 Ірина Коцюба (Пацева): друга плагіатна дисертація, тепер кандидатська
Це ж треба примудритися зробити кандидатську дисертацію на смітті, потім докторську на смітті, і обидві дисертації – самі по собі сміття, бо з плагіатом!
Але все по черзі.
Мова піде про Ірину Григорівну Коцюбу (нині Пацеву), 1983 р. н., яка за освітою – магістр з екології, інженер з охорони навколишнього середовища, яка в 30 років стала кандидаткою технічних наук, а в 38 – докторкою, зараз є професоркою а заодно й завідувачкою кафедри екології та природоохоронних технологій Державного університету «Житомирська політехніка».
Ірина Коцюба навіть експерт НАЗЯВО з питань акредитації освітніх та освітньо-професійних програм і експерт Наукової ради МОН України для проведення експертизи проектів наукових робіт (розробок) молодих вчених. Он воно як!
А ще Ірина Коцюба – членкиня спеціалізованої вченої ради ДУЖП із захисту кандидатських та докторських дисертацій за спеціальністю 21.06.01 (екологічна безпека), членкиня Вченої ради та науково-методичної ради ДУЖП.
Така поважна особа... Аж раптом у грудні 2025 р. виявилося, що докторська дисертація на тему «Наукові засади формування системи управління поводженням з твердими комунальними відходами об’єднаних територіальних громад», що була захищена в 2021 р., – не зовсім самостійна, містить плагіат.
І ось на тобі! Не пройшло й 5 місяців, як плагіат виявили і в кандидатській:
Коцюба Ірина Григорівна. Обґрунтування наукових засад безпечного збирання та транспортування твердих побутових відходів (на прикладі м. Житомира). – Дис. … кандидата технічних наук (спец. 21.06.01 – Екологічна безпека). – Житомир, 2013 (див. тут).
Науковий керівник – Ільченко Андрій Володимирович, кандидат технічних наук, доцент кафедри автомобілів і механіки технічних систем Житомирського державного технологічного університету.
Офіційні опоненти:
● Петрук Василь Григорович, доктор технічних наук, професор, завідувач кафедри екології та екологічної безпеки Вінницького національного технічного університету, директор Інституту екології та екологічної кібернетики;
● Хрутьба Вікторія Олександрівна, кандидат технічних наук, доцент кафедри екології та безпеки життєдіяльності Національного транспортного університету.
Захист дисертації відбувся 28.03.2013 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.880.01 у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління.
Учений секретар спеціалізованої вченої ради – кандидат технічних наук Тимошенко Михайло Миколайович.
Тут, до речі, з оцих сухих бюрократичних рядків щодо захисту виглядають цікаві факти, на які слід було б звернути державним особам, що розробляють усякі правила про те, де саме може проходити захист, та які слід ввести обмеження щодо керівників-опонентів. Тому що дивіться: і кандидатська, і докторська були захищені в тій самій спецраді 26.880.01 у Державній екологічній академії післядипломної освіти та управління Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, тобто члени спецради добре знайомі, опонент кандидатської Хрутьба стала консультанткою докторської, а Василь Петрук був опонентом і однієї, і другої дисертацій. Ну майже сім’я. Може, міністерству слід внести якусь різноманітність у ці "колективи однодумців"? Щоб такі конвеєри зі штампування дисертацій якось не кидалися в очі?
На с. 66 своєї кандидатської дисертації шановна пані Ірина пише, що з метою вивчення складу твердих побутових відходів, що вивозяться на сміттєзвалище, на території міста Житомир були взяті під спостереження 12 сміттєвих контейнерів – «щоб уникнути несанкціонованого вилучення відходів». Тут, мабуть, маються на увазі особи, що риються по баках в пошуках сміття, яке можна віднести до приймального пункту. Цікаво, хто і як забезпечував це спостереження – ну нехай не цілодобове, але ж щонайменше з 6 ранку до 20 вечора?
