Плагіаторний інкубатор – так можна назвати навчальний заклад, в якому студенти вчаться плагіату, публікують чужі наукові доробки під своїм іменем, а вчать їх цьому їхні викладачі. Пестують, вирощують в інкубаторі, як квочка висиджує. І вилуплюються молоденькі неоперені курчатка, які гарно навчені плагіатити.
Що маємо на виході? Уявлення про те, що це і є наука, що саме так наука і робиться, що саме так і треба виконувати і захищати кандидатські і докторські дисертації, що саме таку наукову школу і треба створювати, підтримувати далі, що саме така «наука» і має відтворюватися далі.
Відкрив я навмання «Збірник тез доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції студентів та молодих вчених (м. Суми, 20-21 квітня 2017 року)» (м. Суми: Сумський державний університет, 2017), прочитав пару речень, і щось мене зупинило. Не сподобалася фраза, в якій слова були не узгоджені, і тому явно була якась причина. Перечитав ще раз і зрозумів: це явно був комп’ютерний переклад російського тексту. Перевірив – і не помилився, знайшов відповідне російське джерело. Перегорнув кілька сторінок – знову те саме, переклад з російської. В обох роботах був той самий науковий керівник – доцент кафедри анатомії людини Харківського національного медичного університету (ХНМУ) Денис Миколайович Шиян. Це мене заінтригувало, і для початку я порахував, скільки студентських праць під його керівництвом є в цьому збірнику. А тепер тримайтеся: їх аж 55 штук українською і ще 30 англійською (scientific supervisor Shiyan D.M.). «Ой, 85 наукових робіт за рік для одного керівника – щось забагато», – подумав я, і вирішив переглянути інші праці студентів, що були виконані під його орудою. А заодно з’ясував, що доцент Шиян орудував не один, а на пару з М.А.Лютенко.
Дивіться на результат цього дослідження: даю нижче порівняльні таблиці праць студентів медичних навчальних закладів, що були надруковані в збірнику СумДУ (у лівому стовпчику), і джерело, звідки текст був передраний (праворуч). Їх не так і багато:
- Матеріали науково-практичної конференції студентів та молодих вчених «Анатомія – перший крок до медицини», присвяченої 120-річчю з дня народження видатного вченого-анатома професора Р.Д. Сінельнікова; 3-4 листопада 2016 р. Харківський національний медичний університет, 2016.
- Матеріали ХІІІ Міжнародної наукової конференції студентів та молодих вчених «Перший крок в науку—2016»; 7–8 квітня 2016 р. Вінницький національний медичний університет імені М.І. Пирогова, м. Вінниця, 2016.
- Матеріали студентської науково-практичної конференції «Анатомія на межі тисячоліть», 26 квітня 2017 р. Харківський національний медичний університет, кафедра анатомії людини, 2017.
У порівняльних таблицях жовтим кольором виділені однакові місця, бірюзовим – цікаві літературні зміни тексту, викликані автоматичним перекладом чи неуважністю авторів, а фіолетовим – помилки перекладу, відсутність перекладу або ті помилки вихідної роботи, які були добросовісно перенесені в нову роботу. Що мені найбільше сподобалося – так це те, як російський нервовий "сосуд" перетворився на українську "посудину" (замість судини), а чуже "настоящее исследование" – у "справжнє дослідження".
А тепер дивимося приклади. Перші два – це саме ті роботи, які мене зацікавили спочатку, ну а далі понеслося…
Приклад 1. Автор: Фурсов І.Г., науковий керівник: к.мед.н., доц. Шиян Д.М.
Приклад 2. Автори: Неровний В.В., Конодюк М.С., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Ясно, що в праці Нестреляй (чи Нестреляя) науки дуже мало – немає даних про кількість студентів, чомусь обидві групи названі контрольними, «темний» – це зовсім не колір, немає кількісних даних та їх обробки. Але виникає питання до наукових керівників Шияна та Лютенко: чи ви бачили первинні дані дослідження своїх студентів, чи цікавилися, проводили студенти свої «експерименти» чи ні? «Цветоретапия» – так у тексті.
