Плагіатні скандали в Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка (надалі КНУ ім. Т. Шевченка) – це скоріш норма, а не поодинокі випадки, як показує практика останніх майже 10 років, починаючи з 2009 р. – з гучної «справи Артамонової». Здавалося б, що писати про нову плагіатну історію, пов’язану з першим вишем країни, не має сенсу. Вже пора звикнути, коли йде мова про плагіат, до звичайнісінької констатації на кшталт «і це плагіатор», «і ця рада плагіаторів захищає». Як пора вже звикнути і до ідеї, що плагіатні дослідження (п. Артамонової), статті (п. С. Демченка) – це частина та надбання українського наукового простору, як це стверджує в докторській дисертації п. Корнєєв з Інституту журналістики, а проректор з наукової роботи п. Мартинюк це підтримує та офіційно підтверджує у офіційній відповіді громадським активістам. Цим вже давно українську науково-освітянську спільноту не здивуєш.

Проте історія чергового випадку плагіату демонструє певний розвиток у ставленні до плагіатної діяльності КНУ ім. Т. Шевченка. А в який напрямок цей розвиток йде, то це питання.

По суті справи.

Мною був викритий академічний плагіат (некоректні текстові запозичення) в дисертаційній роботі аспірантки КНУ ім. Т. Шевченка п. Білоус, яка має захищатися на філософському факультеті цього вишу 18 грудня 2017 р.. З цього приводу та будучи підтриманою попередньою реакцією проректора – п. Мартинюка – на аналогічний випадок з плагіатом у докторській дисертації п. Чекалюк я й вирішила знову звернутися до ректорату КНУ ім. Т. Шевченка. Розмірковувала наступним чином: якщо у листопаді 2017 р. на мою заяву від 06.11.17 з деякими прикладами плагіату (8,5 аркушів Порівняльної таблиці текстових запозичень) вже 07.11.17 надійшла відповідь, що фахівці вишу прореагували на наведені факти та роботу знято з захисту, то чому зараз має бути по-іншому? Тому я й відправила 12.12.2017 р. першу заяву. Нижче даю її текст з обґрунтуванням та Порівняльною таблицею текстових запозичень. Наголошую ще раз, що текст цієї заяви з формальної точки зору нічим не відрізнявся від тексту заяви про плагіат п. Чекалюк.

Я – Шестакова Елеонора Георгіївна, доктор філологічних наук, який мешкає на тимчасово окупованій території (м. Донецьк), в черговий раз звертаюся до вас з приводу чергового випадку академічної недоброчесності (плагіату), який був виявлений у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Білоус Анни Олександрівни «Логіко-риторичний аналіз інтернет-дискурсу» (Спеціальність – 09.00.06 – логіка), яка оприлюднена на офіційному сайті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (надалі КНУ ім. Т. Шевченка) (http://scc.univ.kiev.ua/abstracts/?PAGEN_1=2) та захист якої передбачається 18 грудня 2017 р.

Науковий консультант п. Білоус – п. О.Ю. Щербіна

Опоненти: п. О.В. Тягло та п. О.В. Павловська

Усі опоненти дали схвальні відгуки

http://scc.univ.kiev.ua/upload/iblock/36e/vidguk_Bilous%20A.O..pdf.

Проте проста, вибіркова, недовготривала перевірка тексту дисертації п. Білоус виявила факти порушення нею низки норм чинного законодавства України у сфері освіти та науки. Зокрема, у тексті дисертації, яка висунута на здобуття наукового ступеня кандидата наук, є ознаки академічного плагіату.

Таке відверто цинічне порушення норм академічної доброчесності, норм чинного законодавства України у сфері науки та освіті, на превеликий жаль, вже давно не дивує не лише мене, а й багато громадських активістів, які почали рух проти цієї ганебної практики. Коли мої чисельні колеги-гуманітарії наполягали на тому, наводячи аргументи та докази, що пандемія плагіату притаманна не лише Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка, то мені не хотілося в це вірити. Але випадок з роботою п. Білоус, яка знаходиться в площині мого безпосереднього фаху та багаторічних наукових інтересів, змусив погодитися з моїми колегами.

Дисертація п. Білоус – це один із яскравих проявів цинічності неосвіченості, невміння працювати з фаховою літературою, знаходити наукові матеріали в інтернеті, необізнаності з дослідженнями вчених світового рівня. Більш того, це наочна демонстрація нехтування засадничими правилами та принципами наукової діяльності та етики. Дисертація п. Білоус побудована так, як перед тим були побудовані плагіатні статті, автореферати, дисертації п. А. Лященко, п. І. Артамонової, п. С. Демченка, п. В. Чекалюк, які я особисто перевірила. Ці так звані дисертації складаються з окремих великих та маленьких шматочків-частин, перекладених, передусім, з текстів наукових досліджень російських вчених. І таке постійне переписування (механістичне копіювання) чужих текстів стало ганебною нормою та практикою, які називають високим словом «наука» та «процедура захисту дисертації».

Кожен раз плагіат з робіт, які представляє КНУ ім. Т. Шевченка, шокує новими нюансами, які демонструють погіршення і без того трагічного в своїй занедбаності стану вітчизняної науки. Наприклад, п. Артамонова переписала частину своє докторської зі студентських дипломних робіт МДУ ім. Ломоносова, а ось п. Білоус – пограбувала навчальний посібник п. Волкова, який «Рекомендовано Учебным комитетом при Священном Синоде Русской Православной Церкви в качестве учебного пособия для духовных учебных заведений», а також «прокурора управления по надзору за расследованием особо важных дел Генеральной прокуратуры Российской Федерации». Таке відверте порушення водночас і сакральних, і правових норм вражає.