Читаємо дисертацію далі: «Під час проведення досліджень вивчали такі компоненти морфологічного складу ТПВ: макулатура, метал, скло, пластмаса, харчові відходи, будівельне сміття, текстиль, дерево, гума, шкіра, кістки тощо. Дослідження з визначення морфологічного складу ТПВ на в м. Житомирі були проведені за участі фахівців міської санітарно-епідеміологічної станції та спеціалістів КАТП−0628. Роботи проводилися в 4 сезони 2009 року: у зимовий, у весняний, літній та в осінній». Тобто 12 контейнерів у різних частинах міста якось вивозилися окремо від інших (бо ми ж у курсі, що машина об’їжджає місця, де виставлені сміттєві баки, і просто перекидає їх у своє нутро, а заодно й ущільнює спеціальним пристроєм), десь вивантажувалися, і там «роботи із сортування та зважуванням відсортованих компонентів ТПВ проводили за допомогою працівники КАТП−0628» (уся оця дивна орфографія – кандидатки наук). Ну тобто пуста машина їхала за спеціально відібраним контейнером, завантажувала його, потім відвозила кудись на площадку з вагами, розвантажувалася, сміття сортували й зважували співробітники автопідприємства, потім машина їхала за наступним контейнером. Цікаво, вони це все робили за наказом директора КАТП згідно з якимось договором, чи за домовленістю з дисертанткою?
Ну що, подивимося на отримані співробітниками КАТП дані, які Ірина Коцюба взяла в свою дисертацію? Вашій увазі таблиця 3.6 на с. 69:
Перевіримо, як справилася з арифметикою кандидатка технічних наук Коцюба.
У рядках шкіра з кістками підрахована правильно, склотара зі склобоєм, каміння з керамікою – теж, а ось останній рядок дав збій:
157,3+135,2+129,3+142,7+168,4+147,8+161,1+138,7+162,5+143,5+148,1+146,6 = ?
У нас вийшла загальна маса 1781,2 кг. У Коцюби – 1703,2 кг. А у вас?
А ще нас вразили дані по текстилю: середня його вага в першому контейнері дорівнює 0,5 ± 2,6 кг (схожі дані й по іншим контейнерам). Тобто колись співробітники зважували-зважували текстиль з контейнера та отримали аж мінус 2,1 кг? Ну це хіба що на травневі свята. Або ж після Нового року. Чого тільки не буває в житті! Як відомо, в епіцентрі ядерного вибуху синус кута може й п’яти досягати, а логарифм у чорній дірі стає від’ємним.
Ну, чорт із тією арифметикою, є речі важливіші.
Як виявляється, шановна Ірина Григорівна не тільки лазила по сміттєвих контейнерах Житомира, але й добряче порилася в чужих текстах, звідки натягала собі в дисертацію багато всілякого добра, доказом чого є спеціальні порівняльні таблиці, що демонструють наявність плагіату.
У наших порівняльних таблицях збіги текстів виділені жовтим кольором, перефразування та синоніми – бірюзовим, перестановки слів місцями – зеленим, ну а твердження авторки про те, що це нібито вона щось пропонує, оцінює, розробила чи робить висновки – фіолетовим.
Перше джерело плагіату – «Концепция обращения с твердыми бытовыми отходами в Российской Федерации МДС 13-8.2000» (утверждена Постановлением коллегии Госстроя России от 22 декабря 1999 г. №17) (див. тут).
У першому абзаці звернемо увагу на джерела, які Коцюба додала до чужого переписаного тексту. №2 – це російська стаття 2001 року, а №77 – українська 2006-го, тести обох відсутні в Інтернеті. Джерела №№183 і 184 – різні санітарні правила 1977 і 1983 років, обидва джерела фальшиві, оскільки не містять зазначеного тексту. Тобто маємо яскравий приклад фальсифікації джерел, і така підміна трапляється в дисертації дуже часто.
