Приймак Богдан Іванович захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук (спеціальність 23.00.04 – політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку), тема – «Політика Німеччини щодо держав Центральної та Східної Європи у період канцлерства Ангели Меркель». Захист відбувся 27 березня 2019 року на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.29 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (текст дисертації можна звантажити тут, автореферат – тут).

Науковий керівник – Крушинський Вадим Юрійович, доктор політичних наук, професор, професор кафедри міжнародних відносин та зовнішньої політики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти:

Кудряченко Андрій Іванович, доктор історичних наук, професор, директор Інституту всесвітньої історії НАН України.

Гаспарян Аргам Леонідович, кандидат політичних наук, третій секретар відділу Південного Кавказу і Туреччини Другого європейського департаменту Міністерства закордонних справ України.

Відгуки опонентів можна прочитати тут.

На титульній сторінці дисертації Богдана Приймака зазначено: «Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело», проте саме результатів власних досліджень, а також посилань у дисертаційному дослідженні бракує.

Масштаби академічного плагіату в дисертації Богдана Приймака вражають! У частині випадків «автор» обмежився недолугим рерайтом текстів зі статей інших дослідників. Також Богдан Приймак цупив не лише шматки тексту, які йому особливо сподобалися, а й посилання на цей текст. Ну звісно, у нього ж не було часу на опрацювання джерел та історіографії, то чому б «творчо» не скористатися напрацюваннями своїх попередників?

Велика частина тексту «запозичена» Б. Приймаком із дисертації Г. О. Харлан «Україна в східноєвропейській політиці Федеративної Республіки Німеччина (1990‒2014 рр.)» (Дис. ... канд. іст. наук / Інститут історії України НАН України. – К., 2016. – 238 с.; http://resource.history.org.ua/item/10866) та статті Г. О. Харлан «Східноєвропейська політика Федеративної Республіки Німеччина в контексті розширення Європейського Союзу (1990–1998 рр.)» (Український історичний збірник. 2013. Вип. 16. С. 229-237; http://history.org.ua/JournALL/green/green_2013_16/21.pdf).

Найбільш показовою виглядає ситуація з посиланнями на роботи російських науковців у вищезазначеній дисертації. Богдан Приймак «примудрився» скопіювати текст з російськомовних статей цілими сторінками, здійснивши дослівний переклад та вставивши у власну роботу.

Сторінки 67, 69–71, 87–100, 122–126, 135–137, 152–155, 181 не містять авторського тексту взагалі.

За найскромнішими підрахунками обсяг поцупленого тексту складає приблизно 40 сторінок (основний текст – 199 сторінок), тобто Богдан Приймак сплагіатив щонайменше 20% своєї дисертації.

До честі дисертанта варто додати, що подекуди він навіть ставив посилання на оригінальні статті. Щоправда, лише в кінці останніх абзаців вкрадених шматків тексту, але то вже деталі… Кого вони цікавлять, якщо йдеться про можливість здобуття наукового ступеня?

А. А.