Приклад 3. Автор: Бабаєва А.Р., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Приклад 4. Автори: Бортник К.Ю., Гадірова Т.Р., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. «До вступоления в глазницу» – так у авторів.
Приклад 5. Автори: Венжега К.О., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Венжега неправильно розбив перекладений текст на розділи «Матеріали і методи» та «Результати», не розуміючи (разом зі своїми науковими керівниками), що це таке.
Приклад 6. Автор: Гав’янець В.В., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Гав’янець попереставляв куски тексту місцями, а відсутність пробілу після коми у вихідному тексті "фасции бедра,мышци" збереглася і в його "праці" ("фасції стегна,м'язів").
Приклад 7. Автор: Гарбуз В.В., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. «Препарати різного віку», «методики азотнокислого срібла» – чудово, чудово! А нервова "посудина" – то взагалі шедевр!
Приклад 8. Автори: Головашич В.А., науковий керівник: к.мед.н., доц. Шиян Д.М.
Коментар. Тут доцент Шиян примудрився направити відразу на дві різні конференції однаковий текст, але під різними авторами. А оця "підстава серця" та "легкі" – явний переклад з російської ("основание сердца", "лёгкие"), але вже не маю бажання перевіряти, звідки взялися ці підступні "підстава" та "легкі". Окремі фрагменти, а також той, що виділений бежевим кольором, співпадають з курсовою роботою студентки А.А.Заренок (Мінськ, 2011 р., українською мовою він викладений тут).
Приклад 9. Автор: Гончаров О.В., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Так, то є проблема – навчити програму-перекладач складним російським науковим термінам.
Приклад 10. Автор: Грантовська А.А., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Знову точна копія роботи, яку Шиян спрямував до двох конференцій. Грантовська виправила одну російську помилку у слові "процесс", але залишила іншу – "внутриорганной". Що ж, бажаючі можуть пошукати російське джерело цього тексту.
Приклад 11. Автор: Гур’єва А.Р., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Студентка Гур’єва, звісно, попереставляла місцями фрагменти чужого тексту, але разом зі своїми керівниками не спромоглася перекласти українською цікаве російське слово "политогеальный". І це не дивно: такого слова не знає навіть Гугл. А ось помилка в вихідному тексті – "веточки 2-го порядка Эти. веточки" (маю на увазі розташування коми і слово з великої літери в середині речення) – переїхала в український текст: "гілочки 2-го порядку Ці. гілочки". Ну могла ж хоч прочитати текст, який надсилає не в якесь там село дідусю Костянтину Макаровичу, а на наукову конференцію!
Приклад 12. Автори: Диковицький Ю.В., Хрипко К.Ю., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Судячи з помилок російськомовного тексту, він теж звідкись переписаний. Чим відрізняються методи дослідження від результатів – автори не знають.
Приклад 13. Автор: Дорошенко О.О., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Приклад 14. Автор: Єліференко О.О., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Виділений фіолетовим текст в російськомовній роботі свідчить або про безграмотність, або про те, що це теж було звідкись переписано; неграмотна фраза була перекладена студентом Єліференко слово в слово.
Приклад 15. Автори: Зінов’єв І.Е., Величко В.А., наукові керівники: к.мед.н., доц. Шиян Д.М., Лютенко М.А.
Коментар. Ну, тут знову те саме: переставлені куски чужого тексту, а також автори не розуміють, чим відрізняється вступ від матеріалів і методів. "Черепи служили" – як дресировані собачки, чи як солдати в армії? І знову свідченням комп’ютерного перекладу є збереження помилкових крапок (у вихідному тексті – "челюстями. в возрасте"; "значимы. как величина").
Мабуть, на цьому можна припинити порівняння, бо аналізувати ще 70 робіт – дарма витрачати час. Усе всім зрозуміло й так. Зрозуміло, звідки беруться видатні науковці, що мають по 500–600–700 публікацій.
Кафедра анатомії Харківського національного медичного університету – це є інкубатор молодих плагіаторів. Невже не виглядала підозрілою така велика кількість робіт, що подається на конференцію одним і тим самим керівником?
