 Вікторія Віталіївна Ципко працює на кафедрі філософії та педагогіки Національного транспортного університету. Вона доктор педагогічних наук, доцент. Її сфера наукових інтересів, як пише сайт цієї кафедри, — теорія та методика викладання суспільствознавчих дисциплін. Та ми знайшли ще одну сферу її інтересів — переписування чужих даних собі в дисертацію.
У листопаді 2015 р. В. Ципко захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук на тему «Методична система навчання суспільствознавчих дисциплін студентів технічних університетів» (спеціальність 13.00.02 — теорія та методика навчання). Роботу виконала в Інституті педагогіки НАПН України.
Науковий консультант — доктор пед. наук, проф. Гупан Нестор Миколайович, головний науковий співробітник Інституту педагогіки.
Офіційні опоненти:
- доктор пед. наук, доц. Смагін Ігор Іванович, ректор Житомирського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;
- доктор істор. наук, проф. Драч Оксана Олександрівна, професор кафедри всесвітньої історії Київського університету імені Бориса Грінченка;
- доктор пед. наук, проф. Ваховський Леонід Цезаревич, директор Інституту історії, міжнародних відносин і соціально-політичних наук Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка.
Захист відбувся на засіданні спеціалізованої вченої ради К.26.452.03 в Інституті педагогіки НАПН України.
Автореферат дисертації можна скачати тут, а саму дисертацію — тут.
Порівнювати роботу В. Ципко ми будемо з авторефератом дисертації А. Галімова (див. тут). Галімов Анатолій Володимирович у червні 2005 р. захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук на тему «Теоретико-методичні засади підготовки майбутніх офіцерів-прикордонників до виховної роботи з особовим складом» (спеціальність 13.00.04 — теорія і методика професійної освіти). Робота була виконана в Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького, захист відбувся на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.053.01 Тернопільського національного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка.
Нижче в таблиці наведемо ті місця з автореферату Вікторії Ципко, які мають збіг з іншими джерелами. Текст може бути розділений абзацами, щоб краще були помітні схожі місця. Однакові тексти виділені жовтим кольором, а замінені слова, але того самого змісту, – бірюзовим. Однакові слова чи речення, що були перенесені в інше місце, виділені зеленим кольором. Пропущені місця (для наочності) помічені знаком <…>.
Тут ми трошки перервемося, щоб здивуватися. Термін «особовий склад» для військових — звичний, і в дисертації А. Галімова мова йде про виховну роботу офіцерів з підлеглими, тому все зрозуміло. А ось що має на увазі пані Ципко, вживаючи його стосовно студентів, яких вона нібито досліджувала? З яким таким особовим складом мають працювати після випуску майбутні автомеханіки чи будівельники транспортного університету (див. тут) чи економіко-технологічного університету транспорту? Щоправда, досліджувалися також студенти університету залізничного транспорту та аерокосмічних вишів, може, їм доведеться… Працювати з таким собі особовим складом пасажирів потягу та інопланетних прибульців…
Та читаємо далі:
Ні, ну це вже наглість!
Так нагло переписувати чужий текст і чужі дані (кількість осіб, проценти) собі в докторську, лише замінюючи курсантів — майбутніх офіцерів — на студентів!
Втім, це не є новим підходом у плагіатній справі. Кілька років тому виловили різних плагіаторів, які в своїх дисертаціях розміщували чужі тексти, де замість медиків і лікарень підставляли державних службовців і державні заклади, замість кровотечі і гемостатичної терапії — лімфорею та лімфостатичну терапію (див. тут), а шоколад поміняли на м’ясо (див. тут і тут).
Дурний приклад виявився заразним!
Тепер порівняємо вищезгадані таблиці:
І що ж ми бачимо? Ті самі числа в таблиці при деяких змінах назв критеріїв!
А також те, що виключення з таблиці Галімова 4-го рядка «Узагальнено-прогностичний» ніяк не призвело до змін середньозважених у таблиці Ципко! Он воно як!
І дійсно, що робити з тими числами, звідки вони беруться? Простіше просто переписати усе й не заморочуватися.
