(Закінчення. Початок див. тут)

u u u

Номінацію «Спец(з)рада-2024» оголосив Олег Смірнов.

Із цілої купи спеціалізованих вчених рад України, де захищаються плагіатори, на премію «Спец(з)рада року» було висунуто дві.

Перша – це Спеціалізована вчена рада Д 26.613.02 при Національній медичній академії післядипломної освіти імені Платона Лукича Шупика Міністерства охорони здоров’я України, або, скорочено, відома всім НМАПО. Зараз ця НМАПО називається «Національний університет охорони здоров’я України імені Шупика». У цій спецраді було захищено 9 плагіатних дисертацій з акушерства та гінекології (див. цикл публікацій на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях»), і це означає, що дев’ять лікарів із фальшивими науковими ступенями почали лікувати хворих жінок, а якщо проводять платні консультації чи операції, то завдяки цим ступеням отримали змогу драти з пацієнтів більше грошей.

Друга – Спеціалізована вчена рада К 26.002.21 при Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського", у якій були захищені дві викриті плагіатні дисертації: ректора КПІ Анатолія Мельниченка та виконувача обов’язки завідувача кафедри теорії та практики управління КПІ Ростислава Івановича Пашова.

Тут проголосувало 478 небайдужих людей. На першому місті очікувано опинилася спецрада із захисту акушерів-гінекологів – 360 голосів, або 75,3%. А четверту частину голосів – 118, або 24,7% – отримала спецрада Київського політеху.

«Отже, – сказала далі Світлана Благодєтєлєва-Вовк, – я надішлю цей прекрасний диплом у номінації «Спец(з)рада» до спеціалізованої вченої ради Національної медичної академії післядипломної освіти імені Шупика МОЗ України, і знову таки звертаюся до пана Ляшка: ну скільки можна вже тримати на відповідальних посадах людей, які генерують потік фейкових дисертацій? Пане Ляшко, схаменіться!»

u u u

Остання номінація, одна з найулюбленіших нашої аудиторії, – «Посіпака-2024». Щороку сюди додаються кандидати – і міністри, і заступники міністрів, і керівники різних служб, державних організацій, які проявили себе найнегіднішим чином, підтримуючи плагіат, фальсифікації і фабрикації в науці. Цю номінацію і переможців представила Ірина Єгорченко, кандидатка фізико-математичних наук, старша наукова співробітниця Інституту математики Національної академії наук України.

– Я дуже дякую всім, хто дивиться наше відео про переможців антирейтингу «Академічна недоброчесність-2024», що ви цікавитеся тим, що відбувається в нашій науці й освіті, – сказала пані Ірина. – І на жаль, відбувається у нас дуже багато не дуже хороших речей.

Ця номінація дуже важлива, тому що без цих людей, без посіпак не змогли б бути такими чудовими, успішними і визнаними, на жаль, державною системою люди, які продовжують захищати дисертації з академічним плагіатом, або люди, які захищали ці дисертації давно. Тобто саме оці посіпаки їм допомагають, саме ці посіпаки створюють їм красиве життя, і допомагають навіть під час такої страшної війни, коли в нас не вистачає ресурсів. Вони допомагають марнувати державні кошти – величезні кошти, які йдуть на виплати академічним плагіаторам, і вони допомагають руйнувати довіру суспільства до освіти та науки, і допомагають руйнувати довіру суспільства до всіх нас, тобто до доброчесних науковців, як дійсно намагаються займатися наукою, освітою, намагаються розвивати країну. І ці люди руйнують не просто науку й освіту – вони фактично допомагають ворогу руйнувати країну, руйнуючи суспільство, руйнуючи суспільну довіру.

Номінантами на премію «Посіпака-2024» були:

• Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини, за його «рекомендації» НАЗЯВО щодо плагіату (див. тут і тут);
• Віталій Романович Щавінський, суддя Київського окружного адміністративного суду, який 10.07.2024 у справі № 320/16783/24 скасував рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО №51 (64) від 25.12.2023 та рішення НАЗЯВО від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в докторській дисертації колишнього міністра освіти і науки Сергія Шкарлета;
• Юрій Олександрович Супрун, суддя Харківського окружного адміністративного суду, який у справі № 520/25971/23 щодо виявлення академічного плагіату в докторській дисертації ректорки Харківського університету ім. Каразіна Тетяни Кагановської, пішов на поводу позивачки і, не розуміючи різниці між авторським правом і академічним плагіатом, призначив експертизу, яка не має стосунку до виявлення академічного плагіату, а потім 9.12.2024 змінив предмет позову на нібито невідповідність скарги вимогам Порядку розгляду скарг. Таким чином, суддя Супрун безпосередньо сприяє тому, що справа тягнеться з 25.09.2023 року;
• Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету, який був науковим керівником шести осіб із плагіатними дисертаціями і офіційним опонентом чотирьох осіб з плагіатними дисертаціями (цикл публікацій на сайті «Плагіат і фальсифікації в наукових працях», зокрема про плагіат в дисертації Т. Паращишеної);
• Борис Володимирович Новіков, доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри філософії факультету соціології і права НТУ КПІ ім. Сікорського – науковий консультант Іллі Володимировича Девтерова (професор КПІ, плагіатна докторська дисертація), науковий керівник Анатолія Анатолійовича Мельниченка (ректор КПІ, плагіатна кандидатська дисертація) і Ростислава Івановича Пашова (в. о. завідувача кафедри КПІ, плагіатна кандидатська дисертація);
• анонімний суддя Шевченківського районного суду м. Львова, який виправдав Слюсарчука. Аргументація на кшталт «він і був справжнім нейрохірургом, бо працював професором на кафедрі в Шупика» виглядає несерйозною (див. тут і рішення судді тут).