А чи знає про ці досягнення член-кореспондент Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, лауреат Державної премії України, ректор В.М. Лісовий, який пише на сайті університету наступне: «Ми прагнемо підготувати висококваліфікованих медичних працівників, яким можна було б довірити життя людей. Також дбаємо про виховання спеціалістів щирих, ерудованих, здатних розвиватися й самовдосконалюватися. Прерогативою для нашого навчального закладу є самореалізація кожного випускника як відмінного фахівця»? Ну, як ерудиція, так і здатність розвиватися продемонстровані вище на всі 100%.
У 2016 році університет отримав почесне звання «Лідер вищої освіти України» та гран-прі у номінації «Науково-дослідна діяльність навчального закладу». Сподіваюся, ті, хто давав те гран-прі, були не в курсі наукової діяльності кафедри анатомії цього навчального закладу...
А тепер зроблю деякі висновки.
- Щодо наукової роботи студентів у медичних навчальних закладах. Навіщо туди поступають? Мабуть, усе ж таки для того, щоб стати лікарем. Ставити експерименти на заняттях – це чудово і необхідно. Але виконувати саме наукову роботу – треба мати обладнання, матеріали і, головне, час на це. І перше, і друге – дуже проблематичне. А на часу зупинюся детальніше. Якщо на біологічному факультеті університету, де я вчився, на виході мала бути написана дипломна робота, то на передостанньому курсі виконувалася курсова робота, як певне тренування і навчання. На останньому курсі в осінньому семестрі був вільний день для дипломної роботи, а весняний семестр був взагалі весь вільний від занять. А студенти-медики завантажені серйозним складним навчанням. Займатися наукою треба мати не тільки бажання, хист, але й час, якого в навчальному плані немає. Але якщо нараховуються якісь бали «за науку», та ще й впливають на стипендію, то що тоді робимо? Зрозуміло. Займаємося халтурою.
- Щодо викладачів медичних закладів. Тренд на рух до «науково-освітнього» закладу, «дослідницького університету» нічим не підкріплений, але спонукає ректорів робити відповідні вимоги до викладачів. В контракти записують зобов’язання викладача керувати науковою роботою студентів (до речі, якщо ніхто із студентів просто не захоче займатися науковою роботою, то що робити викладачу, щоб уникнути покарання, – дописувати «мертвих душ»?), друкувати наукові статті, надсилати тези студентів на наукові конференції під своїм керівництвом, та навіть зроблені студентами самостійно. Можливо, для старшокурсників щось таке й можливе, але ж не для студентів молодших курсів, якими займається та ж кафедра анатомії!
- Щодо студентських наукових конференцій. Як видно з наведених прикладів, деякі збірники тез конференцій можна прямо назвати збірниками тез «Студентської псевдонаукової конференції плагіатних робіт». Публікатори тез не несуть жодної відповідальності за якість поданих робіт – ані за наукову, ані за літературну. Більше того, в подібних збірниках на видних місцях красуються надписи: «Стиль та орфографія авторів збережені» (у збірнику Сумського державного університету), «За зміст опублікованих матеріалів відповідальність несуть автори» (у збірнику Вінницького національного медичного університету).
Заради справедливості зазначу, що до авторів тез на конференцію, що проводилася в Сумському державному університеті, була наступна вимога: «Робота повинна містити нові актуальні дані в галузі сучасної теоретичної чи клінічної медицини та не повинна бути раніше опублікована чи надіслана для публікації в інші видання». Як бачимо, ця вимога була порушена, і справедливим буде вилучення цих публікацій зі збірника, або ж, що корисніше, штампування усіх робіт написом «Плагіат».
І таке задам питання: навіщо взагалі проводити наукові конференції, якщо організатори неспроможні забезпечити якісне неупереджене рецензування та навіть просто перевірку грамотності поданих робіт? Може, слід відхилити неграмотно написану роботу раз, другий, і нарешті автори почнуть читати те, що пишуть?
Олег Смірнов
|