І це ж не все! Ось іще одна таблиця:
Тут дисертантка Ципко повністю передрала чужу таблицю, викинувши тільки «Третій зріз» і замінивши ті «зрізи» на «рік навчання» та «низький» рівень на «початковий». Ну і «готовність майбутніх офіцерів до виховної роботи» поміняла на «сформованість суспільствознавчої компетенції». Що тут скажеш? Молодець!
Між таблицями 1 і 3 на с. 25–26 автореферату вказується, що «На основі розробленої системи нами та іншими викладачами здійснювалося навчання в контрольних та експериментальних групах, які ми визначили в п’яти вищих технічних навчальних закладах. Загалом було експериментом охоплено 524 студенти, які вивчали зазначені вище навчальні дисципліни, і рівень сформованості суспільствознавчої компетентності яких досліджувався за допомогою розробленого інструментарію (критерії, показники, опитувальники)». Але ж таблиця 3, як ми побачили, не є авторською. Інших експериментальних даних в авторефераті не наведено, і залишається таємницею, що це за 524 студенти, якщо сума обстежених осіб в табл. 3 складає 399, а не 524? І виникає закономірне питання: а чи проводила взагалі пані Ципко вказане дослідження серед студентів 5 вищих навчальних закладів?
Як написала нам у листі небайдужа людина, що звернула нашу увагу на «працю» В. Ципко, виявлені факти «чітко свідчать про імітацію наукового дослідження. Проблема в тому, що такі псевдонауковці в майбутньому можуть визначати освітню політику держави, а з часом перетворять педагогіку в псевдонауку».
Якщо ми звернемося до тексту докторської дисертації В. Ципко, то побачимо, що основний зміст дисертації — це фактично літературний аналіз з рясним цитуванням. І лише на с. 302 розпочинається згадування «проведеного спостереження». На с. 303 бачимо табл. 4.3 (ту саму, що №1 в авторефераті). Але диво: таблиці, подібній таблиці 3 в авторефераті, ми в самому тексті дисертації не знаходимо!!! Як це таке можливе?
Та й з точки зору науковості виникає здоровенне питання. Це оті 524 студенти. Що з ними робили — описано в тексті самої дисертації, не будемо це розбирати. Але нас зацікавив розподіл цих студентів на досліджувану і контрольну групи (с. 308):
Виявляється, студенти Одеси та Дніпропетровська і студенти аерокосмічного та економіко-технологічного інститутів/університетів були в контрольній групі, а в експериментальній — тільки студенти-транспортники з Києва, яким «організовували навчальний процес, підбираючи види, методи і технології навчальної роботи, спрямовуючи його на формування складників суспільствознавчої компетентності студентів». Тут незрозумілі 2 речі: чому вважається, що студенти різних закладів на початку дослідження (перед «навчальним процесом») є однаковими за всіма досліджуваними показниками, і чому не можна було створити експериментальних груп в інших університетах? Можливо, тому, що тоді легко було б довести, чи проводилося таке дослідження насправді? Дисертація з цього приводу (дивного підбору і розподілу студентів) мовчить.
Довідка з Національного транспортного університету про впровадження результатів роботи В. Ципко питань не викликає. На студентах там дійсно випробували думки автора.
А ось довідка з Аерокосмічного інституту Національного авіаційного університету здивувала. Згідно довідки (за підписом директора В.М. Шмарова), в експерименті у 2013–2014 навчальному році взяло участь 140 студентів. А згідно дисертації, експериментальна апробація була проведена в 2014–2015 роках, і було лише 50 студентів цього вишу, та ще й в контрольній групі. То про яке «впровадження» матеріалів дисертантки і «ефективність її положень» можна говорити? І чому ці «140 студентів» не були враховані в дисертації?
Те саме — стосовно довідки з Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту (підписав проректор з наукової роботи С.В. Мямлін). В експерименті взяло участь 100 студентів, а в дисертації вказано, що було 50 студентів, і в контрольній групі.
А довідка з економіко-технологічного університету транспорту (за підписом т.в.о. ректора Н.С. Брайковської)? Знову 2013–2014 рік, в якому дисертантка лише робила «аналітичний пошук» (див. с. 5 автореферату, або с. 10 дисертації), і 56 студентів, згідно дисертації, були лише в контрольній групі.
То ж як контрольна група «довела ефективність застосування нових методів, засобів і технологій у навчальному процесі, дієвість нових форм і способів навчання», та ще й за рік до самого дослідження?