Перше місце (27,8% голосів із 504 голосів) зайняв Дмитро Лубінець, уповноважений Верховної Ради України з прав людини. Він чомусь вирішив, що правом людини є отримувати недоброчесні гроші за недоброчесні наукові ступені, і правом людини є руйнувати науку та освіту в країні. Він вирішив, що людей, які захистили недоброчесні дисертації до 2014-го року, чомусь етична комісія НАЗЯВО не має права перевіряти, хоча насправді, згідно з законодавством, вони мають право перевіряти всіх, хто захищав таки дисертації.

На другому місці (22,8%) теж дуже одіозна кандидатура – це Олександр Михайлович Юзько, доктор медичних наук, професор, у якого був знайдений цілий конвеєр медичних дисертацій з плагіатом, причому з таким дуже примітивним академічним плагіатом: там були списані роботи ну практично цілком. Тобто це означає, що лікарі, яким він забезпечив таку дуже хорошу репутацію,  забезпечив можливість дістати більше пацієнтів, не просто отримувати надбавки, що ці лікарі насправді не займалися ніякою науковою роботою – вони просто щось там звідкись списали. І насправді та кваліфікація, якою вони заманюють своїх пацієнтів, є неправдивою.

Третє місце (13,3%) зайняв Віталій Романович Щавінський, суддя Київського окружного адміністративного суду, який прийняв дуже дивне рішення, хоча, може, для нього воно і не дивне. Він скасував рішення Комітету з питань етики НАЗЯВО №51 від 25.12.2023 та рішення НАЗЯВО від 27.02.2024 про виявлення академічного плагіату в докторській дисертації колишнього міністра освіти і науки Сергія Шкарлета Тут я хочу зазначити, що цей суддя ніяким способом не заперечив плагіат в дисертації Сергія Шкарлета, бо плагіат Сергія Шкарлета в повній відповідності до Закону України про освіту доведений порівняльними таблицями. Деякі плагіатори будуть розповідати, що тепер Сергія Шкарлета не можна називати плагіатором, бо суддя прийняв рішення, – ні, суддя ніяким способом не заперечив цей плагіат. Бо єдиним способом заперечити академічний плагіат є розібрати дуже детально порівняльну таблицю і заперечити справедливість кожної ситуації з наведенням плагіатного тексту, тобто текстових запозичень без належних посилань, в порівняльній таблиці. Нічого такого цей суддя не зробив. А він просто вирішив і, невідомо, на якій підставі насправді, скасував рішення етичного комітету НАЗЯВО та рішення НАЗЯВО. Причому плагіат Сергія Шкарлета залишається доведеним, але він просто вирішив зламати волю НАЗЯВО далі досліджувати академічний плагіат цієї особи і заперечив можливість Міністерства освіти позбавити цю особу [наукового ступеня], яка продовжує отримувати недоброчесні кошти, продовжує тримати посаду в освіті. Тобто була знята можливість.., я сподіваюся, тимчасово, і я сподіваюся, ці його рішення будуть скасовані, для того щоб був скасований науковий ступінь і були скасовані можливості цієї особи займати посади в науці та світі.

Суддя Юрій Супрун набрав 12,7% голосів, анонімний суддя зі Львова – 11,9%, а Борис Новіков – 11,5%.

«Я дуже, дуже сподіваюсь, що колись ця номінація зникне з нашого розгляду просто тому, що такі люди, які будуть намагатися допомагати недоброчесним особам, більше не будуть цього робити. І я дуже сподіваюсь, що українські судді таки зрозуміють, що не варто допомагати недоброчесним особам руйнувати освіту, науку та країну», – сказала Ірина Єгорченко.

u u u

На завершення Світлана Благодєтєлєва-Вовк сказала: «Я сподіваюся, що це явище академічної недоброчесності ми зможемо викоренити з практик діяльності наших університетів, наукових установ, і над небом України засяє чисте сонце прекрасної науки».

21.01.2025