«Суть експерименту полгає в моделюванні». Плагіатна дисертація Юлії Іванчук

Ну так, «полгає», а що вас дивує? Саме таке слово було написано в дисертації Наталії Стучинської в 2008 році (зрозуміло, що помилка спричинена одруківкою), і саме так без змін (!) воно «переїхало» на сторінку 89 дисертації Юлії Іванчук (тепер вона Коваленко) з Національного авіаційного університету в 2013 році. А з дисертації Раїси Гейзерської Іванчук передрала вислів «завідувачих кафедрами». Мабуть, усе ж таки десь є така посада – завідувачиха кафедри, і людина просто знає набагато більше ніж ми, звичайні смертні.

Ну а що ви хочете? Не вичитувати ж чужі тексти, коли основне завдання – зліпити дисертацію на скору руку з чужих шматків. Тут аби не забути поміняти всюди «лікарів» на «фахівців з інформаційної безпеки» – оце набагато важливіше, бо переписуємо ж дисертацію про медиків, а працюємо в технічному університеті.

Сьогодні ми розкажемо про оцей витвір педагогічного мистецтва:

Іванчук Юлія Борисівна. Формування професійно значущих якостей майбутніх фахівців з інформаційної безпеки в процесі вивчення науково-природничих дисциплін. – Дис. … кандидата педагогічних наук (спеціальність 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти). – Київ, 2013 (див. тут).

Цю дисертацію вона захистила 03 липня 2013 р. у Національному авіаційному університеті на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.062.15.

Науковий керівник – Лузік Ельвіра Василівна, доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри педагогіки та психології професійної освіти Національного авіаційного університету.

Офіційні опоненти:

● Манько Володимир Миколайович, доктор педагогічних наук, професор кафедри професійної психології та педагогіки Національної академії Служби безпеки України;

● Дибкова Людмила Миколаївна, кандидат педагогічних наук, доцент, професор кафедри інформатики Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат педагогічних наук, доцент Ладогубець Наталія Віталіївна.

За темою дисертації Іванчук у період з 2010 по 2012 рр. опублікувала 13 праць. Але це не має ніякого значення, бо у свою дисертацію ця випускниця (2003-го року) Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка добросовісно переписала шматки з оцих трьох українських дисертацій:

1) Стучинська Н. В. Інтеграція фундаментальної та фахової підготовки майбутніх лікарів у процесі вивчення фізико-математичних дисциплін. – Дис. … доктора пед. наук. – Київ, 2008 (див. тут).

2) Гейзерська Р. А. Формування професійно значущих якостей майбутніх магістрів економічного профілю у процесі фахової підготовки. – Дис. канд. пед. наук. – Донецьк, 2008 (див. тут).

3) Гузалова О. В. Педагогічні умови організації творчої діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів у процесі вивчення природничо-математичних дисциплін. – Дис. канд. пед. наук. – Одеса, 2010 (див. тут).

Як і в багатьох дисертантів, у нашої героїні номери сторінок у тексті дисертації – теж зовсім інші, ніж указані у «Змісті», тому надалі ми наводимо номери саме за текстом (файлом pdf). Це взагалі якась загадка – чому кандидати і доктори не можуть із файла Word створити притомний файл pdf, щоб усе не «розбіглося», щоб таблиці чи рисунки не «наїхали» на текст і тому подібне.

Із 96 сторінок основного тексту (с. 9–104) плагіат був виявлений на 70 сторінках, що складає 73%.

Подивимося на порівняльні таблиці, в яких збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, переставлені в інше місце слова – зеленим, а вислови дисертантки про те, що це нібито вона особисто про щось думає чи робить висновки – фіолетовим.

Свою дисертацію Наталія Стучинська написала про майбутніх лікарів, а тому основним завданням для Іванчук було не тільки переписати чужий текст разом із готовими цитатами та готовими покликаннями на джерела, але й поміняти «майбутнього лікаря» на «майбутнього фахівця в галузі інформаційної безпеки» та «медичну освіту» на «вищу технічну освіту»:

Як і в інших плагіаторів, у дисертації Іванчук ми бачимо або додані до чужого тексту, або переписані разом із ним вислови: «у нашому дослідженні» або «нашого дослідження» (с. 17, 18, 34, 38, 39, 52, 67, 70), «на нашу думку» (с, 20, 29, 32, 33, 69, 87, 88, 90), «на наш погляд» (с. 13, 23, 29, 43, 70, 71, 72, 73, 76, 81, 88, 90, 91), «проведений аналіз» або навіть «проведений нами аналіз» (с. 37, 91), «таким чином» (с. 12, 15, 16, 19, 31, 32, 45, 53, 57, 58, 68, 70, 71, 72, 75, 76, 81, 85, 86, 88, 96).

Зрозуміло, що разом зі звичайним текстом передираються й висновки, а «медичний університет» замінюється на «технічний університет»:

Із смішного: до переписаного тексту Іванчук часто-густо додавала «своє», яке виявилося з орфографічними помилками. Так, кілька разів був доданий вислів «наукво-природничого циклу» (с. 45, 92, 93, 97, 98, 99, 102). А ще нам особливо сподобалося переписане з чужого тексту слово «полгає», винесене в заголовок цієї публікації про плагіатну дисертацію Юлії Іванчук-Коваленко, яку сама авторка навряд чи читала:

Із нахабного: медичний університет у дисертації Іванчук елегантно перетворився на Національний авіаційний університет, вченій раді К 26.062.15 якого вона вдало провела операцію окозамилювання:

Другим джерелом плагіатного натхнення Юлії Іванчук стала дисертація Раїси Гейзерської. Тут нам дуже сподобався тупо переписаний вислів «завідувачих кафедрами»:

Ну й нарешті саме цікаве – третє джерело, яке однозначно доводить не тільки плагіат, але фальсифікації даних та головне: фабрикацію дослідження, яке насправді мадам Іванчук не проводила. Мова йде про дисертацію Оксани Гузалової.

