 Рецепт створення "сучасної" докторської дисертації: взяти матеріали двох старих кандидатських дисертацій, захищених у 2003 і 2007, із таблиць зробити діаграми, деякі діаграми просто скопіювати, переписати тексти, дещо замінивши слова та покликання на більш нові, і все це – не проводячи експериментів з радіацією (і дійсно, навіщо ж опромінюватися?).
А тепер після такої інтригуючою увертюри перейдемо до справи.
Тетяна Ростиславівна Андрійчук захистила докторську дисертацію під назвою «Біохімічні механізми реалізації радіаційно–індукованого апоптозу» (спеціальність 03.00.04 – біохімія) 29 грудня 2017 р. (див. тут).
Науковим консультантом роботи була Остапченко Людмила Іванівна, доктор біологічних наук, професор; у 2002–2010 рр. декан біологічного факультету, а з 2010 р. – директор ННЦ «Інститут біології» Київського національного університету ім. Т. Шевченка.
На лицьовому аркуші читаємо: «Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей, результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело __________ Андрійчук Т.Р.»
Але дивна річ. Велика частина тексту "запозичена" автором з наступних робіт:
Драган Людмила Петрівна, кандидатська дисертація «Участь протеїназ та системи полі-АДФ-рибозилювання у радіаційно-індукованому апоптозі клітин тимуса та селезінки щурів» (спеціальність 03.00.04 – біохімія), захищена в КНУ у 2007 р. (див. тут).
Ракша Наталія Григорівна, кандидатська дисертація «Метаболізм пуринів у клітинах імунокомпетентних органів щурів за променевого ураження» (спеціальність 03.00.01 – радіобіологія), захищена в КНУ у 2003 р. (див. тут).
В списку літератури дисертації Андрійчук посилання є тільки на дисертацію Н. Ракші (за номером 66), яка цитується на с. 47–48 в огляді літератури та с. 52–53 в методах дослідження; також дисертація Ракші згадується на с. 252. А ось дисертація Л. Драган не згадана зовсім.
Проте маємо таку чудову картинку "подібностей" дисертації Андрійчук з дисертаціями Ракші і Драган, виявлених за допомогою сервісу Dissercomp:
Розшифровка по розділах представлена на наступній картинці:
Подивимося на окремі приклади.
Ось як Андрійчук (ліворуч, стор. 77) творчо обробляє гістограму Н. Ракши (праворуч, стор. 60); навіть номери рисунків дивним чином збіглися:
А ось збіги текстів, де читаємо про результати, отримані "в умовах нашого експерименту":
 
 
В текстах до рисунків (знову з однаковими номерами!) Андрійчук лише поміняла покликання – замість двох робіт Матишевської 1998-го року вказала новіші, та ще й іноземні!
А ось "запозичення" з дисертації Л. Драган:
А ось привласнення чужих результатів, до яких дисертантка не мала жодного стосунку (таблиці виявленого плагіату, підготовлені Людмилою Драган, можна подивитися тут):
Ось іще один характерний приклад «творчої роботи» дисертантки:
 
На с. 228 своєї дисертації Андрійчук повністю переписує речення з дисертації Ракши (с. 48), де дуже дивно виглядають слова "на нашу думку":
На нашу думку, зростання активності АК у тимоцитах щурів може бути повязано як з безпосередньою стимуляцією цитозольної форми ферменту через накопичення у клітинах одного з субстратів реакції (АМФ), так і за рахунок перерозподілу ферментативної активності між структурними компонентами клітини та цитоплазмою.
До того ж, копіює при цьому помилку в слові "повязано" (без апострофа).
А це рис. 10 (1) з дисертації Андрійчук (стор. 253) – "Карта кореляційних взаємозв’язків досліджених показників лімфоцитів тимусу та селезінки за умов радіаційно-індукованого апоптозу":
Про цю "карту" авторка на стор. 252 пише: «Для оцінки наявності та сили взаємозв’язку між дослідженими біохімічними показниками (змінними) було проведено кореляційний аналіз, за результатами якого побудовано узагальнюючу схему - рис. 10 (1).», а насправді ця схема була нею механічно зібрана з двох дисертацій – Л. Драган та Н. Ракши.
15 лютого 2018 року Людмила Драган звернулася до Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти (див. тут), де пише, що основу дисертації Андрійчук Т.Р. складають наукові доробки і масив експериментального матеріалу, які були отримані в період 1996–2005 рр. групою науковців під керівництвом професора Цудзевича Б.О. і головуванням академіка Кучеренка М.Є., а потім увійшли в дисертації Л. Драган, Н. Ракши та Ю. Пархомця. Сама ж Тетяна Андрійчук «на той час входила до складу групи формально, вона не брала участі в проведені експериментальних досліджень, в налагоджені матеріально-технічного оснащення, в формулюванні теоретичної бази та наукових публікацій, і не мала ніякого відношення до наукових наробок, оскільки з 2003р. вона займалась виключно педагогічною роботою та виконувала обов’язки секретаря Вченої ради Д.26.001.24 (де і відбувся захист її дисертації), за що додатково отримувала зарплатню наукового працівника (0,5 ставки) і саме на цій підставі Остапченко Л.І., на той час уже в статусі декана, під загрозою звільнення примушувала мене та інших співробітників включати Андрійчук Т.Р. в деякі публікації (маю відповідні документи та письмові підтвердження цього факту», і далі: «проведення експериментальних досліджень на ту пору вимагало окремого допуску, що пов’язано з роботою на спеціальному обладнанні (рентгенустановка, сцинтиляційний лічильник, тощо) та з особливо шкідливими речовинами (ізотопами, отруйними речовинами, розчинниками, концентрованими кислотами, лугами тощо). Співробітники, що одержували спеціальний допуск до зазначених робіт мали пройти медичне обстеження, отримати відповідний дозвіл на проведення дослідів в умовах підвищеної небезпеки для здоров’я зі складанням необхідних іспитів, що документально затверджувались керівництвом закладу щорічно. В цьому списку Андрійчук Т.Р. ніколи не значилася».