А ось іще одна цікава довідка з Національного аерокосмічного університету «Харківський авіаційний інститут». Підписана проректором з наукової роботи О.В. Гайдачуком. Зазначається, що в 2014–2015 навчальному році «в експерименті прийняло участь 97 студентів», положення та рекомендації дисертантки … успішно були використані…, сприяли… Але чомусь ці результати експерименту не були враховані в самій дисертації, хоча саме цей період був запланований для експерименту.
Ну, то питання вже до учасників захисту дисертації.
Тепер дивимося на висновки. Знову бачимо ті самі числа:
Зрозуміло, що копіюванням однієї української дисертації Вікторія Ципко не обмежилася. Є ж і інші джерела. А ще є великий досвід у українських учених: передирати дисертації чи навіть студентські роботи у росіян.
Переконаємося:
Знову повернемося до отриманого нами листа українського науковця (він не хоче, щоб його прізвище тут згадувалося).
«Чому експерти та опоненти не звернули увагу на список наукових праць, у яких висвітлювалися результати дослідження? Візьмемо для прикладу назви цих статей:
№ 14. "Модернізація системи вищої освіти України в умовах формування загальноєвропейського освітнього простору" (2011).
№ 17. "Інтеграція України до європейського освітнього простору у векторі філософського виміру освіти" (2012).
№ 19. "Засади філософського виміру освітніх інновацій в рамках Болонського процесу" (2012).
№ 38. "Філософський вимір освіти у контексті інтеграції України до європейського освітнього простору" (2011).
№ 57. "Вища освіта України у процесі інтеграції до європейської освітньої системи" (2010).
Очевидно, що це проста перестановка слів у назвах публікацій, що суперечить вимогам до публікації МОН України.
Деякі статті взагалі не стосуються тематики дослідження і мають досить дивні назви, наприклад:
№ 6. "Перспективи інтеграції України до європейської освітньої системи в умовах приєднання до Болонської процесу".
№ 7. "Аналізування ролі організаційної техніки в професійній діяльності майбутніх менеджерів у процесі викладання філософії".
№ 12. "Вектори впливу гуманістичних цінностей на розвиток особистості майбутніх фахівців інженерно-технічного напряму".
Впевнений, що якщо провести більш ретельну перевірку дисертаційного дослідження — результати будуть більш сумні.
Як відомо, МОН України зайняло пасивну позицію як щодо неякісних дисертаційних досліджень, так і стосовно плагіату. Численні звернення так і залишаються без відповідного реагування. Проте не можна допустити, щоб люди, які ганебно крадуть чужі ідеї та результати, завтра встановлювали освітню політику, а через деякий час і претендувати на високі вчені звання. <…> Не можна змиритися з прямим безсоромним плагіатом, коли «крадуть» не лише цитати, а результати експериментального дослідження і на цій основі «доводять» ефективність власних «розробок» в докторських дисертаціях».
Ми спеціально не аналізували повний текст самої дисертації, а обмежилися в основному тільки авторефератом. Дисертацією нехай займеться НАЗЯВО, якщо захоче. Там є місця, де немає посилань, і автор немов би виписує свої думки. Але, як ми показали вище, це переписані фрагменти з чужих праць. Та ось іще додамо: як показує сайт https://www.antiplagiat.ru/, в дисертації є фрагменти навчального посібника В.Г. Городяненко «Соціологія», якого немає в списку використаної літератури, хоча він і згадується серед літератури, що рекомендована студентам.
І останнє. Зрозуміло, що дисертації Анатолія Галімова в списку використаних джерел (489 штук) немає. Як і роботи Рашида Хуснутдинова, як і роботи Н. Андрейчука.
Сайт кафедри, де працює наша героїня, вказує, що колектив цієї кафедри «завжди складали люди високоерудовані, енергійні, творчі, талановиті, котрі віддавали роки і десятиліття свого життя науковій діяльності, підвищенню викладацької майстерності, вихованню студентської молоді».
І ось ми з вами побачили, в чому полягає енергія, талант і творчість окремих «високоерудованих» педагогів цієї кафедри.
Цікаво, чи буде на це викриття якась реакція колективу, а особливо завідувачки кафедри — Ірини Вікторівни Богачевської, доктора філософських наук, професора?
Олег Смірнов
| 