Спочатку нічого такого незвичайного ми не бачимо. Текст передирається по-простому, крупними шматками, спочатку в одне місце дисертації пані Юлії, потім у друге, третє, з усіма отими «ми працювали», «нами було виокремлено», «Отже», «в аспекті нашого дослідження», «можна зробити висновок», «на наш погляд». Цікавою і водночас смішною вийшла спроба Іванчук змінити слово «зберігати» на «збереження» та «вміти» на «вміння», з утворенням лінгвістичних гібридів «зберіеження» та «вмітиння»:

Аж раптом в очі кидаються нещадно передрані таблиці, де наводяться дані експериментального дослідження. Багато таблиць просто скопійовані, а деякі Іванчук намагалася «модернізувати», змінюючи числа в більший або менший бік, зазвичай на одиницю чи двійку. Нащо таке робити – велика загадка. Таблиці описуються в тексті, і всі ті числа там, звісно, повторюються.

Ну й так далі, таблиці й супроводжувальний текст – усе ретельно передирається.

Але в деяких таблицях Іванчук, не розуміючи принципу їхнього складання, змінює числа таким чином, що проста арифметична перевірка однозначно доводить не тільки фальсифікацію даних, а й фабрикацію самого експерименту, якого Іванчук насправді не проводила:

У стовпчиках сума всіх процентів має бути 100, як у дисертації Гузалової. Натомість у Іванчук маємо в таблиці 3.8:

2 + 10 + 13 + 69 = 94 %

3 + 10 + 18 + 75 = 106 %

І в таблиці 3.9:

0 + 12 + 30 + 60 = 102 %

12 + 42 + 40 + 6 = 100 %

Дивимося далі:

У таблиці 3.10 сума процентів у кожному рядку має бути 100, але бачимо ось таке:

0 + 12 + 30 + 60 = 102 %

12 + 42 + 40 + 6 = 100 %

2 + 10 + 13 + 69 = 94 %

3 + 10 + 18 + 75 = 106 %

І знову Іванчук не просто передирає чужий текст, а ще раз підробляє заклад, в якому нібито проводила «експериментальне дослідження»: замінює Одеську академію будівництва та архітектури та Одеський автомобільно-дорожній коледж на університет, у якому працює, та ще й двічі (на сс. 93 та 100) обзиває його «аваційним» (слава богу, що хоч не «евакуаційним»):

Ну й остання фотографія – передрані висновки із черговою підміною навчального закладу:

Зараз Ю. Б. Коваленко (колишня Іванчук) працює доцентом кафедри кібербезпеки Національного авіаційного університету. Ну тобто кібербезпекою в НАУ займається людина, яка неспроможна скласти до купи проценти та створити файл у форматі pdf. А може, навпаки, у тому й полягає потаємний задум захисту від кібератак? (Жартую).

«Іншими словами, постає запитання, яким повинен бути навчальний процес, щоб можна було домогтися зрушень як у розвитку розумової активності студентів так і в розвитку їхніх дій», – переписує Юлія Іванчук собі на с. 67 речення з дисертації Оксани Гузалової, замінюючи при цьому слово «навчання» на «навчальний процес».

Не можу втриматися, щоб не задати, в свою чергу, запитання: «А яким має бути українське законодавство, щоб нарешті домогтися зрушень у розвитку розумової активності ось таких кандидатів та докторів наук, щоб вони нарешті почали писати дисертації самостійно?»

О. Гузалова на с. 99 своєї дисертації наводить у перекладі цитату з підручника Р. Немова (Немов Р. С. Психология: учеб. для студентов высш. пед. учеб. заведений: [в 3 кн]. Т. 1: Общие основы психологии. – 4-е изд. – М.: Владос, 2003, с.57-58):

Під інтелектуальною пасивністю розуміють занижений рівень інтелектуальної діяльності, зумовлений переважно особливостями виховання, і який виявляється у недостатній спрямованості інтелектуальних умінь, негативному ставленні до розумової напруги, використанні обхідних шляхів у виконанні інтелектуальних задач. Показником інтелектуальної пасивності є негативне ставлення до будь-якої діяльності, пов’язаної з розумовою роботою, відсутність ініціативи в інтелектуальній діяльності (від відкритого протесту до покірної ретельності), припинення розумової діяльності (роботи) при відсутності значного підкріплення, уникання інтелектуальної напруги, відсутність “розумового здивування” і низька працездатність у цій діяльності. Причини інтелектуальної пасивності різні і, ймовірно, в деяких випадках пов’язані не стільки з відхиленнями в розвитку, скільки з недоліками виховання і навчання. Знання причин і проявів інтелектуальної пасивності дозволяє діагностувати інтелектуально-пасивну особистість і вживати необхідні заходи щодо формування інтелектуальної активності.

І звідси теж виникає питання: звідки в наших плагіаторів береться оце "негативне ставлення до будь-якої діяльності, пов’язаної з розумовою роботою», «відсутність ініціативи в інтелектуальній діяльності», «припинення розумової діяльності», «уникання інтелектуальної напруги»? Може, це якісь особливості в структурі мозку?

Василь Садовий

Фото героїні з сайту НАУ

07.08.2025