«Про яку новизну зазначеної докторської дисертації та особистий внесок здобувача Андрійчук Т.Р. в науку може йти мова, якщо розробка намірів, наукове обґрунтування вибору радіочутливих тканин тварин, дози та експозиція опромінення тварин, підбір оптимального хімічного засобу для коригування загальної резистентності і мобілізації захисних ресурсів опромінених тварин та ін. були розроблені понад 20 років тому під керівництвом академіка Кучеренко М.Є., а експериментальні дослідження за даним науковим напрямком були завершені у 2005 році».
«Андрійчук Т.Р. не проводила наукових досліджень по радіаційній біології, а привласнений нею науковий матеріал попередніх років використовувала для звітності та публічного оприлюднення як нещодавно отриманий. Наукові публікації Андрійчук Т.Р. за період 2011-2017рр є яскравим підтвердженням цього, вони містять переформатований та переформульований теоретичний та експериментальний матеріал вищезгаданих бюджетних тем за 2001-2010рр і таким чином вдавано подаються як сучасні наробки з корисною метою та штучного збільшення кількості публікацій. До цього варто додати, що Андрійчук Т.Р., яка претендує на отримання ступеня доктора наук, не має жодної одноосібної праці: (наукового огляду, статті, монографії тощо) за 30 років свого наукового стажу.»
«Стосовно експериментального матеріалу, Андрійчук Т.Р., взагалі, як секретар Вченої ради, на засіданні якої відбувався захист моєї дисертаційної роботи, вимагала оригінали протоколів проведених мною дослідів, після чого скопіювала всі отримані експериментальні результати з робочих записів, з приладів-самописців (всі результати-оригінали яких зберігаються у мене), які і представлені в її дисертаційній роботі».
Л. Драган указує, що Андрійчук не тільки скопіювала матеріали її дисертації та дисертації Н. Ракши, але й привласнила результати роботи, які Л. Драган оприлюднила в одноосібних публікаціях у фахових виданнях. І пише далі:
«В положенні про порядок присудження вчених ступенів вказано, що в дисертаціях на здобуття вченого ступеня доктора наук повинні бути розроблені теоретичні положення, сукупність яких кваліфікується як наукове досягнення, вирішена наукова проблема, що може мати важливе значення або викладені науково - обґрунтовані технічні, технологічні або інші рішення, впровадження яких вносить суттєвий внесок в розвиток науки в країні. Стосовно роботи Андрійчук Т.Р. наведене положення не має ніякого відношення. Це незаперечний факт.
Новий закон про вищу освіту передбачає встановлені терміни розміщення інформації про майбутній захист, матеріали дисертації та відгуки опонентів. На офіційних веб-сайтах організації в якій працює Андрійчук Т.Р., ці повідомлення не були розміщені вчасно до самої дати захисту, а процедура захисту теж була штучно завуальована з метою приховування та мінімізування публічності і розповсюдження небажаної для зацікавлених осіб інформації про приховані та незграбні недоліки в роботі (звернення на Урядову гарячу лінію вх. ДР-7687727 від 28.12.2017).»
Не отримавши відповіді по суті, 26 червня 2018 р. Людмила Драган звернулася до Міністра освіти і науки Л. Гриневич (див. тут), де пише, що «21 червня 2018 р. на засіданні експертної ради з питань проведення експертизи дисертаційних робіт з біологічних наук МОН України, під головуванням д.б.н. професора Берегової Т.В., не були розглянуті основоположні, проблемні питання в роботі Андрійчук Т.Р., які і повинні були стати предметом розгляду і аналізу цієї експертної ради», а саме привласнення Тетяною Андрійчук результатів чужих досліджень і копіювання тексту з чужих дисертацій, написаних 10 та 15 років тому.
Л. Драган небезпідставно підозрює, що цьому є пояснення, оскільки «д.б.н., професор ОСТАПЧЕНКО Л.І. являлась науковим консультантом дисертаційної роботи Андрійчук Т.Р. є директором ННЦ Інституту біології та медицини і одночасно – головою спеціалізованої ради Д 26.001.24 вказаного закладу, під головуванням якої і була «неупереджено, успішно і одностайно» проголосована підлеглими / залежними членами вченої ради інституту після захисту роботи Андрійчук Т.Р.»
Ось такий цікавий кейс з докторською дисертацією з біологічних наук.
О. Смірнов
Фото Т. Андрійчук і Л. Остапченко із сайту КНУ
| 