Ну й дотримуючись сталої традиції українських плагіаторів, Коцюба в переписаному тексті замінює фрази «В России» на «В Україні», «Среднее по России расстояние» на «В Україні середня відстань», «в условиях России» на «в Україні», «По данным обследования 100 городов РФ» на «За даними обстеження 100 міст України», видаючи усі російські статистичні дані за українські, і такого «добра» там багато. А чуже «Таким образом» перетворюється на «Таким чином»:
Наступні два джерела плагіату – автореферат і сама дисертація 2008-го року російської дослідниці з Липецька: Моисеева Н. М. Повышение эффективности управления процессами перевозок твердых бытовых отходов на территории области (див. тут). Текст автореферату трішки відрізняється від дисертації, і Коцюба списувала з обох джерел.
Тут ми бачимо не тільки ляпи перекладу, коли, наприклад, Коцюба перетворює «утилизацию и захоронение» на «утилізацію й поховання» (треба «утилізацію й захоронення»), бо «поховання» – це обряд проводів та покладання тіла в могилу, а «захоронення» часто вживається як технічний синонім слова «поховання» (швидке поховання тіл або решток тіл без обряду, стихійні захоронення, масові чи археологічні поховання), а також стосується закопування відходів, різних речовин. Ще ми бачимо заміну досліджуваного Моїсеєвою Липецька і Липецької області на місто Житомир, «руб» на «грн». А ще Коцюба спромоглася знизити витрати Житомира в своїй дисертації 2013-го року на ті самі 13%, що й росіянка Моїсеєва в Липецьку в 2008-му році, про що й доповіла у висновках до 5-го розділу і у загальних висновках дисертації.
Ляпи продовжуються: Коцюба переписує собі чужий текст без частини речення, додає до нього щось своє, через що утворюється стилістично і змістовно неправильне речення: «змушені створювати нові, економічні вигідне законодавство». Фальшиві джерела, як завжди. І знову заміни: вислови «В городах России» на «У містах України», «в России» на «в Україні» та «пунктах Липецкой области» на «пунктах Житомирської області»:
А далі – взагалі пішли шедеври. Мало того що Коцюба в переписаному тексті російської дисертації замінила слова «для г. Липецка» на «для м. Житомира» та «в г. Липецке» на «у м. Житомирі», так ще й переписала текст про «зростання обсягів ТПВ», хоча насправді на рис. 3.9. спостерігається не «зростання обсягів ТПВ», а збереження їхнього сталого рівня. У висновках Коцюба насмикала шматочків із російської дисертації і зробила з них стилістично недолуге речення: «дослідили особливості чинними соціального, виробничого, економічного розвитку міста, які впливають на процес утворення ТПВ м. Житомир – динамічний регіон». Знову Коцюба поміняла слова «Липецкой области» на «м. Житомир» та «к средне-российскому уровню» на «для середньо-українського рівня». А ще дивним чином виявляється, що в Житомирі, як і в Липецьку, «за планом щодня обслуговуються тільки 79 % від загальної кількості контейнерів»:
Далі знову заміна: «По географической карте г. Липецка» – на вислів «На географічній карті м. Житомира». Далі знову Коцюба не змогла перекласти російську фразу «по прямой, соединяющей два пункта», через що вийшло стилістично неправильне речення «по прямій, які сполучаєють два пункти» (треба «по прямій, яка з’єднує два пункти», а не якесь дивне «сполучаєють»). Ну й спостерігаємо таку саму схему подання результатів із заміною деяких числових значень. Наявний плагіат не тільки тексту, а й ідеї:
Дивним чином числові дані по Житомиру знову виявилися ідентичними з даними по Липецьку, а ще Коцюба спромоглася знизити витрати Житомира в своїй дисертації 2013-го року на ті самі 13%, що й росіянка Моїсеєва в Липецьку в 2008-му році.
Четверте джерело – російська стаття:
Доронкина И. Г., Борисова О. Н., Шубов Л. Я. Разработка технологических решений, повышающих эффективность комплексного управления твердыми бытовыми отходами // Сервис в России и за рубежом, 2011, №8, с. 108–120 (див. тут).
