Фабрика плагіату імені Шупика продовжує вражати: аспірантка Ольга Кіцок передрала чужу статтю

Знайомтеся: Ольга Сергіївна Кіцок – аспірантка кафедри акушерства, гінекології та перинатології Національного університету охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика (Київ). Про це ми дізнаємося зі статті, яку вона надрукувала в журналі «Перинатологія та репродуктологія: від наукових досліджень до практики»:

Кіцок О. С. Інформаційно-кореляційні аспекти невдалих спроб допоміжних репродуктивних технологій // Перинатологія та репродуктологія: від наукових досліджень до практики. – 2023, №2, Т. 3, с. 88–94. DOI: 10.52705/2788-6190-2023-02-11.

Завантажити цю чарівну публікацію можна звідси або з вебархіву (там вгорі праворуч є кнопка “Download”).

А зачарувала вона нас нахабним плагіатом – там усе передрано зі статті: Лещова О. Д. Порівняльний кореляційний аналіз невдалих спроб допоміжних репродуктивних технологій // Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика. Вип. 35. – Київ, 2019. – С. 147–153. (див. тут або в архіві).

Ось повний посторінковий аналіз результатів наполегливої праці аспірантки зі всесвітньо відомої Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика (що з 2021 року зветься трохи інакше: Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика), яка, навчаючись в аспірантурі цієї шарашкіної контори, гарно засвоїла найпростіші й найвідоміші українським науковцям команди на комп’ютері – CtrlC-CtrlV:

Ну тобто маємо просто тупо переписану статтю з окремими трохи зміненими словами й новою авторкою. Ось так!

На останній 94-й сторінці читаємо «Відомості про автора»:

Кіцок Ольга Сергіївна – аспірант, кафедри акушерства, гінекології та перинатології, Національний університет охорони здоров’я України імені П. Л. Шупика, м. Київ

ORCID: 0000-0002-4840-0033

На сайті ORCID за вказаним номером знаходимо таке прізвище: Олена Сусідко.

В Інтернеті знаходимо її повне ПІБ: Олена Миколаївна Сусідко.

І розуміємо, що нічого не розуміємо, тим більше що О. М. Сусідко захистилася в січні 2022 р. і ніяк не могла друкувати статтю в 2023 р. як аспірантка.

Ну а про Ольгу Сергіївну Кіцок, крім проаналізованої статті, Інтернет нічого не знає, сайт НУОЗУ про таку аспірантку теж не в курсі.

А тому доведеться звернутися до журналу, що надрукував розглянути нами витвір мистецтва невідомої (?) особи.

На його сайті читаємо наступне:

Про Журнал

Міжнародний онлайновий науково-практичний журнал «Перинатологія та репродуктологія: від наукових досліджень до практики» висвітлює питання профілактики, діагностики та лікування захворювань в перинатології, репродуктології, акушерстві, гінекології, неонатології, мамології.

Цільова аудиторія - науковці, дослідники, аспіранти, лікарі-акушери, гінекологи, андрологи, неонатологи, мамологи, сексопатологи, лікарі суміжних спеціальностей.

Видання регулярно публікує практичні статті, результати оригінальних досліджень, огляди досягнень вітчизняної та світової науки в області перинатології, репродуктології, акушерства, гінекології, неонатології.

Видання є джерелом фундаментальних і клінічних знань та ставить за мету стати виданням, яке фахівці України та інших країн обиратимуть для публікації дисертаційних робіт.

Рік реєстрації видання - 2021

Періодичність виходу - 4 рази на рік

Журнал виходить виключно в онлайні і немає друкованої версії

ISSN (online version): 2788-6190

До редакційної колегії входять 22 особи, з яких 14 (включно з головним редактором С. Ю. Вдовиченком) – працівники НУОЗУ імені П. Л. Шупика.

На сторінці з інформацією для авторів нічого не говориться про вимоги дотримання доброчесності, немає інформації й про рецензування поданих статей (мабуть, у НМАПО-НУОЗУ ім. П. Л. Шупика навіть і не чули про таке).

Як таке барахло можна було включити до «Переліку наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора наук, кандидата наук та ступеня доктора філософії» категорії Б?

На сайті УкрІНТЕІ дійсно знаходимо це чудо в «категорії Б», тільки там чомусь написано, що «Рецензування: двостороннє "сліпе"».

Ну, яке воно «сліпе» – ми побачили в порівняльній таблиці вище. Дійсно, треба бути повністю сліпим і неспроможним у користуванні Інтернетом, щоб не знайти справжнє джерело, з якого Ольга Кіцок (чи як її там) передрала всю свою статтю, – отой «Збірник наукових праць співробітників НМАПО імені П.Л. Шупика», вип. 35 за 2019 рік. Тут, думаю, читачам цікаво буде дізнатися, що головним редактором журналу, де вийшла стаття Кіцок, є член-­кореспондент НАМН України, доктор медичних наук, професор Юрій Петрович Вдовиченко, а науковим редактором збірника, де вийшла стаття Лещової, є доктор медичних наук Сергій Юрійович Вдовиченко. Отакий тут цікавий сімейний підряд виявився.

Ну й напишемо, що кожен може переконатися в існуванні випуску журналу, в якому вийшла стаття О. Кіцок, а це означає, що дійсно така аспірантка існує й десь гуляє коридорами НУОЗУ ім. П. Л. Шупика, і хтось там у неї рахується в керівниках та отримує за своє керівництво гроші. І що дійсно Кіцок надала до журналу фальшивий номер ORCID (до речі, ніякої Kitsok на сайті ORCID немає).

Ну-ну.

Чи спроможна буде редакція журналу PAR здійснити ретракцію цієї фальшивої статті?

Василь Садовий

05.09.2024