: http://www.kbuapa.kharkov.ua/dorad/spets_r.html.

Аналіз заявлених дисертацій здійснювався на відповідність нормативно-правовим документам, у т. ч. таким: «Порядок про присудження наукових ступенів» зі змінами, внесеними Постановою КМУ №567 від 27 липня 2016 р., і новому «Вимоги до оформлення дисертацій», затвердженому наказом МОН від 12.01.2017 № 40 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03 лютого 2017 р. за №155/30023).

Почнемо з дисертації Білокопитова Д. В. Обсяг основної частини дисертації 176 сторінок. Із них перший розділ становить 74 сторінки, тобто 42%. Згідно з Вимогами, які існували до 03.02.2017 р. – перший розділ, в якому окреслювались «основні етапи наукової думки за розв’язуваною проблемою» («огляд літератури за темою») не міг перевищувати 20% обсягу основної частини дисертації. У нових Вимогах цю норму скасовано, як і взагалі відсутнє згадування про огляд літератури, через що можна очікувати вал дисертацій-компіляцій, які складатимуться із стовідсоткового коментування чужих текстів.

Втім, у цієї новації є й інший бік: відпадають навіть мізерні псевдопідстави для лжевиправдань деякими плагіаторами (або їхніми посіпаками) плагіату, виявленому у перших розділах, посиланням на те, що «це ж огляд літератури».

Тому одразу перейдемо до справи: 11 сторінок майже суцільного плагіату в дисертації пана Д. Білокопитова. На сторінках 11–22 його дисертації розмістилася (переважно від імені самого дисертанта) практично уся (у хід пішли навіть примітки) стаття російського доктора політичних наук Л. О. Гайнутдинової «Базовые характеристики гражданского общества» (2009) (див. посилання тут).

У порівняльній таблиці жовтим виділено збіг текстів, зеленим – синонімічні слова або словосполучення, бузковим: у лівому стовпчику фальсифікації, у правому – текст, який було сфальсифіковано. Для кращої наочності між абзацами додані проміжки. Жирним шрифтом виділені номери сторінок обох текстів.

Коментар. Те, що дисертант приписав Е. Холла у співавтори С. Гінеру, можливо, пов’язане з тим, що дисертант повністю скопіював назву цього джерела, котре стоїть в статті Л. Гайнутдінової під №13, у написанні вихідних даних якої зроблена невеличка помилка: замість коми після слова ed. стоїть ще одна крапка: Giner S. Civil Society and its Future // John A.Hall, ed.. Civil Society: Theory, History, Comparison.Cambridge, MA: Polity Press, 1995.

Ось це джерело у списку використаних джерел дисертації під номером 239: Giner S. Civil Society and its Future / John A.Hall, ed.. Civil Society: Theory, History, Comparison. – Cambridge, MA : Polity Press. 1995. – P. 301–325.

Дисертант на це уваги не звернув, і John A. Hall, за редакцією якого (ed. – скорочено від editor – редактор) було видано книгу, перетворився на співавтора S.Giner’а, у той час як останній є одноосібним автором статті, розміщеної у збірнику Civil Society: Theory, History, Comparison.

* * *

Тепер розглянемо другу дисертацію.

У п.13 нових «Вимоги до оформлення дисертацій» наголошується, що обов’язковим додатком до дисертації є «відомості про апробацію результатів дисертації». У цьому «Вимоги…» слідують за нормою останнього абзацу п.12 «Порядок присудження наукових ступенів»: апробація дисертації «на наукових конференціях, конгресах, симпозіумах, семінарах, школах тощо обов’язкова».

Згідно з даними дисертації Барановської Т. М., остання апробація результатів дисертації мала місце у 2008 році, майже десять років тому. Законодавча ж база, на підставі якої, судячи з назви дисертації «Державна політика розвитку територіальних громад в Україні» написана дисертація, – Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» та підзаконні акти, прийняті на його основі, – датуються 2015 роком. Тобто апробації результатів саме з цієї теми дисертації немає.

Ще одна новація «Вимог..» від 2017 р. – введення «плагіатної» норми. У абзаці другому п.9 наголошується: «У разі використання наукових результатів, ідей, публікацій та інших матеріалів інших авторів у тексті дисертації обов’язково повинні бути посилання на публікації цих авторів. Фрагменти оприлюднених (опублікованих) текстів інших авторів (цитати) можуть включатися до дисертації виключно із посиланням на джерело (крім фрагментів, які не несуть самостійного змістовного навантаження)».

Завершення останнього речення викликає асоціації з аргументацією пана С.Ніколаєнка на засіданні Атестаційної колегії 1 липня 2016 р., коли було залишено К. Кириленко ступінь доктора пед. наук: мовляв, ті 1,4%, на які наважились «експерти» Харківського нац. пед. ун-та, як раз і є такими, що не несуть самостійного змістовного навантаження. Подібну аргументацію використала й Л. Гриневич, виправдовуючись за плагіат у її «похапцем» написаних статтях. Інакше кажучи, вимушене йти в ар’єргарді тренду боротьби з плагіатом (терміну, якого МОН ретельно уникає), керівництво МОН заклало у цю новацію можливість для маніпулювання.

А в дисертації Барановської Т. М., втім, як і в її авторефераті, без плагіату не обійшлося.

У порівняльній таблиці жовтим виділено співпадіння текстів, зеленим – синонімічні слова або словосполучення, бузковим у лівому стовпчику: слова та словосполучення – маркери авторства дисертантки.

Спочатку порівняємо текст дисертації з іншими джерелами:

А тепер порівняємо текст автореферату з іншими джерелами:

Плагіат у дисертації Барановської Т. М. навряд чи можна буде підвести під наведену вище софістичну лазівку п.9: дисертантка кілька разів у дисертації (і в авторефераті, який є друкованою продукцією і розсилається до низки установ і бібліотек) і, головне, у двох пунктах Висновків, у яких «викладаються найбільш важливі … результати дисертації» (п.10 нових «Вимог до оформлення дисертації»), подає під своїм ім’ям кілька положень, автором яких є інший науковець. Це підпадає не тільки під визначення плагіату як «оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору» (ст.50 Закону України «Про авторське право і суміжні права»), але й під класифікацію академічного плагіату (ч.6 ст.69 Закону України «Про вищу освіту»), зокрема, у частині «запобігання академічному плагіату – оприлюдненню (частково або повністю) наукових результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження та/або відтворенню опублікованих текстів інших авторів без відповідного посилання».

Якщо 1 липня 2016 р., залишаючи науковий ступінь дружині гуманітарного віце-прем’єра, міністерка МОН Л. Гриневич посилалася на недосконалу процедуру для позбавлення вже присуджених ступенів, яку згодом з її подання КМУ взагалі скасував, то розглянуті дисертації Барановської Т. М. і Білокопитова Д. В. підпадають під дію ч.2 п.14 «Порядок про присудження наукових ступенів» (навіть у його кастрованому Постановою №567 від 27.07.2016 р. вигляді), де чітко прописано: «У разі виявлення текстових запозичень, використання ідей, наукових результатів і матеріалів інших авторів без посилання на джерело дисертація знімається з розгляду незалежно від стадії проходження без права її повторного захисту».

Подивимось, що на цей раз вигадає пані Гриневич, аби затвердити присудження наукових ступенів Барановській Т. М. і Білокопитову Д. В., особливо з огляду на те, що йдеться про плагіат у дисертаціях майбутніх (можливо, й діючих) державних службовців – людей, уповноважених діяти від імені держави Україна.

P.S. Наведений у статті перелік плагіату – неповний.

«Дисергейт»