Звідси Коцюба «взяла» у свій сміттєвий бак, тобто дисертацію, лише одну картинку. Але як узяла, гляньте лише на метод! Вона ж перевернула кожний стовпчик догори ногами! От молодець! Не схотіла, правда, копіювати останній стовпчик по Мальті з Кіпром, ну так це зрозуміло – він такий самий, як і в греків.
Щоб ніхто не подумав, що рисунок крадений, до нього були додані два джерела. Ось ці:
а) покликання [8] – це: Бабанин И. В. Организация селективного сбора отходов. Методические рекомендации (Твердые бытовые отходы, 2009, №9, с. 10–17). Це джерело фальшиве – там немає цього рисунка;
б) покликання [195] – це: Соломин И. А. Организация локальной системы управления отходами на примере Одинцовского района Московской области (Экология урбанизированных территорий, 2006, № 1, с. 79–85). Вона відсутня в Інтернеті, однак можна бути впевненим, що в цій статті, що вийшла на початку 2006-го року, немає рисунка з даними Євростату за 2005 рік.
П’яте джерело – знову російська стаття:
Агибалов А. А., Андреев Г. И., Исаченко А. В. Разработка и создание комплексов по сортировке и переработке твердых бытовых отходов для городов РФ // Горный информационно-аналитический бюллетень, 2002, №1, с. 212–215 (див. тут).
Звідси переписаний лише один абзац, у якому збіглися стандартні правопорушення плагіаторів: заміна вислову «на территории Российской Федерации» на вислів «на території України» та дві заміни слів «в России» на «в Україні»; помилковий недолугий переклад російської фрази «приобретает одно из первостепенных значений» у вигляді «набуває з першорядного значення»; перетворення російського «Таким образом» на «Отже», нібито це саме Коцюба робить якийсь висновок; фальшиві покликання (стаття №118 відсутня в Інтернеті, перевірити її ми не змогли, а ось №№ 19 та 137 в Інтернеті є, і вони точно не мають зазначеного тексту), ну й, звісно, дивні математичні розрахунки:
Коцюба пише, що «в наш час» (ну нехай у 2012 р., коли писалася дисертація) в Україні щорічно утворюється 1 млрд м3 відходів, у 2015-му їх стане 1,2 млрд, тобто обсяг зросте на 20%, при цьому зазначає, що щорічне збільшення складає 2%. З урахуванням складних процентів щорічне зростання одного мільярда на 2% дасть за три роки збільшення лише на 6,1% (1,02×1,02×1,02=1,0612), але ніяк не 20%. Звідки візьмуться 1,2 млрд кубів сміття в 2015-му році?
Далі інші сім джерел плагіату перелічувати не будемо – там переписувалося по 1–2 абзаци, а нам і так усе з цією Коцюбою зрозуміло.
Наостанок наведемо цікаві фотографії сторінок автореферату і дисертації кандидатки технічних наук.
Автореферат – с. 18:
Ну тобто замість рисунка – купа цифр з буквами, і те саме маємо в дисертації на сс. 33, 58–63, 89–90, 127–128, 132–133:
Як люди примудряються перетворити docx-файл програми Word у pdf-файл з такими викрутасами – чорт його знає.
А ось чому розпорядник Національного репозитарію академічних текстів (НРАТ) – Український інститут науково-технічної експертизи та інформації (УкрІНТЕІ) приймає такі файли від спецрад, а не вимагає надіслати текст без помилок – тайна ця велика є. Хоча він має забезпечувати «моніторинг надходження академічних текстів до Національного репозитарію» (див. тут).
А Коцюба – молодець! Із плагіатом на 57 сторінках (41% основного тексту), із плагіатними висновками (до розділу 1 – №№3 і 4, до розділу 3 – №№1 і 2, до розділу 5 – №№1 і 7, а також загальним висновком дисертації №9) стати кандидатом, та ще й технічних наук – це не кожен так зможе.
Василь Садовий
Фото Коцюби з сайту кафедри
03.05.2026
|