Проте особливо вражає цинізм опонентів п. Білоус, які пишуть, що нібито її робота є великим досягненням під час гібридної війни. Так, постійний, багаторічний, цілеспрямований плагіат з досліджень російських науковців – це дійсно свідома участь у гібридній війні. Але принципове питання: на чиєму боці плагіатори та ті, хто їх захищає, підтримує, беруть участь у цій війні? Наполягаю, що такі масові та безкарні випадки плагіату з російських джерел – це демонстрація всій світовій науковій спільноті нібито неспроможності українських вчених самостійно займатися науковими дослідженнями. А якщо врахувати, що це плагіат у сфері гуманітарних наук, то це автоматично означає копіювання та тиражування чужих ідейних цінностей, смислів, позицій, навіть мови повсякденності.

Наводжу деякі приклади грубого порушення норм та принципів академічної доброчесності у тексті дисертації п. Білоус. Червоним у тексті Порівняльної таблиці даю свої коментарі та окремі словосполучення, які не співпадають у тексті дисертації та першоджерел. Поки що не перевіряла ретельно увесь текст дисертації та автореферату п. Білоус. Чекаю на реакцію КНУ ім. Т. Шевченка.

У зв’язку з тим, що я мешкаю на тимчасово окупованій території (м. Донецьк) та не маю можливості користуватися фізичною поштою, прошу надати мені відповідь в письмовому вигляді на мою електронну адресу…

Ставлю до відома, що ваша відповідь, як і мої звернення, будуть оприлюднені в соціальній мережі FB на сайтах групи «Плагіат» (https://www.facebook.com/groups/plagyat/) та «Вища школа та наука України…» (https://www.facebook.com/groups/261451893969652/), в яких науково-викладацька спільнота України активно обговорює проблеми та реальні шляхи втілення освітянської реформи.

Проте офіційної відповіді на свою електрону адресу на цю заяву я так і не отримала. Однак в соціальній мережі в коментарях мені дали чи то відповідь, чи то просто репліки в загальному діалозі представники КНУ ім. Т. Шевченка. З цим інтернет-дискурсом можна ознайомитися за посиланням https://www.facebook.com/groups/314070194112/10156226743369113/. Після такого спілкування з речниками від КНУ ім. Т. Шевченка було зрозуміло, що потрібна нова заява, яку я написала та відправила 13.12.2017. Наводжу її текст.

Я – Шестакова Елеонора Георгіївна, доктор філологічних наук, який мешкає на тимчасово окупованій території (м. Донецьк), вчора, тобто 12.12.2017 р., звернулася до вас з приводу чергового випадку академічної недоброчесності (плагіату), який був виявлений у дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Білоус Анни Олександрівни «Логіко-риторичний аналіз інтернет-дискурсу» (Спеціальність – 09.00.06 – логіка), яка оприлюднена на офіційному сайті Київського національного університету ім. Тараса Шевченка (надалі КНУ ім. Т. Шевченка) (http://scc.univ.kiev.ua/abstracts/?PAGEN_1=2) та захист якої передбачається 18 грудня 2017 р.

Науковий консультант п. Білоус – п. О.Ю. Щербіна

Опоненти: п. О.В. Тягло та п. О.В. Павловська

Усі опоненти дали схвальні відгуки

http://scc.univ.kiev.ua/upload/iblock/36e/vidguk_Bilous%20A.O..pdf.

До 14 повних сторінок порівняльної таблиці академічного плагіату, які мною були надіслані вчора, прошу додати ще 2,5 (дві з половиною) сторінки, які наочно свідчать, що текст дисертації п. Білоус наповнений плагіатом (тобто некоректними текстовими запозиченнями).

Крім того, прошу врахувати, як я на цьому і наполягала вчора, що текст статті п. Кожемякіна «Дискурсивный поход к изучению культуры» // Научный журнал Современный дискурс-анализ (СДА). Вып. 1, Т.1. 2009 (http://discourseanalysis.org/ada1/st6.shtml; http://discourseanalysis.org/ada1_1.pdf) мною переведений у варіант порівняльної таблиці не повністю, бо його стаття дуже велика, а п. Білоус запозичила її майже в повному обсязі. А це означає, що до порівняльної таблиці академічного плагіату може бути додано ще не менше 4 сторінок.

Мета сьогоднішньої заяви обумовлена тим, що фахівці КНУ ім. Т. Шевченка та запрошені до спецради експерти можуть подумати, що 14 сторінок 12 шрифтом порівняльної таблиці академічного плагіату – це не є критична маса запозичень, та дисертація п. Білоус може претендувати на наукову новизну, актуальність та самостійність.

Якщо і цих прикладів буде замало, то можу додати.

Наводжу ще деякі приклади грубого порушення норм та принципів академічної доброчесності у тексті дисертації п. Білоус. Чекаю на реакцію КНУ ім. Т. Шевченка.

На цю заяву ані офіційної, ані навіть неофіційної відповіді, ані будь-якої реакції я так і не отримала. Ну якщо не вважати за реакцію повне мовчання. Саме воно і є показником подальшого розвитку явища плагіатної діяльності в КНУ ім. Т. Шевченка. Як у філолога, воно викликало у мене одну асоціацію – з романом де Сада «Філософія у будуарі»: там продемонстровані принципи та моделі розбещення зовсім молоденької дівчинки досвідченими та ідейними розпусниками. І як філолог, я теж знаю, чим закінчилася у Франції та епоха, про яку пише де Сад. А чим закінчиться епоха пандемії плагіату у нас – будемо дивитися.

Далі буде…